Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Зо

Глава 2. Договір поставки. Договір контрактації...

Вибір виконавця державного замовлення здійснюється проведен­ням торгів (тендерів)¹. Рішення щодо проведення торгів приймаєть­ся замовником торгів на підставі відповідного рішення щодо ви­ділення необхідних коштів або позитивного попереднього рішення Валютно-кредитної ради щодо доцільності надання гарантії Кабінету Міністрів України за іноземними кредитами, що залучаються з ме­тою фінансування державних замовлень. За дорученням замовника торгів організація та проведення їх можуть здійснюватися спеціа­лізованими організаціями. Порядок проведення торгів залежить від вартості закупівлі товарів. Так, при закупівлі товарів, вартість яких дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тис. доларів США, замовник торгів створює тендерний комітет, до складу якого входять представники замовника торгів, відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Якщо вартість заку­півель становить від 70 тис. гривень до суми, еквівалентної 100 тис. доларів США, замовник створює комісію у складі лише представни­ків замовників, а якщо очікувана вартість закупівель становить від 10 до 70 тис. гривень — процедури торгів здійснює відповідний функціональний підрозділ.

Для державних підприємств, установ та організацій, акціонер­них товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендним підприємствам, заснованим на дер­жавній власності, а також суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності — монополістів на відповідному ринку продукції виконання державного замовлення є обов'язковим.

Міністерства і відомства, інші центральні органи, які формують державне замовлення і координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, дово­дять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурса­ми обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення. Отже, до моменту доведен­ня таких обсягів продукції у державного замовника відсутні правові підстави вимагати укладення державного контракту з виконавцями державного замовлення, які забезпечують себе матеріально-техніч­ними ресурсами самостійно через укладення договорів з підприємс-твами-постачальниками, постачальницько-збутовими та посередни­цькими організаціями. Для підприємств, організацій-постачальни-ків найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні квоти (державне

Положення «Про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері дер­жавних закупівель товарів (робіт, послуг)», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 694; Лист Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1996 р. № 01-8/110.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...

бронювання) та обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям дер­жавного замовлення.

У разі невиконання або неналежного виконання державного кон­тракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторо­ни стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються збитки. Положення про поставки проду­кції і товарів щодо майнової відповідальності сторін за державним контрактом на відносини сторін на поставку продукції для держав­них потреб не поширюються. При невиконанні державним замовни­ком зобов'язань за державним контрактом або у випадку прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення дії контрак­ту державний замовник відшкодовує виконавцю державного замов­лення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

У разі відмови державного замовника від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, за умови, що продукція відповідає вимогам якості, виконавець державного замовлення реа­лізує її на свій розсуд і має право на відшкодування додаткових ви­трат, пов'язаних з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції — завданих йому збитків, включаючи очікуваний і не отриманий прибуток.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання ук­ладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору по­ставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

За договором контрактації сільськогосподарської продукції ви­робник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продук­цію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов до­говору.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є консенсу-альним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер його полягає в тому, що одержану від виробника сільськогосподарсь­ку продукцію покупець оплачує за встановленими цінами.

Відповідно до ст. 713 ЦК України до договору контрактації за­стосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положен-

Глава 2. Договір поставки. Договір контрактації...

ня про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами за договором контрактації є, з одного боку, підпри­ємства та організації, на які в установленому порядку покладено функції державної закупівлі сільгосппродукції (заготівельні, пере­робні, торговельні тощо). Зокрема, замовниками можуть виступати міністерства, установи та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.

З іншого боку в договорі контрактації виступають підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільсько­господарську продукцію. Визначення поняття «сільськогосподар­ський виробник» законодавство не дає, але Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає поняття «сільськогос­подарський товаровиробник», куди відносить: фізичних або юри­дичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільсь­когосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіно­жатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу. Це обме­ження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні госпо­дарства.

Предметом договору контрактації є сільськогосподарська про­дукція. ЦК України не дає визначення поняття «сільськогосподар­ська продукція». Таке поняття встановлює ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлен­ня й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засо­бів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

Сільськогосподарська продукція — це будь-яка продукція тва­ринного і рослинного походження, що підпадає під визначення пер-шої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зов­нішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою Кабіне­ту Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354 «Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності»¹.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України). На сьогодні спеціальних нормативних актів, які регулювали б договір контрактації, не прийнято.

¹ Офіційний вісник України. — 1998. — № 35. — Ст. 1305.

Дата добавления: 2015-05-10