Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 19 страница

(п. 8 ст. 10), "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (ст. 17), Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (ст. 16), Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року тощо.

230 Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово-правових санкцій // Право безпека. - 2002. - №1. - С. 126.

3. Залежно від об'єкта правопорушення розмежовують: бюджетні правопорушення, податкові правопорушення, правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків, правопорушення у сфері валютного регулювання тощо.

Бюджетне правопорушення - це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) учасника бюджетного процесу, що призвело до порушення встановленого Бюджетним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами порядку складання, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звіту про виконання бюджету. Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові засади функціонування, бюджетний процес і міжбюджетні відносини. Предметом виступають бюджетні кошти - доходи бюджетів, що створюються за рахунок податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Об'єктивна сторона виражається в активних діях чи бездіяльності. Наприклад, нецільове використання бюджетних коштів вчиняється активними діями. Більшість бюджетних правопорушень характеризуються бездіяльністю винних осіб. Суб'єктами правопорушень виступають учасники бюджетного процесу. Суб'єктивна сторона складу бюджетних правопорушень характеризується тим, що вони можуть скоюватися (щодо дій фізичних осіб) як умисно, так і з необережності. У бюджетному кодексі України передбачені такі бюджетні правопорушення: несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету (п. 1 ч. 1 ст. 117); неповне подання звітності про виконання бюджету (п. 1 ч. 1 ст. 117); невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами (п. 2 ч. 1 ст. 117); недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п. 2 ч. 1 ст. 117); подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету (п. 3 ч. 1 ст. 117); порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань (п. 4 ч. 1 ст. 117); нецільове використання бюджетних коштів (п. 3 ч. 1 ст. 117 та ст. 119); порушення органами місцевого самоврядування вимог Бюджетного кодексу України та Закону "Про Державний бюджет України" щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень (ст.122); невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів (ч. 2 ст. 123). Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за такі правопорушення у бюджетній сфері: використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню (ч. 1 ст. 16412); недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. 1 ст. 164). Статтями 210 і 211 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за: використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню (ч. 1 ст. 210); використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків (ч. 1 ст. 210); недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету всіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. 1 ст. 210); видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ч. І ст. 211). Фізичні особи за скоєння бюджетних правопорушень несуть також дисциплінарну, цивільно-правову та фінансову відповідальність відповідно до законодавства України.

Податкове правопорушення - протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта, що виражається в невиконанні або неналежному виконанні ним обов'язків по нарахуванню та сплаті податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових фондів, за яке встановлена юридична відповідальність. У широкому значенні під «податковим правопорушенням» розуміють будь-які порушення норм податкового права, за які передбачене застосування санкцій фінансово-правових норм, притягнення до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності. У вузькому значенні - це правопорушення, за які до осіб, що їх вчинили, застосовують тільки фінансові санкції.

Класифікація податкових правопорушень здійснюється за такими критеріями:

- залежно від об'єкта: приховування доходу; заниження доходу відсутність обліку об'єкта оподаткування чи проведення його обліку з порушенням встановленого порядку; неподання документів та іншої інформації до податкових органів тощо;

- залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків; правопорушення проти прав і свобод платників податку; правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності; правопорушення проти контрольних функцій податкових органів тощо;

- залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулюють: фінансові, адміністративні, кримінальні, дисциплінарні правопорушення;

- залежно від міри суспільної шкідливості (небезпечності): податкові злочини, передбачені Кримінальним кодексом України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212), незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216); податкові проступки);

- залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин: правомірний обхід податку - правомірне ухилення сплати податку за рахунок недосконалості законодавства; ухилення від сплати податку - правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов'язків по нарахуванню та сплаті податку; стягнення надлишкових сум податків - умисні дії співробітників податкових органів щодо необґрунтованого стягнення сум податкових платежів з платників.231

231 Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер, - 2003. С. 322-323.

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні правовідносини, що виникають з приводу нарахування та сплати податків, інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Суб'єктом податкового правопорушення можуть бути:

1) платник податку, який несе відповідальність у разі: ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу; заниження об'єкта оподаткування; несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу; неподання (несвоєчасного подання)

податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів; неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів; недопущення осіб, що проводять перевірку обстежувати приміщення, що використовуються для отримання доходів, тощо;

2) контролюючі органи, їх посадові особи - несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків у сфері оподаткування, а саме:

- митні органи та їх посадові особи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

- органи Пенсійного фонду України та їх посадові особи - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, їх посадові особи стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- податкові органи, їх посадові особи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених вище;

3) банки, що притягаються до юридичної відповідальності за неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків платникам податків; за порушення строків

перерахування податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових фондів тощо.

Правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків -протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта фінансового права, що призвело до порушення встановленого порядку грошового обігу і розрахунків, передбаченого нормативно-правовими актами, за що встановлена юридична відповідальність.

Адміністративна відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за адміністративні правопорушення, пов’язані з: порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 1669). Кримінальна відповідальність у сфері грошового обігу та розрахунків передбачена Кримінальним кодексом України і може наступати за: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199); незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200); легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст 209). Фінансова відповідальність, зокрема, застосовується відповідно до Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах і готівки; за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки; за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах.

Правопорушення у сфері валютного регулювання - протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта фінансового права, що призвело до порушення порядку здійснення валютних операцій, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України «Про Систему валютного регулювання та валютного контролю», і за яке передбачено цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність, а також застосування фінансових санкцій. Кримінальна відповідальність відповідно Кримінального кодексу України настає за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей,державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208). Адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення є дії з незаконного скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Фінансові санкції застосовуються за такі правопорушення, передбачені валютним законодавством: несвоєчасне здійснення розрахунків у валютних операціях при виконанні зобов'язань за угодами; здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; несвоєчасне подання, приховування чи перекручування звітності про валютні операції, невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, незаконне приховування в банках іноземних держав валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі та продажу іноземної валюти; невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тощо.

3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності

Більшість суб'єктів фінансового права шляхом роз'яснювальної роботи та застосування методу переконання добровільно виконують вимоги правових норм. У разі, коли суб'єкти фінансового права порушують встановлені чинним законодавством норми, вони зазнають юридичного та суспільного осуду, сутністю якого є покладання на правопорушників встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку зазнати певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру232, що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників.233

232 Братусъ С. Спорные вопросы теории юридической ответственности \ \\ Советское государство и право. - 1973. - № 4. - С. 27.

233 Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л. Изд- во ЛГУ, 1955.-С. 35.

Правовий примус як загальна ознака юридичної відповідальності є державновладним способом отримання негативних вольових устремлінь певних суб'єктів для забезпечення їх підпорядкування нормам права. Він складається з двох взаємопов'язаних сторін: об'єктивної (необхідність єдиної влади, нормативного регулювання, підпорядкування в суспільстві) і суб'єктивної (вольове, психічне ставлення індивіда до впливу публічної влади).234

У фінансовому праві застосовуються найрізноманітніші способи державного примусу, які мають широке та вузьке значення. Заходи державного примусу у широкому значенні поділяють на дві групи залежно від підстави застосування:

1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави стосовно конкретного суб'єкта на факт його протиправної поведінки (основна група). їх, в свою чергу, поділяють на:

а) юридичні санкції (застосування фінансових санкцій, накладення адміністративних і дисциплінарних стягнень, застосування кримінального покарання тощо);

б) заходи, які застосовують з метою припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права (наприклад, вилучення органами державної податкової служби у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування,

несплату податків, інших платежів; вилучення органами Державного казначейства у міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій раніше наданих в порядку фінансування коштів державного бюджету у разі встановлення

нецільового та неефективного їх використання; відкликання Національним банком України банківської ліцензії тощо);

2) запобіжні заходи, застосування яких не пов'язано із протиправними діяннями і які, як правило, передують застосуванню юридичних санкцій. Застосовуються уповноваженими

державою органами (Державною податковою адміністрацією України, Державною митною службою України, Державним казначейством України, Міністерством фінансів України тощо)

з метою запобігання вчиненню правопорушень, їх припиненню та контролю за мобілізацією, розподілом та використанням фондів коштів. До них належать, наприклад, право органів Державної контрольно-ревізійної служби доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним підприємствам, установам, організаціям для їх обстеження; право Міністерства фінансів України отримувати від підприємств дані, необхідні для здійснення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів тощо. Заходи державного примусу у вузькому значенні - це різні юридичні санкції, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі притягнення їх до відповідальності.

Тому не слід ототожнювати поняття «державний примус» і «юридичні санкції»: останні є тільки однією із складових примусу і співвідносяться вони як частина і ціле.

Санкція (від лат. sanctio - непорушна постанова) - це не лише складова правової норми, але також конкретизована міра відповідальності за певні правопорушення. Саме санкція вказує на ті несприятливі наслідки, які застосовуються до порушника приписів правової норми.

Юридична відповідальність виступає як форма реалізації відповідних санкцій, а санкція мірою цієї відповідальності. Проте не слід ототожнювати категорії «санкція» і «юридична відповідальність» оскільки санкція - це можливий наслідок, що настає в разі невиконання правових вимог, але який з тих чи інших причин може і не настати. А відповідальність є справжнім наслідком скоєного правопорушення. Крім того, санкція не завжди виражається у формі відповідальності 235, а наявність санкцій ще не говорить про існування юридичної відповідальності, оскільки відповідальність не зводиться лише до реалізації санкції.

235 Про співвідношення юридичної відповідальності і санкції див: Циртаутас А. Некоторые теоретические вопросы юридической ответственности // Материалы научной конференции «Теоретические вопросы юридической ответственности «(тезисы докладов) – Вильнюс, 1972. – С. 8-9.

Санкції класифікують за характером правового регулювання, залежно від їх характеру та за їх однорідністю.

1. Залежно від характеру правового регулювання конкретних суспільних відносин санкція може полягати: в заходах адміністративно впливу (штраф), в кримінальному покаранні (позбавлення волі), в заходах дисциплінарного впливу (догана, звільнення), в майнових стягненнях (відшкодування шкоди) заходах фінансово-правової відповідальності (пеня, штраф).

Особливостями адміністративних санкцій, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними адміністративних правопорушень, є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування щодо менш тяжких фінансових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.

Підстави притягнення до адміністративної відповідальності

та санкції, які накладаються на порушників, визначені як чинним фінансовим законодавством, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.236

236 Кодекс України про адміністративні правопорушення станом на 20 червня 1 р. (зі змінами та доповненнями) // Кодекси України. У 2 т. / За ред. Ф.Г. Бурчака. К: ІнЮре, 1997. - Т. 1.-С. 95-217.

Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення фінансового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147-152 Кодексу законів про працю України.

Якщо неправомірними діями посадових осіб суб'єкту фінансового права завдано збитків, органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Кримінальні покарання у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі застосовують до суб'єктів фінансового права, які вчинили злочини за ст. ст. 199, 200, 202, 204, 207, 208-212, 216, 217, 222, 223 Кримінального кодексу України.

Застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) передбачено чисельними нормативно-правовими актами, у яких паралельно вживаються терміни «фінансові санкції» (Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»), «штрафні

санкції» (Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95), пеня, штрафні санкції (штраф) (Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Фінансові санкції можуть бути:

- правовідновлювальні, направлені на відшкодування шкоди, заподіяної державі, органам місцевого самоврядування неправомірними діяннями суб'єктів фінансового права;

- каральні (штрафні), що встановлюють за правопорушення суб'єктів фінансового права з метою покарання правопорушника.

Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня - грошова сума, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі порушення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин.237 Функція пені полягає в тому, щоб компенсувати державі, органу місцевого самоврядування шкоду у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб'єктами податків, зборів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо.

На відміну від пені як цивільно-правової санкції пеня як фінансово-правова санкція:

- не може бути встановлена угодою сторін;

- її сума стягується виключно у дохід держави чи органів місцевого самоврядування;

- стягнення пені з юридичних осіб здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними органами.

Найчастіше пеню застосовують за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання.

Каральною фінансовою санкцією є штраф - стягнення у грошовій формі, встановлене нормами фінансового законодавства, яке застосовується органами Державної податкової служби та іншими уповноваженими державою органами відносно юридичних та фізичних осіб за вчинення фінансового правопорушення, і стягується на користь держави і муніципальних утворень.

На відміну від адміністративного штрафу штраф як фінансово-правова санкція:

- не може бути замінено іншим покаранням;

- уповноважений державою орган не може звільнити від накладання штрафу;

- часто штраф як фінансова санкція стягується разом із пенею. На відміну від штрафу як заходу цивільно-правової відповідальності штраф як фінансова санкція:

- сплачується юридичною особою - платником податку, одержувачем бюджетних коштів за рахунок прибутку, що залишається після їх сплати;

- передбачається законодавством, а не угодою сторін.238

Штраф як фінансова санкція на відміну від штрафу, який застосовується у порядку кримінального судового провадження, полягає у такому:

- застосовується тільки як основний захід покарання;

- може накладатися як на фізичних, так і на юридичних осіб;

- застосування такої санкції не тягне судимості;

- не допускається заміна штрафу (навіть у випадку неможливості його сплати) іншими видами покарання у межах юридичної відповідальності.239

2. Залежно від характеру санкцій їх поділяють на: санкції особистого характеру (позбавлення волі); санкції майнового характеру (штраф); санкції організаційного характеру (звільнення).240

237 Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово – правових санкцій.// Право і безпека – 2002. №2.- С. 127.

238 Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть Учебник. – М. Юристь, 2000 С. 191 – 193

239 Карпец И. Уголовное наказание (проблемы, размышления) Наука и жизнь.-1974. №2 – С.76- 79.

240 Комаров С.А. Малько А. В. Теория государства и права. Учебно – методическое пособие. – М. Изд- во Норма, 2000.- С.358..

3. Усі зазначені вище санкції, які застосовують за правопорушення суб'єктів фінансового права, можна згрупувати за їх однорідністю, виділивши зокрема: санкції за порушення бюджетного законодавства, санкції за порушення податкового законодавства, санкції за порушення у сфері грошового обігу та розрахунків, санкції за порушення валютного законодавства тощо.

До санкцій за порушення бюджетного законодавства відносять: призупинення бюджетних асигнувань; зупинення операцій з бюджетними коштами; зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; обов'язкове повернення до відповідного бюджету у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції; адміністративний штраф, кримінальні покарання; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності.

При порушенні норм податкового права до правопорушника можуть бути застосовані такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачені ст. ст. 163(1)- 164(4), 164(10, 165(3) – 165(5) Кодексу України про адміністративні правопорушення; кримінальні покарання за податкові злочини, передбачені ст.ст. 204, 212, 212(1), 216 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності; санкції, передбачені фінансово-правовими нормами: примусове стягнення активів платника податків, інших обов'язкових платежів; штраф, пеня, відповідно до ст. ст. 3, 16, 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

Відповідно до законодавства України за правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків застосовують такі санкції: адміністративний штраф (ст. ст. 155(1), 1649(2), 166(5), 166(9) Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальні покарання, передбачені ст. ст. 199, 200, 209, 209(1) Кримінального кодексу України (штраф, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, конфіскація коштів та іншого майна); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, розміри та порядок застосування яких визначає Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95.

За порушення банками, іншими кредитно-фінансовими установами, резидентами і нерезидентами правил валютних операцій, передбачених валютним законодавством, застосовуються такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачено ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення, з конфіскацією валютних цінностей; кримінальні покарання, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, а саме:позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 199); штраф або виправні роботи або обмеження волі або позбавлення волі (ст. 207); штраф або виправні роботи або обмеження волі з конфіскацією валютних цінностей або позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 208); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, пені, інші заходи державного примусу, наприклад, позбавлення ліцензії Національного банку України, виключення з Державної книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Отже, до суб'єктів фінансового права за правопорушення застосовуються різні заходи юридичної відповідальності.

Загальними ознаками заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень, є такі:

1) їх юридичним змістом є обов'язок правопорушника нести покарання - це новий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення за його протиправну поведінку;

2) їх застосування спричиняє для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування). О. Іоффе вважав, що потрібно розрізняти три можливих види таких позбавлень: позбавлення права (наприклад, позбавлення права проживання у певній місцевості); покладення обов'язку (наприклад, покладення обов'язку сплатити пеню); позбавлення права, поєднаного з покладанням обов'язку (наприклад, позбавлення волі як захід кримінального покарання).241

3) такі заходи є формою негативної реакції держави на правопорушення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

4) вони застосовуються, як правило, під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом.

241 Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву\ Советское государство и право. 1972. -№ 9.- С. 39.

Специфічні ознаки зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що заходи державного примусу у фінансовому праві:

1) спрямовані на охорону фінансових правовідносин;

2) застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюються державою, їх мають право застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо).

4) у результаті застосування таких заходів суб'єкти фінансового права, які скоїли правопорушення, зазнають певних покарань, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, - грошовій.

Дата добавления: 2015-05-10