Теоретичні питання психодіагностики інтелекту.Аналіз теорій інтелекту. Факторно-аналітичні теорії інтелекту

Урахування емоційної складності матеріалу. Цей принцип вимагає, щоб проведені ігри,заняття, вправи, пропонований матеріал створювали сприят­ливе емоційне тло, стимулювали позитивні емоції.

Принцип програмованого навчання передбачає розробку дитиною про­грам, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких — спо­чатку з психологом, а потім самостійно — приводить до формування в неї необхідних умінь і дій. Принцип зростання складності полягає в тому, що кожне завдання по­винне проходити ряд етанів від пр Урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалі­зації корекційної програми необхідно переходити до нового матеріалу тільки після відносної сформованості того чи іншого уміння. остого до складного.

Принцип комплексності методів психологічного впливу закріплює не­обхідність використання всього розмаїття методів, технік і прийомів з арсе­налу практичної психології. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів визначає необхідність спирання на більш розвинуті психічні процеси і використання методів корекції, що активізують інтелектуальний і перцептивний розвиток

Основні вимоги до складання психокорекційних програм.
Ефективність психокорекційного процесу в значній мірі залежить від вміння психолога складати психокорекційну програму. При цьому необхідно враховувати наступні методичні вимоги:
· Чітко сформувати основні цілі психокорекційної роботи;
· Виділити коло задач, які повинні конкретизувати основну мету;
· Визначити зміст корекційних занять з врахуванням структури дефекту та індивідуально-психологічних особливостей дитини, розвитку провідного виду діяльності;
· Визначити форму роботи з дитиною (групова, сімейна, індивідуальна);
· Відібрати відповідні методи і техніки з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитини;
· Запланувати форму участі батьків та інших особ в корекційному процесі;
· Розробити методи аналізу оцінки динаміки психокорекційного процесу;
· Підготувати приміщення, необхідне обладнання і матеріали.
Цілеспрямований психокорекційний вплив на дитину і підлітка з проблемами в розвитку здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків:
· Діагностичний;
· Корекційний;
· Оцінковий;
· Прогностичний
Оцінка ефективності психокорекційних заходів.
Оцінковий блок, або блок ефективності корекційних впливів, спрямований на аналіз змін пізнавальних процесів, психічнихстанів, особистісних реакцій в дитини в результаті психокорекційнихвпливів. Критерії оцінки ефективності психологічної корекції вимагають обліку структури дефекту, механізмів його проявів, аналізу цілей корекції і використовуваних методів психологічноговпливу. Результати корекційної роботи можуть проявлятися в дитини в процесі роботи з нею, до моменту завершення психокорекційного процесу і протягом тривалого часу після закінчення занять.
Ефективність психологічної корекції залежить як від об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів відносяться:
· Ступінь важкості дефекту в дитини;
· Чіткість поставлених корекційних задач;
· Чіткість організації психокорекційного процесу;
· Час початку корекційногопроцесу;
· Професійний та особистісний досвід психолога.
До суб’єктивних факторів можна віднести:
· Установки дитини і батьків на психологічну корекцію;
· Відношення їх до психологічної корекції і до психолога.

65. Специфіка та завдання групової форми психокорекції. Особливості комплектування груп. Підготовка до групової корекції. Групова динаміка. Завдання та норми групи.

Завдання групової психокорекції можна сформулювати так: 1. В пізнавальній сфері (когнітивний аспект, інтелектуальне усвідомлення) групова психокорекція повинна сприяти тому, щоб клієнт усвідомив: - зв’язок між психогенними факторами і виникненням, розвитком і збереженням своїх проблем; - які ситуації в групі і в реальному житті викликають напругу, тривожність, страх і інші негативні емоції, які провокують появу, фіксацію і посилення органічних або психічних симптомів; - зв’язок між негативними емоціями і появою і посиленням різного роду порушень; - особливості своєї поведінки і емоційного реагування; - як він виглядає зі сторони, як сприймається його поведінка іншими, - істотне розмежовування між власним образом Я і сприйняття себе іншими; - власні мотиви, потреби, потяги,; - характерні захисні механізми; - внутрішні психологічні проблеми і конфлікти; - особливості міжособистісної взаємодії,; - більш глибокі причини переживання і способи реагування,; - власну роль, міру своєї участі у виникненні і збереженні конфліктних, а також те, яким шляхом можна було б уникнути їх повторення в майбутньому. В цілому завдання інтлектуального усівдомлення зводяться до до наступних аспектів: усвідомленню всього зв’язку “ особистість – ситуація – проблема “. 2. В емоційній сфері групова психокорекція повинна допомогти клієнту: - отримати емоційну підтримку зі сторони групи і психолога, що призводить до відчуття власної цінності, ослабленню захисних механізмів, росту відвертості, активності і спонтаності; - пережити в групі ті почуття, які він часто відчуває в реальному житті, відтворити ті емоційні ситуації, які були в нього в дійсності і з якими раніше він не міг справитися; - пережити неадекватність деяких своїх емоційних реакцій; - навчитися відвертості по відношенню до себе і до інших людей; - стати більш вільним у вираженні власних негативних і позитивних почуттів; - навчитися більш точно розуміти і вербалізувати свої почуття і емоційний стан; - провести емоційну колрекцію своїх відносин. В цілому завдання корекції в емоційній сфері зводяться до отримання клієнтом емоційної підтримки і формування більш благополучного відношення до себе; безпосередньому переживанню і усвідомленню нового досвіду в групі і самого себе; точному розпізнаванню і вербалізації власних емоцій; переживання заново і усвідомленню минулого емоційного досвіду і отримання нового емоційного досвіду в групі. 3. В поведінковій сфері групова корекція повинна допомогти клієнту: - побачити власні неадекватні поведінкові стереотипи; - набути навики більш відвертого, вільного спілкування; - подолати неадекватні форми поведінки, які проявляються в гупі, в тому числі пов’язані з уникненням суб’єктивно складних ситуацій; - розвинути форми поведінки, пов’язані з співробітництвом, взаємодопомогою, відповідальністю і самостійністю;
- розроблювати і закріплювати адекватні форми поведінки і реагування на основі досягнення в пізнавальній і емоційній сфері. Фактори, які впливають на ефективність роботи: Приведена нижче класифікація складена на основі праць, Б.Розінберга, І.Ялома, С.Кратохвила. На ефективність впливають фактори: 1. універсальність – означає, що проблеми клієнта універсальні і в тій або іншій мірі проявляються у всіх людей.. В Буденному житті клієнти ізолювані від різного роду соціальних контактів і почувають себе відстороненими. Вони в групі бачать, що і у інших членів ті ж самі проблеми, їм стає значно легше. 2. Прийняття або акцепція. Кратохвил називає цей фактор емоційною підтримкою. При емоційній підтримці велике значення має створення клімату психологічної безпеки. 3. Альтруїзм. Позитивний психокорекційний ефект на клієнта може здійснювати не тільки підтримка і допомога, отримана від інших, але і те, що він сам допомагає іншим, співчуваючи їм, разом обмірковуючи їх проблеми. 4.Відреагування або катарсис. Сильний прояв афектів – головна складова частина корекційного процесу. 5. Саморозкриття.. 6. Зворотній зв’язок або конфронтація. Зворотній зв’язок означає, що клієнт взнає про інших членів групи, як вони сприймають його поведінку, як вона на них діє... Інші люди можуть бути джерелом тієї інформації про нас самих, яка нам не зовсім доступна. 7. Інсайт. – розуміння неусвідомлених зв’язків між особливостями своєї особистості і неадаптивними способами поведінки. 8.Корекційний емоційний досвід. – інтенсивне переживання актуальних відносин або ситуацій, завдяки якому відбувається корекція неправильного узагальнення, створеного на основі тяжких минулих переживань.(А.Франс).Суть-. в умовах психокорекційної ситуації повторно переживає емоційний конфлікт, який до сих пір був не в стані вирішити. 9. Перевірка нової поведінки. - В закріпленні нових реакцій велику роль грають імпульси зі сторони групи. Соціально невпевнений клієнт який намагається завоювати визнання пасивним очікуванням, починає проявляти активність і висловлювати власні думки. При цьому його починають цінити і визнавати. 10. Предоставлення інформації, навчання спостереження. В групі клієнт отримує нові знання про те, як люди повдять себе, інформацію про інтерперсональні відносини, про адаптивні і неадаптивні персональні стратегії. Клієнт проводить аналогії, робить висновки, спостерігає і таким чином вчиться і пізнає деякі закономірності людських відносин.

Групова динаміка - це сукупність групових дій і інтеракцій, що виникають в результаті взаємин і взаємодій членів групи їх діяльності та впливу членів на оточення, і являє собою розвиток або рух групи в часі.

Завдання групи тренінгу - вдосконалення навичок спілкування, міжособистісного стилю взаємодії і т.д.

Загальні завдання:

1. Дослідження психологічної проблеми кожного члена групи і надання йому допомоги в її вирішенні.

2. Зміна неадаптівних стереотипів поведінки та досягнення адекватної соціальної адаптації.

3. Придбання знань про закономірності міжособистісних і групових процесів як основи для більш ефективного та гармонійного спілкування з людьми.

4. Сприяння процесу особистісного зростання, реалізації людського потенціалу, досягненню оптимальної працездатності, відчуття щастя.

5. Усунення хворобливих симптомів, що відповідають різним емоційним проблемам.

Норми групи - це прийняті правила поведінки, керівні дією учасників і визначають санкції покарання за їх порушення. Типовими нормами психокорекційних груп є саморозкриття і чесність, підпорядкування груповим нормам пов'язане зі статусом учасника групи і згуртованістю групи.

Кожна психокорекційна група встановлює свої норми поведінки, але в кожній з них зазвичай заохочується емпатія, правдивість, теплота і відкритість. Норми можуть задаватися керівником групи (загальні принципи т правила поведінки групової роботи) або вироблятися самою групою (ритуали зустрічей і прощань, девіз групи і т.д.).

Існує безліч ситуацій, що вимагають інтелектуальної поведінки. Розв´язати математичну задачу, побудувати будинок, підготувати доповідь, встановити причину несправності двигуна, порозумітися з іншою людиною, зіграти партію в шахи - у всьому цьому виявляються інтелектуальні можливості людини. Виникає питання - чи означає високий інтелект у сфері, припустімо, математики, що людина буде також високоінтелектуальною у гуманітарній сфері? Або ці здібності незалежні? Інакше кажучи, чи є інтелектуальність простою одномірною властивістю або ж розбіжності людей у сфері інтелекту вимагають складного багатомірного опису?

Якщо здібності специфічні, то необхідно розробити способи опису сфери спеціальних здібностей, тобто розташувати в якомусь квазіпросторі всю нескінченну сукупність можливих ситуацій, які припускають інтелектуальну поведінку. Відносне розташування ситуацій у цьому квазіпросторі, звичайно, визначено тим, які механізми їхнього розв´язання задіє суб´єкт.

Опис структури інтелекту дав би принаймні два важливі результати. По-перше, з´являється можливість точного опису здібностей людини, завдяки якому можна підбирати для людини ефективні способи освіти і рекомендувати відповідні професійні позиції. По-друге, можна вийти на аналіз механізмів розумової діяльності, встановити наявність загального кореня і межі локальних механізмів.

Для відповіді на ці запитання виник цілий напрям досліджень, який використовує факторний аналіз у сфері інтелектуальних тестів.

Дата добавления: 2015-05-22