В умовах функціонування ринкової економіки діють два основних напрямки економічної політики: фіскальний та монетарний

Об´єктами регулювання при фіскальному напрямку виступають:

• рівень податків;

• рівень державних витрат.

При монетарному напрямку об´єктами регулювання виступають:

• обсяг грошової маси;

• відсоткова ставка.

Поступовий зважений перехід економіки України до ринку можливий лише завдяки використанню реальних причинно-наслідкових зв´язків у економічному житті, врахуванню інтересів усіх господарюючих суб´єктів, тобто завдяки політиці, побудованій на науковій теорії та адекватно трансформованій у господарському механізмі. Виходячи з цього, можна сказати, що першоосновою вироблення науково обгрунтованої економічної політики є економічна теорія, яка відбивала б закономірності перехідної економіки нашої країни. Наукове обгрунтування економічної політики сприятиме глибокому оновленню матеріального виробництва, повнішому розкриттю соціальних ресурсів суспільства, шо перебувають у стадії переходу до нових економічних відносин.

Для вироблення економічної стратегії на основі всебічного врахування вимог об´єктивних економічних законів першорядне значення має забезпечення реалістичної об´єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у здійсненні соціально-економічних завдань, з´ясування труднощів і недоліків, що виникли, їхніх причин, а з іншого — такої ж реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку.

Існує два основних угрупування методів економічної політики: економічні та адміністративні.

Світовий досвід показує, що економічні методи управління не встановлюються з утвердженням певної форми власності на засоби виробництва, а також після прийняття державних та інших рішень, як це тривалий час стверджувалось в нашій країні. Більше того, такі методи в нашій економіці, за винятком періоду нової економічної політики, майже не використовувались через незмінність виробничих відносин.

Потребують уточнення і самі поняття адміністративно-командних і економічних методів управління. Сутність перших найчастіше зводиться до того, що вони діють через накази, розпорядження, заборони та інші прийоми неекономічного тиску. Це — поверхове виявлення адміністративно-командних методів управління. Причину слід шукати глибше, в економічних відносинах.

Економічні методи управління — це система економічних та неекономічних важелів, спрямованих на поєднання інтересів усіх суб´єктів господарської дяльності.

Суспільство може перейти до економічних методів господарювання при виконанні таких умов:

• врахування і реалізація інтересів усіх господарюючих суб´єктів, які беруть участь в економічному житті;

• виявлення об´єктивних суперечностей економічних інтересів і вирішення їх завдяки застосуванню ефективних форм і засобів управління;

• суб´єкти власності, а отже і влади, на всіх рівнях мають займатися управлінням інтересами і через інтереси;

• усі суб´єкти економічної політики мають бути рівноправними.

Таким чином, при виробленні економічної політики слід широко використовувати світовий досвід господарювання, розвитку науково-технічного прогресу, наукове прогнозування.

Економічна політика як чинник економічного розвитку має націлювати господарство на розв´язання головних завдань, вибір пріоритетних напрямків розвитку, які, з одного боку, забезпечать зростання галузей, що відбивають досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого — створять передумови для подальшого зростання рівня життя населення.

Дата добавления: 2015-05-22