Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 20 страница

5) застосування таких заходів передбачене як санкціями фінансово-правових норм, так і санкціями правових норм інших галузей права.

Заходи державного примусу у фінансовому праві виконують такі функції:

- правоохоронну, тобто забезпечення нормального функціонування фінансової системи держави, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин; припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права та створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;

- виховну - використовуючи примус, держава впливає на матеріальний та моральний стан правопорушника, який зазнає різних обмежень;

- превентивну - використовуючи примус, держава здійснює заходи, спрямовані на запобігання правопорушенням.

Крім того, зазначені заходи, які застосовують до правопорушників, суттєво впливають на їх правовий статус. По-перше, суб'єкт фінансового права у зв'язку з притягненням до відповідальності має виконувати передбачені законом обов'язки - зазнати стягнення, відшкодувати завдані збитки. По-друге, у результаті застосування заходів державного примусу права суб'єктів фінансового права можуть бути обмежені шляхом конфіскації майна, позбавлення спеціального права тощо.

Таким чином, державний примус у фінансовому праві - це нормативно закріплений вплив держави в особі уповноважених державних органів на суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень шляхом застосування встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників та забезпечення дотримування їх належної поведінки у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб'єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів - оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов'язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого самоврядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту "є" пункту 4 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого самоврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб'єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Особливе місце у судовому порядку захисту прав і законних інтересів суб'єктів фінансового права належить актам Конституційного Суду України. Досить згадати такі рішення: справа 1-15/2002 за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); справа № 1-17/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); справа 1-9/2005 за Конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) тощо.

Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриманню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

Питання для самоконтролю

1. Якими ознаками характеризується поведінка суб'єктів фінансового права?

2. Які види правової поведінки суб'єктів фінансового права ви знаєте?

3. Яка поведінка суб'єктів фінансового права є правомірною, а яка -протиправною?

4. У яких аспектах розглядають юридичну відповідальність?

5. Визначте поняття: «позитивна юридична відповідальність», «негативна юридична відповідальність».

6. Назвіть загальні ознаки юридичної відповідальності.

7. Визначте специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

8. Як можна визначити юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права?

9. Які виділяють принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

10. Визначте мету юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

11. Назвіть функції юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

12. Яке призначення правоохоронної та виховної функцій юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

13. Визначте систему видів юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

14. Порівняйте поняття «підстави притягнення до юридичної відповідальності» і «підстави настання юридичної відповідальності».

15. Дайте визначення правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

16. Якими ознаками характеризується правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

17. Що розуміють під складом правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

18. Визначте об'єкт правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

19. Дайте визначення об'єктивної сторони правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

20. Хто виступає суб'єктом правопорушення?

21. Назвіть ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

22. Які заходи державного примусу застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності?

23. Які види санкцій можуть застосовуватися у разі притягнення до відповідальності суб'єктів фінансового права?

24. Визначте, які санкції за порушення бюджетного законодавства можуть застосовуватися у разі притягнення до відповідальності суб'єктів фінансового права.

25. Користуючись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, дайте перелік санкцій за порушення податкового законодавства.

26. Що таке пеня, штрафна санкція (штраф)?

27. Які особливості притягнення до адміністративної відповідальності суб'єктів фінансового права?

28. У яких випадках суб'єкти фінансового права притягаються до цивільно-правової та кримінальної відповідальності?

29. Яким чином здійснюється захист прав та законних інтересів суб'єктів фінансових правовідносин?

Додаткова література:

1. Білоус В. Координація боротьби з економічною злочинністю. - Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. - 138 с.

2. Білоус В. Організаційно-правові основи боротьби з відмиванням доходів. - Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. - 138 с.

3. Бондарева М. «Відмивання» грошей: міжнародні кримінально-правові проблеми // Право України. 1999. - № 1. - С. 95-99.

4. Верин В. Преступления в сфере экономики. - М.: Дело, 2001. - 200 с.

5. Волженкин Б. Преступления в сфере экономической деятельности. -СПб.: Юр. центр Пресс, 2002. - 641 с.

6. Гревцова Р. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері оподаткування: досвід України у світовому контексті // Право України. -2000.-№ 11.-С. 95-99.

7. Демидов Ю. Н. Уголовно-правовая охрана социально-бюджетной сферы // Государство и право. - 2001. - № 4. - С. 43-51.

8. Дмитренко Е. С. Відповідальність за порушення податкового за-

конодавства / Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред.. А. П. Гетьмана, В. З. Ярчука. - К.: Юрінком Інтер. - 2005. - С. 412-414.

9. Дмитренко Е. С. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права // Адвокат. - 2005. - № 1. - СІ6-18.

10. Дмитренко Е. С. Державний Примус у фінансовому праві: загальна характеристика // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - 2005. - № 1. - С. 57-61.

11. Дмитренко Е. С. Місце фінансових санкцій у системі заходів державного примусу // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2006. - №4. - С. 75-82.

12. Дмитренко Е. С. Поняття та ознаки правопорушення вчиненого суб'єктом фінансового права // Бюллетень Міністерства юстиції України. -2005.-№8.-С.ЗЗ-39.

13. Дмитренко Е. С. Правовий аналіз юридичної відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових платежів // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 4. - С. 95-99.

14. Дмитренко Е. С. Проблеми встановлення та реалізації юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 12. - С. 103-108.

15. Дмитренко Е. С. Проблеми юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права та їх вплив на стан організованої злочинності в державі // Матеріали науково-практичної конференції «Протидія організованій злочинності: теорія, практика, досвід, проблеми та шляхи їх вирішення» (24 червня 2004 року, НА СБ України). - К.: Вид-во НА СБУ, 2004.-С. 218-222.

16. Дмитренко Е. С. Теоретико-правова систематизація санкцій за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування // Адвокат. - 2006. - №3. - С. 10-13.

17. Дмитренко Е. С. Теоретичний аналіз підстав юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 2. - С. 65-70.

18. Дмитренко Е. С. Ухилення від сплати обов'язкових платежів як загроза фінансовій безпеці держави: проблеми встановлення та застосування юридичної відповідальності // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні проблеми застосування податкового законодавства в діяльності правоохоронних органів та в судовій практиці при перегляді судових рішень в порядку касації». - К.: Вид-во НА СБУ, 2003.

С. 17-23.

19. Дмитренко Е. С. Юридична відповідальність як елемент механізму захисту прав суб'єктів фінансового права // Матеріали науково- практичної конференції «Права людини в Україні». - К.: Вид-во НАУ,.2004.-С. 17-23.

20. Долгий О. Щодо кримінальних порушень встановленого законом порядку зміни складу і структури бюджетів // Право України. - 1998. - № 3. - С. 18-20.

21. Доля Л. Небезпека легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом // Право України. - 2002. - № 2. - С. 89-93.

22. Дударов О. Система оподаткування України: необхідність кримінально-правової охорони // Право України. - 2003. - № 3. - С. 60-65.

23. Камлик М. І. Відповідальність та санкції за податкові правопорушення: Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 2000. - 120 с.

24. Колісник В. Золотовалютні резерви України та економічна безпека держави: законодавче врегулювання // Право України. - 2001. - № 8. - С. 61.

25. Кравченко Л. Особливості відповідальності уповноважених банків за порушення валютного законодавства // Право України. - 2003. - № 2.

- С. 49-52.

26. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні // Право України. - 2002. - № 11. - С. 54-56.

27. Кротюк В., Іоффе А., Лук янецьД. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми співвідношення // Право України. - 2000. -№5.-С. 2933.

28. Лисенко В. Фінансові санкції і Конституція України // Право України.

- 1998.-№ 12.-С. 32-33.

29. Паламаренко Р. Реалізація законодавства про відповідальність у податковій сфері: деякі проблеми // Право України. - 2001. - № 5. - С. 56-58.

30. Пивоваров В. Фактори існування і відтворення фінансової злочинності // Право України. - 2003. - № 3. - С. 65-70.

31. Пишний А. Г. Поняття фінансово-правової санкції / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 75-87.

32. Ромашко О., Грищенко А. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми // Право України. - 2000. - № 5. - С. 85-88.

33. Стаднік О. Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 11. - С. 27-30.

34. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України. - 2000. - № 1. - С. 86-91.

35. Штрафные санкции: Справочное пособие / С. Ильяшенко (авт.- сост.). -X.: Фактор, 1997.- 148с.

ГЛОСАРІЙ

Акт ревізії - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення ревізії, відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Альтернативні фінансово-правові норми - норми, які допускають різні варіанти поведінки учасників фінансових відносин залежно від конкретних умов.

Аналіз - метод фінансового контролю, що базується на використанні прийомів, розроблених економічною та статистичною науками, проводиться на основі матеріалів поточної та річної звітності і дає можливість виявити причини та факти порушень фінансової дисципліни.

Аудит - перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Банківський контроль - контроль за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, установами іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами вимог законодавства у сфері банківської діяльності.

Безвиїзний фінансовий контроль - контроль, при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.

Бюджетний контроль - контроль за дотриманням бюджетного законодавства на стадіях складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження, на стадії виконання бюджету, а також під час підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Валютний контроль - контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, а також за їх зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна з метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Вибіркова ревізія - ревізія, яка являє собою перевірку фінансової діяльності за якийсь короткий проміжок часу. Під час такої ревізії перевіряють або всі документи певних періодів протягом року, або частину документів, але за весь звітний період.

Виїзний фінансовий контроль - контроль, при якому контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню на підконтрольному об'єкті.

Виключні фінансово-правові норми - норми, які приймаються як доповнення до загальних або спеціальних правил, що містяться в них.

Виняткові фінансово-правові норми - норми, які усувають дію норм щодо певних суб'єктів.

Відомчий фінансовий контроль - контроль міністерств, відомств, інших органів державного управління за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, який здійснюється їх самостійними структурними контрольно-ревізійними підрозділами (управліннями, відділами, групами), що безпосередньо підпорядковані їх керівникам.

Відомча ревізія - ревізія, яка проводиться контролюючими органами міністерств, відомств, інших органів державного управління, до яких належить суб'єкт, що ревізується.

Внутрішні загрози фінансовій безпеці держави - сукупність умов і факторів усередині держави, що створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Внутрішній фінансовий контроль - контроль, під час проведення якого об'єкт і суб'єкт належать до однієї системи.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль - контроль за фінансовою діяльністю, що здійснюється на конкретних підприємствах, установах, організаціях їх керівниками та структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим відділом, відділом планування, відділом заробітної плати тощо).

Галузева правосуб'єктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником лише фінансових правовідносин.

Гіпотеза фінансово-правової норми - структурний елемент фінансово-правової норми, який визначає умови її дії - обставини, за наявності яких у учасників фінансових правовідносин можуть виникнути передбачені фінансово-правовою нормою права і обов'язки у галузі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

Громадський фінансовий контроль - контроль, що можуть здійснювати як окремі громадяни, так і трудові колективи та громадські об'єднання.

Деліктоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за протиправну поведінку.

Державне страхування - сукупність страхових ' грошових фондів коштів, які формуються за рахунок сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів і спрямовуються на покриття матеріальної шкоди, спричиненої фізичним та юридичним особам стихійним лихом, нещасними випадками та іншими несприятливими обставинами. Законодавством України передбачені також випадки страхування за рахунок коштів державного бюджету окремих категорій громадян (військовослужбовці, працівники міліції, прокуратури, суду, службові особи органів Державної контрольно-ревізійної служби тощо).

Державний фінансовий аудит - перевірка та аналіз фактичного стану справ щодо законного і ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю, що здійснюється Рахунковою палатою та органами Державної контрольно-ревізійної служби. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладається у звіті.

Державний фінансовий контроль - контроль, який здійснюється у межах усієї держави органами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі й спеціально створеними для таких цілей. Реалізується через загальнодержавний і відомчий фінансовий контроль.

Державні фінанси - система грошових відносин, яка виникає разом із державою і нерозривно пов'язана з її існуванням. Поділяються на централізовані та децентралізовані.

Децентралізовані фінанси - сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням де централізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

Децентралізовані фонди коштів - фінанси підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що утворюються як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок бюджетних асигнувань. Використовуються для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю підприємств, установ, організацій. До децентралізованих фондів коштів належать: фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд тощо. Ці фонди виступають головною формою забезпечення розширеного відтворення суб'єктів господарювання.

Джерела фінансового права - форми вираження правових приписів через нормативні акти як результат діяльності компетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують правові норми, обов'язкові для сторін фінансових правовідносин, що складають предмет фінансового права.

Джерела науки фінансового права - правові акти, що містять фінансово-правові акти; фінансово-правова практика; праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Диспозитивні фінансово-правові норми - норми, які допускають регулювання відносин за згодою сторін.

Диспозиція фінансово-правової норми - структурний елемент фінансово-правової норми, який приписує здійснення певних дій, пов'язаних з мобілізацією, розподілом та використанням коштів централізованих та децентралізованих фондів, тобто, визначає зміст прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. Диспозиція фінансово-правової норми вимагає визначеної поведінки від учасників фінансово-правових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин і не допускає відхилень від них.

Дієздатність суб'єкта фінансових правовідносин - обумовлена нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки.

Дія нормативно-правового акта як джерела фінансового права в часі - початок і припинення його дії. Починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими пов'язані виникнення, зміна та їх припинення.

Добровільні методи мобілізації фондів коштів - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування залучають тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб шляхом випуску та придбання позик, акцій, грошово-речових лотерей тощо. Методом добровільної мобілізації забезпечуються також надходження від платежів з добровільного страхування.

Додаткова ревізія - ревізія, яка призначається для перевірки питань, що не знайшли відображення в акті ревізії або у зв'язку з новими обставинами.

Документальна ревізія - ревізія, що передбачає перевірку первинних документів (звітів, рахунків, платіжних відомостей, кошторисів), бухгалтерської, статистичної звітності, нормативної та іншої документації підконтрольного об'єкта, їх наявності, оформлення, зберігання.

Дотація - виділення коштів з державного бюджету з метою ліквідувати недостатність коштів окремих підприємств, установ і організацій та коштів місцевих бюджетів.

Дотримання норм фінансового права - спосіб реалізації фінансово-правових норм; його призначення - не допустити вчинення дій, які можуть завдати шкоду суспільству, державі та особі, шляхом утримання від дій, заборонених законом.

Заборонні фінансово-правові норми - норми, що містять державно-владний припис, який вказує на недопустимість (заборону) на вчинення відповідних дій щодо мобілізації, розподілу та використання фондів коштів для учасників фінансових правовідносин та застосування у разі їх вчинення заходів, передбачених санкціями фінансово-правових норм.

Загальна правосуб’єктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником правовідносин взагалі.

Загальні фінансово-правові норми - норми, дія яких поширюється на широке коло осіб.

Загальнодержавний контроль - контроль, який здійснюється органами державної влади і управління, спрямований на об'єкти, незалежно від їх відомчої належності, і має щоденний, систематичний та регулярний характер.

Загальнопривентивна функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на виховання суб'єктів фінансового права у дусі поваги до закону.

Загрози фінансовій безпеці держави - сукупність умов і факторів, які створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Застосування норм фінансового права - форма реалізації фінансово-правових норм, що являє собою діяльність уповноважених державою органів, їх посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення на основі норм права.

Зловживання правом суб'єктами фінансового права - особливий вид правової поведінки, сутністю якої є використання суб'єктами своїх прав недозволеним способом та заподіяння шкоди суспільству, державі, окремим особам.

Зміст фінансових правовідносин-суб’єктвні права,юридичні обов'язки та юридична відповідальність суб'єктів фінансових правовідносин.

Зобов'язальні фінансово-правові норми - норми, які містять юридично владну вимогу до учасників фінансових правовідносин (державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних, юридичних осіб) здійснити відповідні дії, спрямовані на мобілізацію, розподіл та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, і встановлюють їх права та обов'язки.

Зовнішні загрози фінансовій безпеці - сукупність умов і факторів у взаємовідносинах України з іншими державами, міжнародними організаціями та світовою спільнотою в цілому, що створюють небезпеку життєво важливим фінансовим інтересам особи, суспільства та держави.

Зовнішній фінансовий контроль - вид контролю, при якому суб'єкт і об'єкт належать до різних систем здійснюється стороннім органом як загальної, так і спеціальної компетенції, уповноваженим на його проведення.

Імперативні фінансово - правові норми - норми, які не допускають відступу від приписаного ними правила.

Інвентаризація (від лат. inventarium - опис майна) - перевірка наявності засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів у матеріально відповідальної особи підприємства на певну дату шляхом перелічення, обміру, зважування і подальше порівняння фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку.

Ініціативний фінансовий контроль - контроль, що здійснюється за рішенням суб'єктів господарювання.

Інспектування - метод державного фінансового контролю, який здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Інспекційна перевірка - виїзна перевірка (інспектування) банку, що проводиться службою банківського нагляду Національного банку України. Розрізняють такі види інспектування: комплексне інспектування (перевірка); планова перевірка (інспектування); виїзна перевірка (інспектування).

Камеральна перевірка – перевірка, яка здійснюється органом фінансового контролю за місцем його розміщення шляхом надання йому звітних та інших документів, без виїзду до об'єкта контролю.

Каральна (штрафна) функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на покарання правопорушника та запобігання новим правопорушенням.

Комплексна ревізія - ревізія, яка передбачає перевірку усіх сторін фінансової діяльності.

Контроль за страховою діяльністю - контроль за правильним застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, за використанням коштів, що спрямовуються на фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Кредит - залучення тимчасово вільних коштів різних суб'єктів, акумуляція їх у грошові фонди і надання їх іншим суб'єктам у тимчасове користування на принципах зворотності, строковості та платності. Розрізняють такі форми кредиту: а) державний; б) місцевий; в) банківський.

Локальні нормативні акти як джерела фінансового права - акти, що видаються підприємствами, установами, організаціями з метою конкретизувати законодавчі приписи відповідно до умов конкретного колективу з метою регулювання фінансової діяльності. До них належать нормативний наказ, інструкція адміністрації, статут, положення.

Матеріальні фінансово-правові норми - норми, які закріплюють зміст суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин: склад фінансової системи, види фінансових зобов'язань юридичних та фізичних осіб, види доходів та видатків бюджету тощо.

Мета юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - вияв соціальної необхідності та ефективності такої відповідальності. Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права: загальна превенція правопорушення; покарання суб'єкта фінансового права, який скоїв правопорушення; вплив на свідомість правопорушника; формування у особи, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших суб'єктів фінансового права з метою запобігання правопорушенням з їхнього боку.

Дата добавления: 2015-05-10