Особливості сприймання

Характеристика основних відчуттів людини: 1) Зорові відчуття 2) Слухові відчуття 3) Нюхові відчуття 4) Смакові відчуття 5) Тактильні відчуття 6) Больові відчуття 7) Температурне відчуття 8) Статичні відчуття 9) Кінестетичні відчуття 10) Органічні відчуття.

Відчуття - це чутливість до фізичних і хімічних властивостей середовища. Через відчуття здійснюється безпосередній зв'язок свідомості із зовнішнім світом. Їх особливості залежать не тільки від об'єктів, що впливають на органи чуття, а й від суб'єкта, що їх відчуває. Людині постійно потрібно одержувати інформацію про навколишню дійсність, адже пристосування організму до середовища передбачає наявність інформаційного балансу між середовищем і організмом.

28) Так, чутливість зорового аналізатора змінюється під впливом слухового роздратування. С. В. Кравков (1893-1951) показав, що ця зміна залежить від гучності слухових подразників. Слабкі звукові подразники підвищують колірну чутливість зорового аналізатора. В той же час спостерігається різке погіршення розрізняльної чутливості ока, коли як слуховий подразник застосовується, наприклад, гучний шум авіаційного мотора. Зорова чутливість підвищується також під впливом деяких нюхових роздратувань. Проте при різко вираженому негативному емоційному забарвленні запаху спостерігається зниження зорової чутливості. Аналогічно цьому при слабких світлових роздратуваннях посилюються слухові відчуття, при дії інтенсивних світлових подразників слухова чутливість погіршується. Лазаревим (1878-1942) були отримані факти зниження зорової чутливості під впливом опромінення шкіри ультрафіолетовими променями.

Підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів і вправи називається сенсибілізацією. Синестезія - це виникнення під впливом роздратування одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора. Адаптація — це пристосування чутливості до постійно діючого подразника, яке виявляється у зниженні або підвищенні порогів.

29) Здатність до відчуттів є у всіх живих істот, що володіють нервовою системою. Життєва роль відчуттів полягає в тому, щоб вчасно і швидко доводити до центральної нервової системи відомості про стан зовнішнього і внутрішнього середовища, наявності в ній біологічно значущих факторів. Види відчуттів відображають своєрідність тих стимулів відповідні відчуття різної якості: зорові, слухові, шкірні (відчуття дотику, болю, тиску, тепла, холоду тощо), смакові, нюхові.

Відчуття дають нам вірний знімок з об'єктивної дійсності, тобто відображають світ таким, яким він існує.

30) Розрізняють пороги абсолют-ний і розрізнений, або диференційний.
Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеризує мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття. Поріг відчуття залежить від багатьох індивідуальних особливостей людини — природжених (тип нервової системи, чутливість аналіза-тора) та набутих (праця, умови виховання, стан здоров'я). Поріг відчуття — мінімальна сила подразника, яка викликає в даних умовах ледве помітне відчуття. Чим нижчий поріг, тим більша чутливість, і навпаки. Є підпорогові подразники — вони діють, але відчуття не виникає.

31) Сприймання — це форма пізнання дійсності. Істотним компонентом сприймання є моторні процеси. До таких моторних процесів, наприклад, належать рухи руки, що обмацує предмет; рух ока, що простежує видимий контур предмета; рух гортані, що відтворює чутний звук, поворот голови в бік звукового подразника та ін.

Предметність. Сприймаючи предмети, людина, в першу, чергу, орієнтується в них за їхніми функціями. Предметність сприймання розвивається в процесі життєдіяльності людини.

Цілісність сприймання полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей.

Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються при зміні відстані, ракурсу, освітленості.

Вибірковість сприймання полягає у виділенні одних об'єктів як основних порівняно з іншими. Інакше кажучи, у сприйманні людини в даний момент завжди щось є основним, а щось – другорядним.

Осмисленість сприймання полягає в тому, що відображені предмети та явища людина відразу ж називає, використовуючи другу сигнальну систему. Наприклад, вказівка на те, що на малюнку зображено собаку, відразу ж формує певний образ сприймання

33) За основною модальністю сприймання бувае таке: зорове, слухове, дотикове, нюхове, смакове. За формою існування матерії: сприймання простору, сприймання часу, сприймання руху. Сприймання учня на уроці має зоровий (сприймає написане на дошці), слуховий (слухає пояснення вчителя) і руховий (записує в зошит) характер.

Фігурою називають замкнену лінію, яка виступає вперед і займає частину поля, а все, що оточує фігуру, є фоном. Узагальненість і класифікація забезпечують надійність правильного впізнавання об'єкта незалежно від його індивідуальних особливостей і викривлень, які не виводять об'єкта за межі класу.

34) Пам’ять – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Це характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності індивіда. За тривалістю розрізняють такі види пам’яті: короткочасна, довгочасна, оперативна.

Короткочасна – характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.

Довготривала – виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на тривале зберігання та наступне використання в діяльності людини.

Оперативна – забезпечує запам’ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.

За способом запам’ятовування пам’ять буває: мимовільна та довільна.

Мимовільна – пам’ять, коли ми щось запам’ятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати або відтворити.

Довільна – пам’ять, коли ставимо собі за мету щось запам’ятати або пригадати.

Індивідуальні особливості пам’яті: швидкість, точність, міцність запам’ятовування та готовність до відтворення.

35) Асоціативна теорія, Гештальтпсихологічна теорія, біхевіористична теорія, когнітивна теорія, діяльнісна теорія.

Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам'яті від характеристик матеріалу, що запам'ятовується. / Гештальтпсихологічна теорія підкреслює залежність процесів пам'яті від способів організації і структуризації матеріалу, що запам'ятовується. / В біхевіористичній теорії закономірності процесів пам'яті розглядаються, як подібні до закономірностей утворення рухових навичок. / За когнітивною теорією пам'ять розглядається, як деяка структура, призначена для обробки інформації. / В діяльнісній теорії розглядається залежність процесів пам'яті від діяльності людини.

36) Пам'ять реально існує у вигляді процесів запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Запам’ятовування – процес пам’яті, унаслідок якого забезпечується закріплення нового матеріалу.

37) Мимовільне запам'ятовування - це продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій. Особливо ефективним ми­мовільне запам'ятовування буває тоді, коли воно пов'язане з яс­кравими або сильними емоційними переживаннями, великими по­чуттями. Отже, мимовільно запам'ятовується краще той матеріал, який викликає активну розумову роботу над ним.

При довільному запам'ятовуванні людина докладає необхідні вольо­ві зусилля, мобілізує себе на краще й міцніше запам'ятовування матеріалу, застосовуючи для цього спеціальні прийоми та спосо­би запам'ятовування. Довільне запам’ятовування здійснюється двома способа­ми: механічним і смисловим. Механічне це коли зазубрив все розповів, а на легкі питання по цій темі не можеш відповісти. Смислове. воно спирається на розуміння змісту матеріа­лу, тобто дитина розуміе про що вона розповідае, розуміе сенс цієї теми і може відповісти на будь-які запитання які їй поставе вчитель.

38) Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно є формою творчого віддзеркалення людиною дійсності. Мислення людини також можна розуміти як творче перетворення наявних в пам'яті уявлень і образів. Відмінність мислення від решти психологічних процесів пізнання полягає в тому, що воно завжди пов'язано з активною зміною умов, в яких знаходиться людина. - - -39) Мисленнєвий процес завжди формується в діяльності, у взаємодії суб'єкта з навколишнім світом. Мислення актуалізується під впливом мети, в умовах виникнення проблеми. Мета формує мислення як діяльність. розв'язування задачі можна скористатися алгоритмом як системою вказівок, або застосувати прийом порівняння, або перетворити зміст задачі, вдатися до побудови схем, моделей тощо. …40) Теоретичне понятійне мислення - це таке мислення, здійснюючи яке людина в процесі розв´язування завдання звертається до понять, виконує дії в розум. Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для розв´язування задачі, постають не поняття, судження чи умовивід, а образи. наочно-образного - полягає в тому, що розумовий процес в ньому безпосередньо пов´язаний зі сприйняттям мислячою людиною оточуючої дійсності та без нього здійснюватись не може. наочно-дійове. Його особливість полягає в тому, що сам процес мислення являє собою практичну перетворювальну діяльність, котра здійснюється людиною з реальними предметами.41) Форми мислення — це форми не самих речей, а форми відображення предметів і явищ реальної дійсності на ступені абстрактного мислення. Логічні форми — це форми ідеального існування предметів і явищ у мисленні людини. Поняття, наприклад, — це така форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках. Так, поняття "угода" відбиває угоду як явище дійсності в таких ознаках.Судження — це інша форма відображення предметів і явищ дійсності, ніж поняття. Судження — форма мислення, яка відтворює не предмет у цілому, а окремі його ознаки, властивості, зв'язки і відношення у вигляді утвердження або заперечення належності предмету певної ознаки чи властивості.Умовивід е зв'язок суджень. Це форма мислення, в якій з одного, двох чи більше суджень виводиться нове судження. 42) У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи (операції), або процеси – розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.АНАЛІЗ – це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.СИНТЕЗ – це мисленнєва операція об´єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об´єктів у єдине, якісно нове ціле.ПОРІВНЯННЯ – це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищамиАБСТРАГУВАННЯ – це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від інших їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві.Узагальнення – це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова. 43) Уяву кожної людини можна охарактеризувати за різними ознаками. Насамперед уяву людини можна поділити на різні види.
За характером продуктивності виокремлюють:
- відтворювальну (репродуктивну) - творчу (продуктивну) уяву.
За мірою свободи, довільності визначають:
- пасивну уяву - активну уяву
За характером образів визначають:
- конкретну уяву
- абстрактну уяву
За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:
- сприймаючу уяву - творчу уяву (окремо мимовільна уява. Особливим видом уяви є мрія. Мрія – це уява бажаного майбутнього.Людині зовсім непотрібно стрибати з дев´ятого поверху, щоб дізнатися, наскільки небезпечне таке падіння. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії, коли ще немає приводу для таких заходів. Тобто людина повинна уявляти на що вона йде..44) Перелічимо прийоми і способи процесу уяви: аглютинація, акцентування або загострення, гіперболізація, схематизація, типізація. Нові уявлення, завдяки операціям аналізу і синтезу, виникають на основі того, що вже відображене у свідомості. Таким чином, процеси уяви полягають в розумовому розкладанні вихідних уявлень на складові частини (аналіз) і наступному їхньому з'єднанні в нових поєднаннях (синтез), тобто носять аналітико-синтетичний характер.45) Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.Якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості. Чим більше знань, чим багатшим є досвід людини, тим різноманітнішими є її враження, тим більше можливостей для комбінування образів. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці. Функції уяви полягають: 1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення; 2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена; 3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; 4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи; 5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.46) Почуття - це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить, яке переживається в різноманітній формі. А емоція, в більш вузькому значенні, - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось певного більш постійного почуття. Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Емоції та почуття людини взаємопов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різноманітні переживання у зв'язку із ставленням до неї та її результатів, а емоції і почуття також стимулюють людину до діяльності, додають їй снаги, стають внутрішньою спонукою, її мотивами. Почуття збагачують життя людини. Ідеї без почуттів — холодні, "світять, та не гріють", позбавлені життєвості та енергії, не здатні до втілення.47) Біологічна теорія емоцій П.К. Анохіна. У межах цієї теорії емоції розглядаються як біологічний продукт еволюції, пристосувальний чинник у житті тварин. Виникнення потреб спричиняє, на думку П.К. Анохіна, виникнення негативних емоцій, які відіграють мобілізуючу роль, сприяючи найшвидшому задоволенню потреб оптимальним способом. Коли зворотний зв'язок підтвердить, що досягнуто запрограмованого результату, тобто що потребу задоволено, тоді виникає позитивна емоція. Вона постає як кінцевий підкріплювальний чинник. Якщо ж отриманий результат не узгоджується із програмою, тоді виникає емоційне занепокоєння, яке зумовлює пошук інших, більш успішних способів досягнення мети. Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова. Оригінальну гіпотезу про причини появи емоцій висунув П.В. Симонов. Він вважає, що емоції виникають внаслідок нестачі чи надлишку відомостей, необхідних для задоволення потреби. Це він подав у вигляді «формули емоцій»: Е = - П (Ін-Іс), де Е - емоція; П - потреба; Ін - інформація, необхідна для задоволення потреби; Іс - інформація, яку має суб'єкт на момент виникнення потреби.48) Афект - дуже бурхлива, сильна і відносно короткочасна емоційна реакція. Як правило, в афективному стані людина втрачає вольовий контроль над своєю поведінкою, втрачає самовладання, у нього порушується усвідомлене сприйняття дійсності.Пристрасть - це теж сильна, бурхлива емоція, повністю захоплююча людини і підкоряє його собі. Однак, на відміну від афекту, пристрасть тривала, стійка.«Стрес» розуміють нервову напругу. Стресовий стан викликає зміни в роботі серцево-судинної і дихальної систем, біохімічні зрушення в крові, змінює електропровідність шкіри. Помітні порушення настають і в поведінці людини: воно стає в більшій чи меншій мірі дезорганізовані, нецілеспрямованим, з'являються безладні і недоцільні жести, мова стає уривчасто і незв'язною.Настрій - це емоційний стан, негативно чи позитивно окрашивающее психічну діяльність людини. Настрій часто виникає як результат пережитої емоції: отримавши приємну, радісну для нас звістка, ми кілька днів перебуваємо в піднесеному настрої.49) У вищих тварин - антропоїдів - і людину є багато спільного й у зовнішніх засобах вираження емоцій. Ось один досить забавний приклад. Демонстрація оскал - якнайширше поширена у хребетних інстинктивна програма. Її мета - попередити при зустрічі з ким-небудь, що ви озброєні і готові за себе постояти. Людина теж скалить зуби при сильному страху або гніві. Основна відмінність всякої діяльності тварин від діяльності людини, в тому числі і емоцій, полягає в тому, що вона є діяльністю безпосередньо біологічної. Інакше кажучи, діяльність тваринного можлива лише по відношенню до предмету, життєвої біологічної потреби, завжди залишаючись у межах їх інстинктивних, біологічних відносин до природи. Це загальний закон.50) Як відомо, у структурі особистості особливе місце посідають вищі почуття. івень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших. Основні характеристики вищих почуттів - опосередкованість, свідомість, довільність. Загальне визначення естетичних почуттів - це емоційне переживання індивідом свого естетичного відношення до дійсності. Ці почуття зв'язані з минулим досвідом індивіда, з його знаннями про світ, які об'єктивно присутні в оцінці, смаку, і при цьому володіють важливою особливістю - активізувати творчу фантазію, уяву.

Дата добавления: 2015-05-22