Правовласності господарських об'єднань

РозділIII. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

на «статутний капітал», а й функція статутного капіталу і встанов­лений принцип кореляції між статутним капіталом та чистими ак­тивами товариства.

Так, ст. 144 ЦК України встановлює, що у разі, якщо після за­кінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявить­ся меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зо­бов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і за­реєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, то­вариство підлягає ліквідації¹.

Аналогічне правило передбачене ст. 155 ЦК України щодо статутного капіталу акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про господарські товарист­ва» зменшення статутного фонду не допускалося за наявності запе­речень кредиторів, але старе законодавство не встановлювало самої процедури повідомлення господарським товариством про зменшен­ня статутного фонду та порядок виявлення волі кредиторами щодо цього.

Оскільки статутний фонд не містив функції гарантій виконан­ня зобов'язань перед кредиторами, питання зменшення статутно­го фонду не зачіпали інтересів кредиторів. Зміна у кодексі функ­цій статутного капіталу ставить завдання чіткого врегулювання порядку зменшення статутного капіталу в господарських товари­ствах².

Відповідно до статей 144, 157 ЦК України зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціонерного товариства буде допускатися після повідом­лення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припи­нення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшко­дування їм збитків. Як суб'єкт права власності, господарські това­риства здійснюють свої правомочності з володіння, користування і розпорядження належним їм майном через органи управління в по­рядку, передбаченому законом і установчими документами.

¹ Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. Проблеми вдосконалення правово­
го регулювання права приватної власності. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Ко-
рецького НАН України, 2002. — С. 68. Глава написана І. М. Кучеренко.

² Там само.

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. З)¹ надає під­приємствам право об'єднувати на добровільних засадах виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не супере­чить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, кон­сорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на підставі договору або статуту, що його за­тверджують їх засновники або власники. Членами об'єднання мо­жуть бути лише підприємства, які при входженні до об'єднання збе­рігають права юридичної особи.

Відповідно до п. З ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах бан­ків, печатку зі своїм найменуванням.

Отже, господарське об'єднання — це складна організація, створе­на на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасни-ків, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

Як юридична особа господарське об'єднання є власником майна, що юридично відокремлене від майна його членів.

Особливості відносин власності господарських об'єднань виявляю­ться в тому, що майно, яке стає власністю об'єднання, належить суб'єктам власності — окремим юридичним особам. Тобто власність господарських об'єднань виникає на основі власності їх членів.

Інша особливість цих відносин — добровільний порядок їх ви­никнення. Об'єднання стає власником частини майна своїх членів, добровільно переданої у його власність.

Право власності господарського об'єднання закріплює належ­ність майна, добровільно переданого юридичній особі його заснов­никами, іншими юридичними особами.

Отже, суб'єктами права власності виступають господарські об'єд­нання як новостворені юридичні особи.

Об'єктом права власності об'єднання є майно, добровільно пере­дане йому підприємствами й організаціями, а також набуте у ре­зультаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборо­нених законом (ст. 27 Закону України «Про власність»). Оскільки підприємства, які входять до складу об'єднань, зберігають права

¹ ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

юридичної особи, їх майно не входить до складу об'єктів права влас­ності господарського об'єднання.

З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднан­ня і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобо­в'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язання­ми об'єднання і один одного.

Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені ви­нятки з цього правила.

За рахунок майна засновників, отриманих доходів об'єднання може не тільки набувати майно, а й створювати нові організації з правами юридичної особи. Ці підприємства можуть входити або не входити до об'єднань залежно від установчих документів об'єднан­ня і самого підприємства. Власником таких підприємств (їх майна) є об'єднання. На відміну від підприємств-членів об'єднання (за ви­нятком підприємств зв'язку, вугільної, нафтової, газової, нафто­переробної промисловості, державних підприємств транспорту та ін.), таке підприємство позбавлене права вільного виходу з об'єд­нання (п. З ст. 27 Закону України «Про власність»).

Об'єднання здійснює право володіння, користування, розпоря­дження закріпленим за ним майном, яке складається із основних фондів, оборотних коштів, інших матеріальних цінностей, відповід­но до мети своєї діяльності і призначення майна.

Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишило­ся, поділяється між підприємствами та організаціями, що входили до нього (п. 5 ст. 27 Закону України «Про власність»).

§ 5. Право власності громадських об'єднань

Об'єднання громадян новим ЦК України (ст. 86) віднесені до не-підприємницьких товариств, що не мають на меті одержання при­бутку для його наступного поділу між учасниками.

Об'єктами права власності громадських об'єднань є майно куль­турно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, ак­ції, інші цінні папери, житлові будинки, споруди виробничого і не­виробничого призначення, устаткування, транспортні засоби та цін­не майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (ст. 28 Закону України «Про власність»). Об'єднання гро­мадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних і членських внесків, пожертвуване громадянами, під­приємствами, установами та організаціями, а також на майно, при­дбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборо­нених законом.

Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані внаслідок господарської та іншої комерційної діяльності створених ними господарських установ та організацій, заснованих підпри­ємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян не можуть перероз­поділятися між їх членами (навіть у разі ліквідації) і використову­ються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються у доход держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян» право власності об'єднань реалізують їхні вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документа­ми. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на ство­рювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єд­нань громадян.

Одним із видів об'єднань громадян є політичні партії, що створю­ються і діють на підставі Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.¹

Чинним законодавством встановлено специфічний правовий ре­жим щодо майна, що належить політичним партіям.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про політичні партії» за­значені об'єднання громадян для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, об­ладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

Політичні партії, створені ними установи й організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність, за винят­ком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропаганди­стсько-агітаційних матеріалів, виборів із власною символікою, про­ведення фестивалів, свят, виставок, інших суспільно-політичних заходів.

Крім того, ст. 22 Закону України «Про об'єднання громадян» і ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні» встанов­люють обмеження щодо одержання коштів та іншого майна по­літичними партіями.

Згідно із зазначеними статтями фінансування політичних партій не допускається:

1) органами державної влади та органами місцевого самовряду­вання, крім випадків, зазначених законом;

¹ ВВР. — 2001. — № 23. — Ст. 118.

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

21 3-285

2) державними та комунальними підприємствами, установами й
організаціями, а також підприємствами, установами й організація­
ми, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи кому­
нальною власністю або належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку по­літичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії кош­тів, заборонена цим Законом, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим Законом, перераховуються політичними партія­ми до Державного бюджету України або стягуються в доход держа­ви у судовому порядку.

Особливим видом громадських об'єднань є професійні спілки, що створюються з метою здійснення представництва та захисту трудо­вих, соціально-економічних прав та інтересів громадян.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 ве­ресня 1999 р.¹

Згідно зі ст. 34 цього Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх

статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі:

— придбання майна за рахунок членських внесків, інших влас­них коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та орга­нізацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;

— передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами міс­цевого самоврядування.

З метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єднання, які є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну госпо­дарську та фінансову діяльність шляхом надання безоплатних по­слуг, робіт, створення в установленому законодавством порядку під­приємств, установ або організацій із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки. ¹ Офіційний вісник України. — 1999. — № 38. — Ст. 1889.

Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань ор­ганами державної влади та місцевого самоврядування не здійсню­ється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольні ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (поло­жень) профспілок, їх об'єднань.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володін­ня та користування майном, переданим їм у господарське відання (див. Господарський кодекс України, де визначено це поняття), мо­же мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених за­конами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власнос­ті, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями членів профспілки.

Особливим видом об'єднань громадян є творчі спілки, що ство­рюються і діють на підставі Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 р.¹

Відповідно до ст. 21 цього Закону джерелами формування майна і коштів творчих спілок є:

— внески членів творчих спілок;

— винагороди за управління майновими правами авторів відпо­відно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

— фінансування з Державного бюджету України;

— майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, спору­ди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 ро­ку згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користу­ванні відповідних республіканських або територіальних структур;

— доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності під­приємств творчих спілок, що спрямовуються на виконання статут­них цілей спілки;

— відрахування до фондів творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності членів творчих спілок (за створення і використання творів літератури, мистецтва, архітекту­ри, журналістики та реклами), а також відрахування до фондів

¹ ВВР. — 1997. — № 52. — Ст. 312.

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

всеукраїнських творчих спілок частини доходів від реалізації ре­зультатів творчої діяльності письменників і митців попередніх по­колінь, класиків української літератури та мистецтва;

— добровільні грошові та матеріальні внески фізичних і юридич­
них осіб, у тому числі іноземних.

З метою здійснення статутних завдань і цілей творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господар­ської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається зако­нодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними ста­тутами (положеннями) (ст. 23 цього Закону).

У разі ліквідації творчої спілки майно передається організації-правонаступнику, а коли її немає, реалізується в установленому за­коном порядку. Кошти, одержані від реалізації майна, можуть бути використані лише на цілі, пов'язані з розвитком відповідної галузі культури та мистецтва.

Одним із видів непідприємницьких юридичних осіб є благодійні організації, що створюються і діють на підставі Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»¹.

Відповідно до ст. 18 цього Закону у власності благодійної орга­нізації можуть перебувати рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на за­конних підставах.

Джерелами формування майна та коштів благодійних організа­цій є:

— внески засновників (засновника) та інших благодійників;

— благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий харак­тер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами у грошовій та натуральній формі;

— надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, масових заходів, благодійних лотерей та аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, що надійшли від благодійників;

— доходи від депозитних вкладів та цінних паперів, надходжен­ня від підприємств, організацій, що перебувають у власності благо­дійної організації;

— інші джерела, не заборонені законодавством України.
Джерелом формування майна та коштів благодійної організації

не можуть бути кредити.

Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предме­том застави.

¹ ВВР. — 1997. — № 46. — Ст. 292.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спря­мовану на виконання її статутних цілей та завдань.

Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибут­ків, заощаджень або майна на благодійну діяльність, мають подат­кові та інші пільги відповідно до законодавства України.

Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та ін­ших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Відповідно до ст. 22 цього Закону благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної орга­нізації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріаль­ні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх викорис­тання подається благодійнику в обов'язковому порядку благодій­ною організацією.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і по­жертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), по­винні звітувати перед благодійниками та благодійними організація­ми про їх використання.

Контроль за діяльністю благодійних організацій, у тому числі й за порядком використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здійснюється органами виконавчої влади від­повідно до їх компетенції.

Рекомендована література:

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової — К., 2000.

Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — М., 2000. Суханов Е. Общие положения о праве собственности и других вещных правах // Хозяйство и право. — 1995. — № 6. — С. 29-46. Суханов Е. Приобретение и прекращение права собственности // Хозяй­ство и право. — 1998. — № 6. — С. 3-13.

Право собственности в Украине / Под ред. Я. Н. Шевченко. — К., 1996. Беляева Н. Ю. Благотворительность вчера, сегодня, завтра / Под ред. В. В. Меньшикова. — М., 1994.

Дата добавления: 2015-05-10