Плюралізм філософських пошуків 20 ст. : тенденції, школи, напрямки

20ст. своєю культурно-історичною революцією викликав до життя багато течій, що відображали духовні пошуки західного світу в умовах глибоких соціально-економічних потрясінь. Напруженість ф. шукань обумовлювалася наростанням глобальних криз як у самих основах людського, так і у взаєминах людини і природи. Трагічні реальності 20 в. змусили з усією гостротою порушити питання про саму природу людини. Усе це стимулювало появу ф. антропології, задачі якої створити цілісний "образ людини" у світлі трагічного досвіду, пережитого людством у новітню історію. Сюди примикають персоналізм, екзистенціалізм, течія “ф. життя”.

Неопозитивізм - задача ф. у логічному аналізі "мови науки". Своїми методологічними і конкретно-науковими дослідженнями вони внесли серйозний вклад у розвиток математичної логіки, семантики, основ математики і логіки науки.

Неотомізм - звертається до ідейних принципів Ф.Аквінського, що висунув принцип "гармонії і розуму віри". Одержав визнання Ватикану. Намагається використовувати досягнення наук для доказу існування Бога.

Прагматизм - філософи цього напрямку відштовхувалися від принципу практичності. Ф. повинна перестати бути простим міркуванням про світ, початки буття і свідомості, вона повинна стати загальним методом рішення тих практич. проблем, які виникають щодня перед людьми в різних життєвих ситуаціях. Протилежна екзистенціалізму - ф. життя. Сенс життя бачать у досягненні успіху. Представники Джон Дью, Вільям Пірс, Вільям Джемс. Розвилася в 70-і роки XIX століття в США.

Екзистенціалізм (ф. існування) - ірраціоналістичний напрямок (заперечує як матер. так і ідеал.) виник наприкінці першої світової війни, засновники Тичин, Бердяєв. Потім розвивається у Німеччині (Хайдеггер, Ясперс) після 2 світ. війни у Франції (Камю, Сартр). Наприкінці 50-х одержав поширення в США й ін. країнах. Примикають релігійні напрямки: Франц. персоналізм (Лакруа, Недонсель), нім. діалектична теологія (Тиллех, Гультман). Е. підрозділяється на релігійний (Тичин, Бубер, Бердяєв, Ясперс) і атеїстичний (Хайдеггер, Камю, Сартр). Е. сформувався на ідеях Ніцше, Достоєвського, Паскаля.

Осн. проблеми: 1) онтологіч. проблема (буття), буття - не досвідчена дана реальність, не розумодосяжна сутність, це те, що можна осягти через інтуїцію. Екзистенція - це моє буття, те як я живу. Воно звичайно, відкрито, незамкнуто. Екзистенція міцно зав'язана з часом. Зміни в житті людини. наз-ся модусами буття. 2) проблема волі (особливо росіяни і Ясперс). Відкидають, що воля усвідомлена необхідність, і що воля розкриття можливостей людини. Воля випливає з буття. Якщо людина не вільна - вона не особистість. У людини немає обмежників волі, люди поєднуються, тільки бунтуючи проти життя. Висновок: Е. - ф. кризи і на її базі виникли нові ліві - культ насильства.

Ф. життя - іррац. напр. Базується на поясненні поняття життя (реальність, що інтуїтивно осягається, яка не дорівнює ні духу, ні матерії). Основні представники Т.Лессінг, Ф Клавіс. Життя - те, що виникає природно, буття - те, що виникає штучно. Найбільше повно зміст людини розкривається в історич. досвіді суспільства. Увели нову методологію: Герменевтика і розуміюча психологія. Життя розуміється як щось послане всесвітом. Роблять упор на рішення проблеми творчості (Т. - синонім життя). Ф. трагічна як і Э, вона фаталістична і песимістична. Була популярна в першій чверті 20 століття.

Дата добавления: 2015-05-08