Філософія як специфічний тип знання

Філософія — протилежність будь-якому заспокоєнню та забезпеченості. Вона воронка, у середину якої затягує лю­дину, щоб лише так вона без фантазування змогла зрозу­міти власну присутність. Оскільки правда такого розу­міння є дещо останнє та граничне, вона має постійним і небезпечним сусідом вищу недостовірність. Ніхто не сто­їть кожної миті так тісно до краю помилки, як філософ. Хто цього ще не зрозумів, тому ніколи і не уявлялось, що по-справжньому називається філософствуванням.

ПЕРЕДМОВА

М. Гайдеггер

Гуманізація науки та інтеграція гуманітарного знання в умо­вах глобалізації і фундаментальної нестабільності суспільно-іс­торичних процесів ставить перед дисциплінами гуманітарного циклу завдання опори на суміжні дисципліни та на філософію не лише як на методологію цих наук, але як на галузь рефлексії, з якої починається будь-яке предметне знання. Розв'язання цьо­го завдання дасть змогу гуманітарним дисциплінам розвиватися не ізольовано від інших наук (насамперед природничих) і філо­софії, а в тісному діалозі та взаємопроникненні для вироблення синтетичного погляду на найголовніший предмет наукового та філософського осмислення — людину. З іншого боку, філософія в такому контексті позбавляється містичного статусу відірваної від практики беззмістовної псевдонауки і стає невід'ємною складовою практичного, предметного наукового знання.

Зв'язок філософії і медицини не лише суто історичний та мето­дологічний, а й символічний: він красномовно свідчить про близь­кість і глибинну єдність філософії і медицини. Життя і смерть, здоров'я і хвороба, тіло, душа та безсмертя — ось далеко не повний перелік тем, в яких перехрещується і взаємодоповнюється філософський та медичний дискурс. На основі філософії медици­на перетворюється із суто науково-практичної діяльності у мисте­цтво лікувати, а філософія, вбираючи в себе медицину, стає тим, чим вона була завжди — терапією неспокійного духу, що порушує вічні питання.

Перманентна криза, що охопила сьогодні всі сфери життя, змушує людей звертатися до мудрості віків, учитися бути не лише тілесною оболонкою, що підтримує життя, а й духовною істотою, пов'язаною з вічною мудрістю. Стати людиною, реалізувати себе як людину — ось на що спрямована філософія та філософствуван­ня. Саме тому попит на філософію є завжди, попри особливості конкретної епохи.

Через такий статус філософії стає зрозумілою необхідність фор­мування філософського мислення у системі підготовки студентів медичних (фармацевтичних) спеціальностей. Адже студент — це не просто майбутній фахівець у своїй галузі, він — особистість, формування цінностей та світоглядних орієнтирів якої поклада­ється на філософію.

Підручник містить 14 тем з основних розділів філософії, які, у свою чергу, поділено на дві частини — історія філософії та основні галузі філософського знання; додаток, в якому стисло викладено основні тенденції та віхи розвитку медицини із найдавніших ча­сів до кінця XIX ст., і список літератури — основна, література з медико-філософських проблем і першоджерела. Традиційні філо­софсько-медичні теми розглянуто в ракурсі як усталеної методо­логії (насамперед діалектики), так і з позицій, принципів сучас­ного постмодерного філософського знання, що надає традиційним проблемам нового звучання та контексту. Враховуючи дефіцит джерельної бази з філософії медицини (насамперед вітчизняної) особливу увагу приділено темам, що є невід'ємною складовою під­готовки сучасного медичного працівника — методології медично­го пізнання, його специфіці та сучасним проблемам біоетики.

Підручник розрахований на студентів вищих медичних на­вчальних закладів, викладачів та усіх, хто цікавиться проблема­ми філософського і медичного знання.

1.1. Світогляд, його структура та історичні типи.

1.2. Філософія як специфічний тип світогляду.

1.3. Філософія і медицина.

Дата добавления: 2015-05-22