Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні

Серед принципів, якими слід керуватись при вирішенні конфліктів, можна назвати наступні:

1. Вирішення конфлікту з урахуванням суті та змісту суперечностей. В цьому випадку варто: визначити ділову основу конфлікту; з'ясувати істинні, а не декларативні мотиви вступу людей у конфлікт. Розв'язання конфлікту суттєво ускладнюється, якщо керівник сам є представником однієї з конфліктуючих сторін. За таких умов керівнику важко бути об'єктивним, конфлікт отримує публічний характер і виходить за рамки організації.

2. Вирішення конфлікту з урахуванням його цілі. Надзвичайно важливо швидко визначити цілі конфліктуючих сторін, провести чітку межу між особливостями міжособистісної і ділової взаємодії (якщо особисті цілі є домінуючими, то найкраще до опонента застосувати спочатку міри виховного впливу, висунути певні тверді вимоги; якщо один з опонентів має більш високий ранг по відношенню до другого, то йому варто вказати на необхідність притримуватись певних норм поведінки.

3. Розв'язання конфлікту з урахуванням емоційних станів конфліктуючих сторін (якщо конфлікт набув емоційного характеру і супроводжується сильними реакціями, то добре показати на конкретних прикладах, як висока напруженість впливає на результативність роботи, як опоненти гублять свою об'єктивність, як в них знижується критичність).

4. Вирішення конфлікту з урахуванням психологічних особливостей його учасників. В цьому випадку перш ніж приступити до розв'язання конфлікту, необхідно розібратись в особистості кожного (ще один аргумент на користь психологічного тестування при прийомі на роботу), що допоможе не тільки вірно розібратись в мотивах поведінки, але й вибрати вірний тон у спілкуванні при вирішенні конфлікту.

5. Вирішення конфлікту з урахуванням його динаміки (якщо на перших стадіях доцільні бесіди, переконання, то на етапі безкомпромісних зіткнень необхідно застосувати всі міри аж до адміністративних).

Щодо методів подолання конфліктів в організації, то ефективними є такі:

1) формування в колективі певної суспільної думки про конфлік­туючі сторони, яка є сильним регулятором поведінки людей. Багато людей дуже залежні від ставлення до них оточуючих, а отже, потребують постійного схвалення, підтримки. Конфліктуючи, вони можуть опинитися в ізоляції, що сприймається ними занадто хворобливо, причому настільки, що такі люди готові навіть перервати конфронтацію;

2) звернення до "третейського судді". Цей метод може бути досить ефективним, якщо опоненти домовляться при взаємних обіцянках повністю підкоритися рішенню "судді". В якості "третейського судді" доцільно вибирати найбільш авторитетну людину в організації. Добре, якщо таким є сам керівник;

3) організація співробітництва (суть зводиться до наступного: конфліктуючим сторонам доручається одна загальна справа, у виконанні якої вони зацікавлені, але поодинці виконати її не в змозі);

4) звернення до посередника. Завдання посередника зводяться до наступних:

• допомога сторонам знайти оптимальне рішення проблеми;

• полегшення процесу виходу із конфлікту при знаходженні взаємоприйнятних рішень;

• створення ділової, морально-психологічної атмосфери при розв'язанні проблеми;

• допомога сторонам побачити проблему очима опонента;

• генерування, пропонування нових ідей, шляхів розв'язання проблеми;

• надання допомоги при виробленні підсумкового документу;

• здійснення контролю за виконанням домовленості;

5) роз'яснення вимог, що пред'являються до роботи (кожен працівник повинен знати про очікуваний рівень результатів, про тих, хто надає й одержує різну інформацію, систему повноважень і відповідальності тощо);

6) координація та інтеграція діяльності (один з методів координації — ланцюг команд. Сутність його зводиться до наступного: ієрархія повноважень упорядковує взаємодії людей. прийняття рішень та інформаційні потоки усередині організації; керівник підрозділу може прийняти рішення з якого-небудь питання, що викликало суперечність, і тим самим попередити виникнення конфлікту; конфлікт між двома виробничими підрозділами можна розв'язати, створивши проміжну службу, що координує роботу цих підрозділів);

7) спрямування зусиль всіх учасників на досягнення загальних цілей;

8) створення системи винагород (винагороди подякою, премією, визнанням чи підвищенням по службі можна використовувати як метод управління конфліктною ситуацією, роблячи вплив на поведінку людей);

9) застосування адміністративних методів вирішення конфлікту. Це робиться тоді, коли психологічні та інші методи не дали результатів. Серед адміністративних методів можна виокремити такі:

• структурні зміни в організації;

• усунення з організації опонентів, якщо їх діяльність стала наносити шкоду колективу;

• зміна статусу опонента або його включення в іншу систему, що не пересікається з опонентами протилежної сторони;

до методів розв'язання конфліктів дослідники також відносять, розглянуті нами вище, типи поведінки людини в ситуації конфлікту: уникання, пристосування, компроміс, конкуренцію, співробітництво.

Застосування того чи іншого методу передбачає урахування типів конфліктів. Так, інформаційні конфлікти розв'язуються шляхом досягнення домовленості про те, яку інформацію вважати важливою і достовірною, про способи одержання інформації, шляхом звернення до посередника. Конфлікт інтересів передбачає зосередження уваги на інтересах опонентів, а не на позиціях сторін. Отже, передбачається пошук об'єктивних критеріїв, розробка рішення, яке відповідає потребам усіх учасників конфлікту, розробка великої кількості варіантів рішення.

Дата добавления: 2015-05-22