Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теоретичні аспекти міжнародної та національної діяльності по боротьбі з відмиванням грошей




 

Останнім часом спостерігається активізація національних та міжнародних зусиль у боротьбі з легалізацією незаконних прибутків. Однак, незважаючи на значний обсяг міжнародних угод із цього питання, на початку ХХІ століття не вирішеною залишається проблема визначення місця скоєння процесу відмивання грошей. Це, в свою чергу, викликає колізію національних законодавств в питаннях видачі злочинців та конфіскації майна, здобутого злочинним шляхом.

Відмивання грошей – це злочинна діяльність, переважно міжнародного масштабу, що характеризується умисним приховуванням дійсного походження (джерела) майна чи фінансових коштів шляхом незаконного їх використання (привласнення, передачі, володіння, розміщення, переміщення тощо) з метою легалізації злочинних доходів. Дійсно, діяльність, пов’язана з відмиванням грошей, часто переходить кордони однієї держави та наносять шкоду мирному співробітництву країн в економічній сфері, інтересам організацій та окремих громадян цих країн. Як вірно зазначили представники Скотланд Ярду, які давно займаються вивченням цього питання, до відмивання грошей не можна ставитися як до суто домашньої проблеми - вона є глобальною за самою своєю природою. Тому контроль відмивання брудних грошей можливий лише в координації міжнародних зусиль.

Все вищевикладене дозволяє віднести цей вид злочинної діяльності до злочинів міжнародного характеру, боротьба з якими сьогодні є однім із пріоритетних напрямків міжнародної діяльності України.

В сучасних умовах злочинці, що займаються відмиванням грошей, є досвідченими професіоналами, які для здійснення своїх задумів використовують слабкість національних правових і фінансових систем та їх відмінності в регулюванні господарської діяльності. Вони провадять швидкі та гнучкі операції з переводу активів через національні кордони, і їх діяльність вражає саме ті країни, де сформоване недосконале законодавство.

Для зближення національних правових систем і підвищення ефективності боротьби з відмиванням "брудних" грошей прийнято ряд міжнародних угод. Найважливішими з них є Конвенція ООН "Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин", що прийнята 19 грудня 1988 року, і в якій вперше на міжнародному рівні було дано визначення відмивання грошей, та Конвенція Ради Європи "Про відмивання та конфіскацію доходів від злочинної діяльності" від 8 листопада 1990 року. Ці дві конвенції об’єднали зусилля країн у боротьбі з відмиванням грошей та стали правовою основою їх міжнародного співробітництва. Положення цих міжнародно-правових угод сприяли:

- зближенню кримінально правової оцінки відмивання грошей в законодавствах країн-учасниць;

- зближенню національних заходів боротьби з відмиванням грошей;

- встановленню форми та процедури міжнародного співробітництва у боротьбі з відмиванням грошей [81; 31].

Але незважаючи на вирішення багатьох проблем міжнародного співробітництва, ці конвенції залишили без відповіді деякі питання кримінального та кримінально-правового характеру, які є надзвичайно важливими у безпосередніх відносинах між країнами. В першу чергу, при відмиванні грошей, як і при скоєнні основної кількості злочинів міжнародного характеру, важко визначити, під територіальну юрисдикцію якої країни вони підпадають.

Проблеми юрисдикції, насамперед, виникають у зв’язку з складністю механізму вчинення легалізації злочинних прибутків, оскільки відмивання грошей, як правило, складається з декількох стадій, кожна з яких може проходити на території різних держав.

Загально визнаним є поділ процесу відмивання брудних грошей на 3 стадії:

- звільнення від грошової маси;

- розподіл грошових коштів та їх відділення від джерела;

- використання та інтеграція грошової маси.

Якщо перша та третя стадія найчастіше проходять на території однієї держави, то друга стадія найчастіше переноситься за територію країни походження грошової маси, щоб перевести "брудні" гроші в розряд 'чистих'.

В теорії кримінального права місцем вчинення злочину з формальним складом, яким є "відмивання" грошей, вважається місце вчинення його останнього злочинного акту. Він відбувається після того, як злочинець виконав всі дії, які вважав необхідними для скоєння злочину, чи тоді, коли злочин було припинено незалежно від волі винних осіб. Тобто, це може статися на будь-якій з приведених вище стадій.

Кримінальне законодавство багатьох країн встановлює, що злочин вважається скоєним на її території, якщо хоч один з співучасників злочину діяв на території даної країни; тобто, було почато, продовжено, закінчено або припинено будь-яку з його стадій. Таким чином це дає право будь-якій країні, що підписала відповідні міжнародні угоди чи передбачає кримінальну відповідальність за даний злочин, почати кримінальне переслідування осіб, які займаються відмиванням брудних грошей. Це викликає колізію національних законодавств при вирішенні питання підслідності та підсудності даних кримінальних справ та проблему визначення юрисдикції стосовно особи, яка приймала участь в легалізації злочинних прибутків.

Якщо злочинець знаходиться на території держави, де було скоєно відмивання грошей, у відповідності з п.9 Конвенції ООН "Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин" кожна Сторона (країна-учасниця Конвенції) у відповідності зі своєю правовою системою приймає належні заходи для того, щоб забезпечити присутність особи, яка знаходиться на її території, обвинуваченої чи засудженої за скоєння правопорушення (відмивання грошей) на необхідному кримінальному процесі. Якщо ж особа, яка є причетною до відмивання грошей, знаходиться в іншій країні, притягнення до кримінальної відповідальності правоохоронними органами цієї країни може бути вирішено тільки шляхом складання офіційного запиту на видачу злочинця [24].

Екстрадиція осіб, що скоїли злочин відмивання грошей, може бути здійснена на основі міжнародних угод чи по разовій згоді. Запит може бути направлений лише тією країною, на території якої було скоєно відмивання грошей чи будь-яка з його стадій, громадянином якої є злочинець чи шкоду інтересам якої він завдав. Ці питання вирішуються у відповідності до Європейської конвенції про видачу правопорушників, прийняту 13 грудня 1957 року, і яку Україна ратифікувала 16 січня 1998 року [85].

Згідно з ст.2 Конвенції видача правопорушників здійснюється у зв’язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Це відображає принцип взаємності. У деяких країнах, наприклад, Іспанії, Люксембурзі, Ізраїлі та інших, цей принцип закріплений у національних законах.

Таким чином, можна зробити висновок, що у відповідності з міжнародним правом існують декілька варіантів вирішення даного питання. Це залежить, насамперед, від внутрішнього законодавства сторін та участі їх у відповідних міжнародних угодах. Крім того, все міжнародне право базується на принципі невтручання в справи, які входять у внутрішню компетенцію держави, а екстрадиція найчастіше є не обов’язком, а правом держави. Однак при всій невизначеності вирішення цього питання не повинно порушуватися, інший принцип міжнародного кримінально права – принцип невідворотності покарання за скоєний злочин. Міжнародно-правові угоди з даного питання якраз і націлені на побудову ефективної схеми співробітництва країн з врахуванням їх внутрішнього законодавства та забезпечення того, щоб не один злочинець не зміг уникнути покарання за "відмивання' грошей.

Нажаль, думки, що легалізація "брудних" грошей є корисною для економіки країни, додержуються ще багато країн. Так, радник Президента Перу Альберто Ф.Е. де Сото вже наприкінці XX столiття вважав, що інвестування "брудних" грошей в національну економіку будь-якої країни корисно для процесу її розвитку.

Цікаве вирішення проблеми міжнародного регулювання конфіскації майна, здобутого злочинним шляхом пропонує Е.О. Іванов. Він вважає, що ідеальним варіантом було б досягнення загальної згоди про розділ майна, що конфіскується, яке б можна було оформити у вигляді додаткового протоколу до Конвенції Ради Європи "Про відмивання та конфіскацію доходів від злочинної діяльності". Грошова маса, яка легалізується, як правило, проходить кордон декількох країн, тому розумним було б встановити розподіл конфіскованих коштів в певних долях, щоб уникнути непорозумінь про розслідування даної категорії справ.

Провідне місце у міжнародній боротьбі з відмиванням грошей відведено FATF - Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, яку було створено в 1989 р. на зустрічі керівників країн Великої Сімки в Парижі. Визнаючи загрозу для банківської системи і фінансових установ, глави держав або урядів країн Великої Сімки та президент Європейської Комісії скликали Групу з розробки фінансових заходів, до складу якої увійшли країни – члени Великої Сімки, Європейська Комісія та вісім інших країн [88].

Групі з розробки фінансових заходів були надані повноваження щодо дослідження методів та тенденцій відмивання грошей, розгляду уже вжитих заходів на національному або міжнародному рівні та визначення заходів, які ще треба здійснювати з метою боротьби проти відмивання грошей. В квітні 1990 р., менше ніж через один рік після свого створення, FATF склала звіт, у якому було вміщено сорок рекомендацій, що забезпечують широкі засади для заходів, необхідних у боротьбі проти відмивання грошей.

FATF здійснила поновлення Сорока рекомендацій з тим, щоби вони відображали зміни, що сталися у сфері відмивання грошей, і всіляко спонукає інші країни у всьому світі вжити захоів боротьби з відмиванням грошей.

Група з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF) - це міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівні. Таким чином, Група з розробки фінансових заходів є "органом формування стратегії", діяльність якого спрямована на формування необхідної політичної волі для здійснення реформування національного законодавства та регуляторної системи з метою боротьби з відмиванням грошей.

FATF стежить за успіхами країн - членів у реалізації заходів боротьби з відмиванням грошей, розглядає методи відмивання грошей та контрзаходи, а також сприяє прийняттю та реалізації заходів боротьби з відмиванням грошей у всесвітньому масштабі. У здійсненні своєї діяльності FATF співпрацює з іншими міжнародними органами, що протидіють відмиванню грошей.

FATF не має ані чітко визначеної конституції, ані необмеженого терміну існування. Кожні п’ять років Група з розробки фінансових заходів проводить регулярні огляди своїх завдань.

FATF - це багатогалузевий орган, засідання якого відбуваються регулярно декілька разів на рік і який поєднує стратегічну потужність фахівців у сфері права, економіки та в системі примусового виконання законодавства.

Напрямки стратегії та ініціативи FATF обговорюються на пленарних засіданнях Групи. Обговорення торкаються таких питань як аналіз тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідні контрзаходи, моніторинг реалізації заходів боротьби з відмиванням грошей в країнах-членах FATF та діяльність, спрямована на створення всесвітньої мережі боротьби з відмиванням грошей. Щороку проводиться три пленарних засідання (для FATF рік починається в липні, а засідання, як правило, відбуваються у вересні/жовтні, лютому та червні).

Кожні два роки FATF проводить Форум для національних і міжнародних представників різних секторів фінансових послуг, бізнес – структур на якому обговорюються найбільш актуальні теми боротьби з тіньовою економікою і легалізації коштів отриманих нелегальним шляхом [48].

Методи відмивання грошей щороку розглядаються на так званих "типологічних" засіданнях. Для участі в них збираються експерти з країн-членів FATF, а також деяких міжнародних організацій та органів у сфері примусового виконання законодавства та регуляторної системи, щоб обговорити найбільш поширені методи відмивання грошей, нові тенденції, та ефективні контрзаходи, розроблені останнім часом.

Питання, що торкаються окремих регіонів світу, обговорюються на засіданнях різних регіональних груп, які створюються при потребі. В рамках пленарних засідань FATF також формуються й інші тимчасові групи, які займаються спеціальними питаннями, що потребують проведення більш детального аналізу. Такі групи мають особливі повноваження і на кожному пленарному засіданні звітують про свою роботу.

Кожні два роки FATF також проводить Форум фахівців у сфері фінансових послуг, в якому беруть участь представники регіональних та міжнародних установ та організацій у сфері фінансових послуг, а також представники інших професій та бізнесу, де обговорюються проблеми, що представляють спільний інтерес.

Обговорення проводяться на основі підготовлених Секретаріатом документів, або на основі письмових чи усних доповідей делегацій. Процес прийняття рішень в FATF базується на принципі досягнення консенсусу, і тому всі члени активно працюють для досягнення згоди з багатьох питань, які вони мають вирішити. Офіційні мови FATF - англійська і французька.

Сорок рекомендацій визначають загальні засади заходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсального застосування. Вони дають повний набір контрзаходів щодо відмивання грошей і охоплюють систему кримінального законодавства та систему примусового виконання законодавства, фінансову систему та її нормативно - правову базу, а також міжнародне співробітництво.

Сорок рекомендацій визнані, прийняті і ухвалені багатьма міжнародними органами. Рекомендації не є складними і не викликають труднощів, вони не обмежують свободу здійснення законних операцій і не загрожують економічному розвитку. Згадані рекомендації визначають принципи дій і надають країнам певну гнучкість у реалізації цих принципів згідно з їх специфічними умовами та конституційною базою. Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією, обов’язковою для виконання, багато країн світу взяли на себе зобов’язання боротися з відмиванням грошей шляхом реалізації Сорока рекомендацій.

FATF також розробила документ, який називається "Трактування рекомендацій". у цьому документі даються роз’яснення як застосовувати ті чи інші рекомендації.

Серед основних зобов’язань, уміщених в Рекомендаціях, які необхідно ефективно реалізувати, такі:

- криміналізація відмивання грошей, отриманих в результаті тяжких злочинів (рекомендація 4) та прийняття законів про арешт та конфіскацію коштів, отриманих злочинним шляхом (рекомендація 7).

- зобов’язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію всіх своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 та 12).

- вимога до фінансових установ повідомляти компетентним національним органам про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19).

- адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових установ (рекомендації 26-29).

- необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке би дало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (рекомендації 32-40) [88].

Країни - члени FATF зобов’язалися дотримуватися дисципліни багатостороннього моніторингу і взаємного контролю. Проведення самооцінки та виконання процедур взаємного оцінки є основними інструментами, завдяки яким FATF стежить за ходом реалізації Сорока рекомендацій урядами країн-членів.

При здійсненні самооцінки кожна країна – член FATF надає інформацію про стан реалізації Сорока рекомендацій, відповідаючи щороку на стандартний заздалегідь визначений перелік запитань. Потім ця інформація зводиться і аналізується; вона є основою для оцінки ступеня реалізації Сорока рекомендацій як в окремих країнах, так і в групі в цілому.

Другий елемент моніторингу за ходом реалізації Сорока рекомендацій є процес взаємної оцінки. FATF по черзі перевіряє кожну країну – члена FATF на основі інформації, отриманої безпосередньо в цій країні упродовж перебування там групи з трьох-чотирьох експертів у юридичній, фінансовій сфері, а також у сфері примусового виконання законодавства з урядів інших країн-членів. Завданням такого візиту є складання звіту з оцінки поступу країни, що оцінюється, на шляху запровадження ефективної системи боротьби з відмиванням грошей, а також визначення основних напрямків подальшої діяльності.

Процес взаємної оцінки супроводжується стратегією FATF щодо тих її членів, які не виконують положення Сорока рекомендацій. Заходи, які передбачає ця стратегія, відображають поступовий підхід, спрямований на посилення рівного тиску на уряди країн-членів з метою вжиття заходів щодо зміцнення систем боротьби з відмиванням грошей у своїх країнах. Стратегія, насамперед, передбачає і вимагає від країни подання на пленарні засідання FATF звіту про досягнуті результати. Наступні кроки включають направлення листа Президента FATF або місії високого рівня до країни-члена, яка не виконує положення зазначених рекомендацій. FATF може застосовувати рекомендацію 21 і прийняти постанову, яка вимагатиме від фінансових установ приділяти особливу увагу діловим стосункам та операціям з фізичними та юридичними особами, а також фінансовими установами, які є резидентами країни, що не виконує положення Сорока рекомендацій. І, насамкінець, може порушуватися питання про членство країни, про яку йдеться, в FATF.

Діяльність деяких регіональних та міжнародних органів, таких як Група країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону з відмивання грошей (APG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS) у повному обсязі або частково присвячена здійсненню аналогічних завдань щодо своїх країн-членів, які ставить FATF по відношенню до країн, які до неї входять.

Тому співпраця з такими організаціями, спрямована на забезпечення впровадження усіма країнами світу ефективних контрзаходів проти відмивання грошей, є надзвичайно важливою частиною стратегії FATF. Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS) проводять взаємну оцінку діяльності країн-членів відповідних організацій, у ході яких оцінюється поступ на шляху впровадження необхідних заходів боротьби у сфері відмивання грошей. Так само, Група країн Азіатсько – Тихоокеанського регіону з відмивання грошей (APG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи також здійснюють виявлення нових тенденцій у сфері відмивання грошей у відповідних регіонах [81; 47].

З роками удосконалюючи національні програми боротьби з "відмиванням" грошей в різних країнах створювались спеціалізовані державні органи, які отримували можливість швидко обмінюватися інформацією між фінансовими установами та правоохоронними органами. Такі спеціалізовані органи у світовій практиці отримали назву органи фінансової розвідки (FIU).

Офіційне визначення FIU: Органи фінансової розвідки – це національний орган, що відповідає за збір, аналіз і передачу компетентним органам інформації про випадки "відмиванням" грошей, що виявлена при розкритті фінансової інформації, що стосується доходів стосовно яких є підозра що вони отримані злочинним шляхом, або фінансової інформації яка відповідно до національного законодавства є обов’язковою до подання з метою боротьби з "відмиванням" грошей.

В різних країнах FIU створюються по різному. Подекуди вони створені у структурі правоохоронних органів, інші - в рамках Мінюсту або Мінфіну, або навіть у структурі Центрального банку.

Але яка б не була підпорядкованість, - мета FIU залишається всюди однаковою: збір, аналіз і обробка повідомлень про підозрілі операції і боротьба з "відмиванням" грошей. Робота FIU заключається у визначенні: відноситься та чи інша операція до звичайної фінансової (комерційної) чи вона має кримінальний підтекст. Для цього працівники FIU повинні, наприклад, відповісти на такі питання:

- чи дійсно існує така фірма?

- чи здійснює фірма реальну комерційну діяльність?

- чи мають акціонери фірми кримінальну історію?

- і т.п.

Умовами забезпечення ефективної діяльності FIU:

- Діяльність FIU не повинна виходити за межі сфери фінансів;

- FIU повинна мати достатній обсяг інформації для проведення аналізу;

- FIU повинна мати спеціальні прерогативи.

Вершиною зусиль міжнародних організацій у боротьбі з "відмиванням" грошей було створення у 1995р. в Брюселі в Егмонт - Аренбергському Палаці Егмонтонської групи.

Діяльність Егмонтонської групи спрямована на забезпечення діалогу (форуму) для органів фінансової розвідки з метою підтримання їх національних програм протидії "відмиванню" грошей. Така підтримка заключається в систематизації і обміні інформацією між FIU, покращення рівня підготовки експертів і працівників цих органів, сприяння спілкуванню між FIU різних країн, обміном застосування найновіших форм, методів і технологій.

Для ефективного обміну інформацією між FIU створено закритий безпечний Web – сайт Егмонтської групи, доступ до якого мають тільки національні FIU. Егмонтська група сприяє також розвитку більш плідного і тісного співробітництва між національними FIU, особливо у сфері обміну інформацією і передання досвіду.

Напрями діяльності Егмонтської групи наступні:

1. створення органів фінансової розвідки в країнах світу;

2. стимулювання обміну інформацією на основі взаємної домовленості;

3. надання доступу до закритого web - сайту Егмонтської групи всім FIU;

4. проведення навчальних тренінгів, створення регіональних робочих груп і обмін персоналом на парітетних засадах;

5. розгляд формальної структури Егмонтської групи для забезпечення постійного адміністрування Егмонтської групи, а також визначення часу і місця проведення пленарних засідань;

6. розробка процедур прийняття рішень відносно відповідності національних органів визначенню "FIU";

7. формування, при необхідності, додаткових робочих груп;

8. розробка правил обміну інформацією;

9. підготовка інформації для публічного опублікування про діяльність Егмонтської групи.

На початку своєї діяльності Егмонтська група не мала керівного органу. І тільки в травні 1999р. на пленарному засіданні була створена, так звана, Постійна адміністративна підтримка (замість Секретаріату). Адміністратор розміщався в FIU Нідерландів, починаючи з 2001р. він знаходиться в FIU Великобританії [81; 42].

Питання діяльності групи розглядаються спеціальними робочими групами, які були створені на першій зустрічі в Брюселі: правовій, технологічній, навчальній. У 1998 році, на пленарному засіданні у Буенос - Айресі було створено четверту групу допомоги країнам які починають таку боротьбу. На сьомому пленарному засіданні Егмонтської групи у 1999р. було об’єднано технологічну і навчальну групи, після чого вона отримала назву навчально – комунікаційна робоча група. Таким чином, сьогодні працює три робочі групи.

Для того, щоб стати членом Егмонтської групи, FIU повинна відповідати визначенню, прийнятому на четвертому пленарному засіданні. Процедура прийняття в члени егмонтської групи розроблена Правовою робочою групою зразу після Мадрідської зустрічі і затверджена усіма керівниками національних FIU - членів на пленарному засіданні в Буенос - Айресі.

 

Висновки до 1-го розділу

"Тіньова" економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку.

Тіньова економіка є складним, суперечливим соціально-економічним процесом. Вона охоплює основну частину суспільних структур і господарства. До зазначеної економіки належить неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, грошей, послуг.

Суттєвим чинником тінізації є недосконалість бюджетної політики, формування бюджетних показників за принципом "від досягнутого", відсутність належного контролю за виконанням видаткової частини держбюджету, його недостатня прозорість.

Розгортанню тіньової діяльності сприяє вкрай неефективне управління державною власністю та майном. Екстенсивна приватизація відсунула на останнє місце вирішення питань захисту та ефективного управління державною та комунальною власністю.

В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, як інституції публічного права, можна вважати Закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"від 30 червня 1993 р. та "Про боротьбу з корупцією"від 5 жовтня 1995 р. Та інші нормативно-правові документи.

Останнім часом спостерігається активізація національних та міжнародних зусиль у боротьбі з легалізацією незаконних прибутків, серед яких: FATF, Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS) Група країн Азіатсько – Тихоокеанського регіону з відмивання грошей (APG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), FIU та інші.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 896; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.066 сек.