Загальна характеристика середньовічної філософії

Світові релігії

Світові релігії - це релігії, звернені до всіх людей і мають широке розповсюдження (у планетарному масштабі). Цей тип релігій складають буддизм, християнство, іслам.
Слід звернути увагу на некоректність деяких дослідників, які стверджують, що в часі ці релігії виникають після національних, тоді як насправді деякі з них набагато старіші за національні (наприклад, буддизм).
Попри всю різницю та розбіжності між світовими релігіями можна виділити такі спільні характерні для них риси:
1. Зверненість до всіх людей, незалежно від етнічного, соціального і т.ін. походження;
2. Соціальна й етнічна гнучкість, адаптивність, тобто здатність пристосовуватись до різних соціально-політичних та національних особливостей, що підтверджує багатовікова історія цих релігій в тій чи іншій країні;
3. Прозелетизм, бажання залучити до своєї віри якомога більше число послідовників;
4. Масштабність, широта розповсюдження;
5. Визнання рівності людей перед Богом:
- в буддизмі - у стражданні,
- в християнстві - у гріху,
- в ісламі - в покірності.
Буддизм - є самою стародавньою релігією із світових, він виник в 6 ст. до н.е. на території сучасної Індії. У перекладі на нашу мову буддизм означає “просвітлення”, а будда - “досягнувший просвітлення”.
У цій релігії немає поняття бога-творця, спасителя і т.д. Багато хто вважає буддизм мало не “атеїстичною” релігією і для такої точки зору є підстави. Під “богом” буддисти розуміють якийсь абсолют, універсальне першоджерело, абстракцію. При цьому небо і земля, згідно з буддизмом, населені багаточисельними богами з пантеону Вед, брахманізму та ін. Будда - це не бог, а тільки діставший просвітлення індивід, який вказує іншим шлях до самоудосконалення. З цього можна констатувати, що буддизм - політеістична релігія. Головна священна книга буддистів - Трипітака (Три корзини).

1. на відміну від античності, де істину треба було відшукати, серед філ вважає, ща істина вже відкрита у Біблії та сама намагається заволодіти людиною. Людина вже народжується у істині і повинна лише її осягнути. Істина є Бог. Тобто людина вбудована до вищої реальності і повинна лише причаститись до неї. Філософія як служниця богословя повинна відшукати вірні шляхи для здійснення причастя.

2. підґрунтям був монотеїзм (Бог єдиний, унікальний, трансцендентний), провіденціалізм (людина перебуває у безпеці, лиш слідуючи наказам Божим), креаціонізм (Бог створив світ з нічого за допомогою слова), традиціоналізм, антропоцентризм (людина є господарем Всесвіту, оскільки створена Богом). В умовах заданості істини головні методи – герменевтичний та діалектичний.

3. істинним автором світу та слова про нього був Бог, авторитетами – батьки церкви, людина виступає як коментатор. Розробка понять етики та моралі. Самопізнання сприймалось як богопізнання, а сповідь перетворилась з процедури причастя на філософську процедуру, пізнавальні акти, судження були насичені мораллю, а механізми пізнання перетв на механізми спасіння. Людини створена за образом та подобієм божим, а отже, може причаститись до нього, внаслідок цього вперше розглядалась як особистість, діяльність якої ґрунтується на свободі волі.

4. філософія залишалась відокремленою, чужою для суп-ва, оск відсутня вільна особа і відсутні розвинуті товарно-грошові відносини. Являла собою синтез 2 традицій – християнського вчення і античної філософії..

Схоластика – логічна трансформація патристики, яка полягала у науковому обґрунтуванні церковних догматів. Підґрунтям була теза, що Бог створив землю через слова, звідси – аналіз слів і речень. Рання схоластика – 9-12 ст, Абеляр, Кентерберійський. Віра первинна як джерело відрядних тез, що повинні підлягати розумовій обробці. Соціокультурне підґрунтя монастирі та монастирські школи.

Висока схоластика – 13-14 ст. в університетах та орденах. Аквінський, Скотт.

Пізня - 14-15 ст. домінує думка, що слід відмовитись від метафізичного споглядання та звернутись до емпірики. Бекон. Універсалії розглядаються з 3 позицій:

1. реалізм – універсалії існують реально як сутності будь-якого буття та відокремлені від нашої думки та всієї природи.

2. номіналізм – справжнє існування притаманне лише речам, універсалії помислити неможливо.

3. концептуалізм – універсалії окремо від речей не існують, не є простою назвою, мають власну ціну та виражають істотні ознаки, думки речі.

Дата добавления: 2015-05-22