Розрахункові зобов'язання 3 страница

ЦК України поділяє ліцензії на: виключні, одиничні, невиключ-ні, а також іншого виду, що не суперечать закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на викорис­тання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцен­зіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що об­межена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на ви­користання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат мо­же видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Ліцензійний договір

Цей вид договорів є найбільш поширеним прй використанні об'єктів права інтелектуальної власності. Метою його є таке вико-

18 3-290

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...

ристання, яке забезпечило б найбільшу вигоду як для ліцензіата, так і для ліцензіара. Зазначена обставина суттєво впливає на враху­вання істотних та інших умов ліцензійного договору.

Зміст та основні умови ліцензійного договору завжди спрямовані на врегулювання прав і обов'язків сторін у відносинах щодо викори­стання об'єктів інтелектуальної власності, на взаємні розрахунки, відповідальність тощо. Ліцензійному договору має бути притаманна чіткість визначення предмета договору, сформульовано очікуваний результат, необхідні витрати. Ліцензійні договори і договори на ви­користання творів мають мало відмінностей, тому використання цих термінів у законодавстві ускладнює однозначне розуміння сут­ності даних договорів. Деякі науковці вважають, що будь-який до­говір на використання твору чи будь-якого іншого об'єкта інтелек­туальної власності є не що інше як ліцензійний договір¹.

У Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» зазначено, що власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (ви­дає ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на під­ставі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обу­мовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені дого­вором про виключну або невиключну ліцензію.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін, з урахуванням ви­мог цього Кодексу та іншого закону.

Ліцензійний договір може передбачати можливість укладення сторонами субліцензійного договору. Це означає: надання ліцензіа-том іншій особі (субліцензіату) субліцензії на використання права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не вста­новлено ліцензійним договором.

Ліцензійний договір повинен визначити як вид ліцензії, так і сферу використання об'єкта права інтелектуальної власності. Йде­ться про конкретні права, що надаються за договором, способи ви­користання зазначеного об'єкта, територію та строк, на які надаю­ться права тощо. Важливою умовою ліцензійного договору є визна-

¹ Право інтелектуальної власності / За ред. О. А. Шдопригори, О. Д. Святоцького. — К., 2002. — С. 389; Свесві Суог$у. А згеїіеті аікоіавок іо§а. — Мізкоїс, 2000. — С. 215-218.

Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами...

чення розміру, порядку та строків виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Крім того, у кожному кон­кретному випадку укладення ліцензійних договорів можуть вини­кати інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у до­говір.

Строк ліцензійного договору не може бути більш тривалим, ніж строк правової охорони об'єкта. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майно­вого права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна зі сторін не по­відомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому разі кожна зі сторін може у будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Якщо вид ліцензії не визначено, то вважається, що за ліцензій­ним договором надається невиключна ліцензія. Відсутність у ліцен­зійному договорі умов про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, є підставою для поширення дії ліцензії на всю територію України. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному догово­рі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на вико­ристання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

У договорі може бути передбачена умова про дотримання кон­фіденційності предмета ліцензійного договору, обсягу використан­ня та інших ліцензійних умов. Сторони вирішують на свій розсуд, які елементи договору мають бути конфіденційними.

Дозвіл щодо використання об'єктів права інтелектуальної влас­ності, на які за законом можуть розповсюджуватися норми Закону України «Про державну таємницю», наприклад, секретний винахід (корисна модель), надається лише за погодженням із Державним експертом з питань таємниць, який прийняв рішення про віднесен­ня цього винаходу (корисної моделі) до державної таємниці.

Істотною умовою ліцензійного договору є питання, пов'язані з винагородою. Згідно зі ст. 1109 ЦК України, якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визна-

18*3-290

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...

чається у вигляді фіксованої грошової суми, то у договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Визначення вартості ліцензійного договору — досить складний процес. Зокрема, вартість переданих прав на об'єкт промислової власності може бути визначена у різних формах: твердій сумі, коли наперед розрахована сума виплачується одночасно або частинами; роялті, що широко практикується у міжнародних патентних відно­синах, а також при використанні інших об'єктів права інтелектуаль­ної власності. Сторони ліцензійного договору можуть встановлюва­ти й інші форми виплати винагороди за використання об'єктів інте­лектуальної власності.

У ліцензійному договорі можуть бути визначені місце і порядок розгляду спору, пов'язаного з виконанням договору. У разі пору­шення умов ліцензійного договору сторони можуть визначити прийнятні способи розв'язання спору. Коли ж згоди між сторонами досягти не вдалося, вони мають право звернутися до суду.

Як істотну умову ліцензійного договору ЦК України (ст. 1110) розглядає встановлений цим договором термін початку використан­ня об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар може відмо­витися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом та­кого терміну.

Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного до­говору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Ліцензійний договір може супроводжуватися угодою про вико­ристання ноу-хау. Як правило, це істотно підвищує ефективність використання об'єкта. Однак ціна ноу-хау та умови його викорис­тання визначаються окремо. Ліцензійний договір може містити умови, за якими предмет договору має бути забезпечений необхід­ною документацією, консультаціями ліцензіара, наданням техніч­ної допомоги при використанні об'єкта тощо. Наведені та інші фак­тори мають бути враховані при визначенні ціни договору.

Умови ліцензійних договорів, що подібні за предметом та суб'єк­тами своїх відносин, можуть бути узагальнені і на їх основі створені так звані типові договори. Стаття 1111 ЦК України передбачає, що типові договори можуть затверджуватися уповноваженими відомст­вами або творчими спілками. Це не означає відступлення від прин­ципу свободи договору. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим договором.

При цьому розробка типового договору перш за все має на меті захистити права інтелектуальної власності автора об'єкта. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелек­туальної власності, що погіршують його становище порівняно зі становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нік-

Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами...

чемними і замінюються умовами, встановленими типовим догово­ром або законом.

Договір про створення за замовленням

і використання об'єкта права інтелектуальної

власності

На відміну від ліцензійного договору, що пов'язаний лише з ви­користанням об'єкта права інтелектуальної власності, цей вид дого­вору регулює також відносини, що виникають у процесі створення об'єкта. Він містить елементи як договору підряду, так і договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власнос­ті та (або) ліцензійного договору. Найзагальніші його особливості визначені у ст. 1112 ЦК України.

За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона, якою є вико­навець — творець (письменник, художник), зобов'язується створи­ти зазначений об'єкт відповідно до вимог другої сторони (замовни­ка) та в установлений строк.

Такий договір має визначати способи та умови використання створеного об'єкта права інтелектуальної власності замовником. Використання об'єкта пов'язане з розпорядженням майновими пра­вами інтелектуальної власності на нього. Постає питання наявності та обсягу майнових прав на новостворений об'єкт у його творця та замовника, на яке закон не дає однозначної відповіді. В окремих статтях ЦК України можна виявити деякі суперечності. Зокрема, це стосується ст. 1112, в якій зазначено про розподіл прав власності та майнових прав на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням. За цією статтею права власності на оригінал твору пе­реходять до замовника, а майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. Водночас ст. 430 ЦК України встановлює, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовлен­ням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Оскільки обидві норми визнають договірне регулювання зазначених відносин, то, очевидно, лише на нього й доведеться покладатися у даному разі.

Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право твор­ця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Обов'язки сторін цього договору близькі до обов'язків сторін у договорі підряду та договорі про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та (або) ліцензійному договорі. Зо­крема, виконавець (автор, творець) зобов'язаний створити і переда-

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...

ти замовникові об'єкт права інтелектуальної власності. Замовник зобов'язаний прийняти об'єкт, якщо він виконаний відповідно до умов договору, і оплатити його вартість.

Характерною істотною умовою цього договору може бути визна­чена умова про особисте виконання роботи творцем об'єкта права інтелектуальної власності. Зокрема, це безпосередньо стосується до­говорів художнього замовлення, де особистість автора твору впли­ває на вартість цього твору.

Дата добавления: 2015-05-10