Податкова система України, наукові основи побудови. Типи податкових систем. Порядок та форми розрахунків із бюджетом

Ефективність ПС є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, а також інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичного розвитку. З фіскальної точки зору, важливим є достатність доходів, які отримує держава, з економічної — який вплив вона здійснює через податкову політику на економічний розвиток.

Умовами становлення ПС держави є:

1) перетворення податків на основне і постійне джерело державних доходів;

2) забезпечення єдності податного ладу на всій території держави на основі посилення центральної державної влади. Ця єдність досягається завдяки запровадженню загальнодержавних податків і зборів, застосуванню єдиних правил їх справляння на всій території країни, побудові відносин між державою і платниками на єдиних засадах;

3) проникнення основних ідей фінансової науки в податкову практику, підвищення на цій основі мистецтва оподаткування, вироблення більш доцільних способів утримання податків, що полегшує розв'язання проблеми їх узгодження, забезпечення сумісності, побудова сукупності податків відповідно до наукових принципів оподаткування, які виконують роль системоутворюючих чинників;

4) забезпечення уніфікації та узгодженості податкового законодавства.

Податкова система держави є різновидом динамічної, відкритої, складної системи.

Як відкрита система вона взаємодіє з іншими системами, а тому має формуватися з урахуванням їх особливостей.

Як складна система ПС включає елементи, які об'єднуються в підсистеми, що вступають у взаємодію як певні цілісності, тоді як більш прості системи складаються з відносно однорідних елементів, що знаходяться у безпосередніх взаємозв'язках. Складна система має й складну структуру.

Методи побудови ПС:

1. Експериментальний, тобто розробка та проведення експерименту з реально функціонуючими структурними елементами ПС.

2. Екстраполяційний. Цей метод бере за основу розрахунки звітного року щодо результатів діяльності юр і фіз осіб (платників податків) і припускається, що і в майбутньому буде передбачено збереження динаміки темпів і пропорцій, що склалися, з метою визначення проміжних і кінцевих показників обсягу податкових надходжень).

3. Інтерполяційний передбачає розробку й реалізацію нової моделі ПС. При цьому використовується метод, відповідно до якого держава, виходячи з поставленої мети, визначає тривалість періоду та проміжні планові показники обсягу податкових надходжень за допомогою економіко-математичного імітаційного моделювання

4. На підставі досвіду зарубіжних країн.

Ст. 6 ПКУ: ПС — сукупність податків і зборів до відповідних бюджетів.

ПС кожної країни відображає її специфічні умови.

Науковий підхід до створення ПС передбачає:

- системність,

- встановлення визначальної бази системи,

- формування правової основи і вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати 1 одного. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З позицій фіскальної — ПС повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З позицій регулюючої — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

ПС повинна включати широке коло податків різної цілеспрямованості. Оскільки практично неможливо, щоб одночасно в 1 податку цілком реалізувались 2 функції, система доходів бюджету має включати такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету має бути в середньому до 5 видів. Наявність у системі доходів бюджету кількох податків яскраво вираженої фіскальної цілеспрямованості відображає її функціональне призначення.

Кількість податків, на які покладається здебільшого регулююча функція, теж має бути досить значною, адже неможливо за допомогою 1 чи 2 податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.

Визначальною базою побудови ПС є обсяг бюджетних видатків.

Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. Права держави на доходи залежать від форми власності — державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, але й створювані на них доходи належать державі. Якщо для державних підприємств ПП майже не має відчутного значення, то для приватних— це одне з головних питань.

Вихідні принципи побудови ПС:

- формування доходів бюджету в процесі перерозподілу створеного ВНП;

- встановлення рівноцінних прав і зобов'язань перед бюджетом для всіх форм власності;

- застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх робітників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження.

Принцип оптимальної ПС:

1) вигоди - компенсація втрати добробуту при сплаті податків за рахунок суспільних благ;

2) адміністративної зручності - ПС має бути максимально зручною для платників і державних структур щодо податкової роботи, податкового законодавства, механізму сплати;

3) платоспроможності - тягар оподаткування повинен розподілятися згідно з платоспроможністю платника;

4) визначальної бази - в основу побудови певної ПС повинна бути покладена прогнозована величина видатків бюджету, виходячи з якої повинен формуватися середній рівень оподаткування.

Головні ознаки згубності діючої ПС для потреб держави і суспільства:

1) система відзначається податковим навантаженням на суб'єктів реального сектору економіки;

2) недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами;

3) неотримання послуг, допомоги від держави громадянами, які сплачують податки;

4) перевантаження непрямими податками, які у сукупності складають 50-60% всіх податкових платежів громадян України;

5) система збору податків відзначається надвисокою централізацією. Централізовано розподіляється більше 76% усіх податково-митних зборів на території України;

6) ускладнена організація і непомірно дороге утримання податкової служби.

Найбільш глибинною та істотною характеристикою ПС є її визначення як сукупності податкових відносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і платниками з приводу обміну частини індивідуальних і корпоративних доходів платників, відчужених і привласнених у формі податків різними рівнями державної влади та місцевого самоврядування і акумульованих у централізованому державному та місцевих фондах фінансових ресурсів, на суспільні блага. Це визначення характеризує економічну сутність і суспільне призначення податкової системи й безпосередньо пов'язане з визначенням категорії «податок».

Структурна побудова ПСУ – сукупність стійких зв’язків об’єкта, які забезпечують його цілісність і відповідність самому собі, тобто збереження основних властивостей за умови різних зовнішніх та внутрішніх змін.

Структурна побудова ПСУ:

1. У широкому плані – система стійких впорядкованих зв’язків між складовими елементами, (податками і зборами), методів оподаткування, обумовлених рівнем розвитку соціально – економічних відносин та продуктивних сил у країні.

2. У вузькому плані – сукупність законодавчо встановлених у державі податків і зборів, які одночасно завдяки своїм родовим ознакам є джерелом наповнення ДБУ та забезпечують його цілісність.

3. За формою – комплекс нормативно – правових актів, де представлений перелік податків і зборів, що справляються у встановленому порядку.

4. За змістом – модель податкових правовідносин, інструмент для забезпечення фінансових потреб держави та матеріального добробуту населення.

Згідно ПКУ ПС включає: - 17 загальнодержавних податків і зборів:

1) ПНП; 2)ПДФО: 3)ПДВ; 4) АП;

5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6) екологічний податок;

7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8) плата за користування надрами;

9) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

10) плата за землю;

11) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12) збір за спеціальне використання води;

13)збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14) ФСГП;

15) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16) мито;

17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

2 місцевих податки:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Єдиний податок.

3 збори:

1. Збір за провадження деяких видів п/д.

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

3. Туристичний збір.

Суттєвими умовами впливу на ПС Украни є:

1) порядок встановлення і введення в дію податків;

2) види податків:

3) права та обов'язки платників;

4) порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

5) відповідальність учасників податкових відносин.

Чинники, що визначають структуру ПСУ:

1. Рівень розвитку національної економіки та рівень життя населення (обсяг ВВП, рівень доходів фіз та юр осіб).

2. Географічне положення країни.

3. Стан соціальної сфери.

4. Традиції та культура населення, у тому числі податкова культура.

5. Кліматичні умови.

6. Екологічний стан.

7. Внутрішня і зовнішня політика держави тощо.

ПС (податкове законодавство) України ґрунтується на таких принципах:

1. Загальність оподаткування:

1) базується на виконанні обов'язку, а не регулюванні відносин у межах зобов'язання, яке породжує зустрічні права та обов'язки учасників,

2) подібний обов'язок може виникати лише стосовно встановлених податків та зборів, які законодавчо визначені та закріплені відповідно до чіткої процедурної форми.

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників, незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юр особи, громадянства фіз. особи, місця походження капіталу.

3. Невідворотність настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства. За порушення податкового законодавства може наступати як кримінальна, адміністративна, так і фінансова відповідальність.

4. Презумпції правомірності рішень платника в разі, якщо норма закону або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника, так і контролюючого органу.

5. Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями. З І боку, справляння податків не є самоціллю, вони справляються не просто для формування дохідних частин бюджетів, а з метою формування, яке б забезпечило виконання всіх завдань і функцій держави. З 2 - принципом пропонується і певне обмеження свавілля при встановленні податків та зборів.

6. Соціальна справедливість - встановлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників. Принцип справедливості реалізується через реальне оподаткування й відображає демократизм державного ладу, цінності державного устрою.

7. Економічність оподаткування встановлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування. Йдеться перш за все про окремі місцеві податки та збори.

8. Нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоспроможності платника.

9. Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, ІІП не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Принцип стабільності передбачає стабільність на 2 рівнях:

а) платника - він звикає, пристосовується до податкових важелів, знаходить найбільш вигідне застосування своїм здібностям і коштам;

б) податкового органу - створюються чіткі механізми обліку, контролю, зроблені форми документації, інструкції тощо.

10. Рівномірність та зручність сплати встановлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів визначення на законодавчому рівні всіх обов'язкових елементів податку.

12. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено ПК, сплаті не підлягають.

14. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Цим принципом закріплюється періодичний характер податку.

15. Установлення і скасування податків та зборів та пільг їх платникам здійснюється, відповідно ПК, ВРУ, а також BP АР Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

Дотримання основних принципів оподаткування надзвичайно важливе для ефективної реалізації ПП, створення оптимальної, справедливої та економічно виправданої ПС в майбутньому.

Дата добавления: 2015-05-07