Соціально – психологічне поняття спільності й групи. Види та класифікація груп

Група – це дві чи більше осіб, які взаємодіють так, що кожна особа впливає на інших і водночас перебуває під впливом. Відносно стійка нечисленна за складом, пов’язана спільними цілями група людей, в якій здійснюється безпосередній контакт між її членами, називається малою групою. Мала група є яскравим відбиттям великих спільнот, проблем різних галузей соціальної практики. Характерною особливістю великих груп є відсутність безпосереднього контакту між людьми. Контакт встановлюється за допомогою масових комунікацій. Такі групи об’єднують людей, що знаходяться в різних частинах однієї чи навіть багатьох країн(політичні партії,релігійні об’єднання). Особливістю великих груп є їх структурна складність. Такі об’єднання містять багато організованих і неорганізованих об’єднань. Великі групи представлені державами, націями, партіями, класами,соціальними спільнотами, що різняться за професійними, економічними, статевими, культурними та іншими ознаками.

За способом утворення розрізняють групи умовні та реальні.

Умовна група створюється дослідником за певною, виокремленою ним ознакою. Це може бути вікова, статева, національна, а у психології праці – професійна ознака.

Реальна група – це група людей, що існує у спільному просторі й часі, члени якої об’єднані реальними взаємовідносинами та міжособистісними стосунками. Для соціальної психології реальні групи становлять великий інтерес, оскільки без їх вивчення збіднюється вивчення й умовних груп. Реальні групи, у свою чергу, поділяють на офіційні(формальні) і неофіційні(неформальні). Офіційна (формальна) організація безособова: правами і обов’язками наділяється не якась певна людина, а будь – яка, що займає дане робоче місце че посаду. При цьому виникають соціальні чекання, тобто від неї чекають певної поведінки щодо реалізації громадських функцій, передбачених узятою на себе роллю. І від того, наскільки соціальні чекання збігаються з рольовою поведінкою особистості залежить успіх виробничої діяльності, самої особи і всього колективу. Було з’ясовано найважливіші причини вступу людей до неформальних груп.

Почуття належності – одна з найсильніших емоційних потреб людини. Людина ще з дитинства прагне до належності певній спільноті: дитячий гурт, клуби, спортивні товариства, та ін. Допомога. В ідеальному варіанті підлеглі повинні мати можливість без зайвих сумнівів звертатися до свого безпосереднього керівника за порадою з метою обговорення власних проблем. Спілкування. Потреба у спілкуванні потребує постійного задоволення і це необхідно враховувати при організації виробничого та

Управлінського процесів. Симпатії та антипатії. Люди часто приєднуються до неформальних груп для того щоб бути ближче до тих кому вони симпатизують.

Неформальні групи, які є структурною одиницею формальної організації, за спрямованістю умовно поділяють на три види: позитивно спрямованні, нейтральні (невизначеного спрямування) і негативно спрямованні. Позитивно спрямованні (відкриті) – неформальні групи. Цілі прагнення, думки їх членів збігаються із загально колективними.

Дата добавления: 2015-05-22