Центральна африка

Центральна Африка — географічний регіон, до якого належать наступні країни:

Габон (столиця Лібревіль)

Камерун (столиця Яунде)

Конго, Демократична Республіка (столиця Кіншаса)

Конго, Республіка (столиця Браззавіль)

Сан-Томе і Принсіпі (столиця Сан-Томе)

Центральноафриканська Республіка (столиця Бангі)

Чад (столиця Нджамена)

Екваторіальна Гвінея (столиця Малабо) Серед вчених існують великі розбіжності щодо походження слова "Африка". На увагу заслуговують дві гіпотези: одна з них пояснює походження слова від фінікійського кореня, що означає "відокремлений", тобто вказує на відпадання нового міста (мається на увазі Карфаген) від метрополії (французький історик П. Авезак, французький етнограф А. Дювер'є та ін.); друга гіпотеза стверджує, що слово "Африка" походить від назви одного з стародавніх берберських племен - авриг, або афарик (французький історик П. Гаффарель та інші).

Африка - другий за величиною материк після Євразії. Його площа становить 29,2 млн. км2 (з островами 30,3 млн. км2, близько 1/5 площі суші земної кулі). Населення - 328 млн. осіб (1967). Африка перетинається майже посередині екватором, окраїнами заходить у субтропічні широти. Крайній північний мис Ель-Аб'яд лежить на 37°20' пн. ш., крайній південний мис Голковий - на 34°52' пд.ш. Довжина з півночі на південь - майже 8000 км, ширина на півночі - 7500 км (мис Альмади - мис Хафун), на півдні - близько 3100 км. Африка омивається Середземним і Червоним морями, Індійським і Атлантичним океанами. Вузький (120 км) Суецький перешийок, прорізаний однойменним каналом, з'єднує її з Азією. Від Європи Африка відділена Гібралтарською протокою (найменша ширина 13 км). Береги Африки порізані слабо, часто гористі. Довжина берегової лінії - 30500 км, понад 1/5 площі віддалена від океанів і морів на 1000-1500 км. Великі затоки - Гвінейська і Сидру. Зручних бухт мало. Найбільший півострів Сомалі.

До Африки відносять острови: на сході - Мадагаскар, Коморські, Маскаренські, Амірантські, Сейшельські, Пемба, Мафія, Занзібар, Сокотра; на заході - Мадейра, Канарські, Зеленого Мису, Аннобон, Сан-Томе, Принсіпі, По і віддалені острови Вознесіння, Святої Єлени, Трістан-да-Кунья. Клімат Африки визначається положенням більшої її частини між тропіками і характеризується високими значеннями сумарної сонячної радіації (180-200 ккал/см2 на рік). Відповідно, більша частина Африки має високі температури і тому вважається найжаркішим материком. На північному узбережжі Гвінейської затоки і в западині Конго середні температури протягом року 25-26°C. Середні літні температури найбільш високі на півночі Судану, у Сахарі (30-32°C; у західній частині до 38°C); у Ель-Азізії (Лівія) спостерігався максимум температури на Землі 58°C. У субтропічних широтах влітку від 16 до 22°C. Середні зимові температури під 20° пн. і пд.ш. 16°C; у субтропіках близько 10°C. Теплі течії Мозамбікського і Голкового мису, що омивають східні береги Африки на південь від екватора, підвищують і вирівнюють температури узбережжя; Канарська і Бенгальська холодні течії знижують температури і підсилюють посушливість західних берегів Африки у тропіках.

У Північній півкулі континентальність клімату Африки дуже велика через великі розміри суші і близькість Азії. У Південній півкулі багато опадів випадає на навітряних схилах Драконових гір і Мадагаскару. Основний циркуляційний процес над Африкою - перенесення тропічного повітря пасатами, що відтікають від поясів високого тиску в тропіках до екваторіальної балки низького атмосферного тиску, де панують західні вітри. Пасатна циркуляція над материком ускладнюється мусонною, котра особливо яскраво виявляється на північному узбережжі Гвінейської затоки і над східною окраїною Африки. Влітку у Північній півкулі екваторіальна смуга західних вітрів лежить між 5° і 18°пн. ш., у зв'язку з чим на північному узбережжі Гвінейської затоки, у Судані і на західних схилах Ефіопського нагір'я випадає велика кількість річних опадів.

Над північно-західною Африкою встановлюється високий тиск відрога Азорського максимуму, від якого відтікає морське тропічне повітря, що швидко прогрівається і не дає опадів на узбережжі Середземного моря і в Сахарі, де формується Сахарський мінімум. Уздовж західного узбережжя дмуть вітри зі східної периферії Азорського максимуму. Через охолодження повітря над Канарською течією і низьке положення пасатної інверсії на узбережжя Сахари дощів майже не випадає. Основне джерело убогого зволоження - приховане зволоження туманами і росами. У північно-східній Африці від 5° пд.ш. уздовж низинного узбережжя півострова Сомалі дме південно-західний мусон, що спрямовується в Індію. Дощі випадають тільки у внутрішніх гірських районах півострова. У Східній Африці на південь від екватора також випадає дуже мало опадів, тому що вологі вітри, що надходять із західної периферії Південно-Індійського океанічного максимуму, дмуть в основному паралельно до берега і дають опади лише на навітряних схилах плоскогір'я.

70.Пд.АфрикаПлоща 1223181 кв. км (включаючи Уолвісбей і незалежні хоумленди); столиці Кейптаун (резиденція парламенту), Преторія (адміністративна) і Блюмфонтейн (юридична); рельєф: південне закінчення великого плато, пересіченого горами, низинні прибережні райони; гори Драконові і Столові; ріки: Лімпопо і Жовтогаряча; вельди; частина пустелі Калахарі; території - острови Маріон і Принца Едуарда в Антарктиці. Глава держави Джейкоб Зума з 2009. Політична система - перехідна республіка; експорт: кукурудза, цукор, фрукти, вовна, золото (найбільший виробник у світі), платина, алмази, уран, залізо і сталь, мідь, гірничодобувна промисловість - найбільша експортна індустрія, за якою йде виробництвозброї. Населення 39550 тис. (73% негри: зулуси, кхоса, сото, тсвана; 18% білих; 3% метиси, 3% азіати); Мови: африкаанс і англійська (обидві державні), банту.

Півде́нна А́фрика — індустріально-аграрна країна, найбільш розвинена в економічному відношенні в Африці. Іноземний капітал займає сильні позиції в економіці. У добувних галузях переважає англійський капітал, у нафтопереробній, автомобільній — капітал транснаціональних компаній країн Західної Європи і США). Провідні галузі промисловості — гірнича (найбільший світовий продуцент платини, золота, хрому), автомобільна, металообробна, металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, цементна, текстильна, харчова.Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні порти: Дурбан, Ричардс-Бей, Салданья, Кейптаун, Порт-Елізабет, Іст-Лондон. Головний промисловий центр країни Йоганнесбург розташований за 1 290 км від Кейптауна і приблизно за 480 км від Ричардс-Бея і Дурбана, основних портів ПАР. Транспортування вантажів до морських портів здійснюється залізницею абоавтотранспортом. Провідна авіакомпанія «Саут-Афрікен ейрвейз» забезпечує авіаперевезення всередині країни і за рубежем. Міжнародні аеропорти розташовані поблизу Йоганнесбурга, в Кейптауні і Дурбані.

71.Загальна характеристикаНова Зеландія – індустріально-аграрна країна з високорозвиненим сільським господарством. Основні галузі промисловості: харчова, легка, деревообробна та паперова, чорна та кольорова металургія, машинобудування, текстильна, нафтохімічна, виробництво транспортного обладнання; виробництво і ремонт електротехнічного і механічного обладнання; меблева, поліграфічна промисловість і видавнича справа. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський. Гол. порти – Веллінґтон, Окленд, Літтелтон. Нова Зеландія має одну з найгустіших в світі мереж внутрішніх авіаліній, які обслуговуються державними і приватними авіакомпаніями. «Ейр Нью-Зіланд» та іноземні авіакомпанії з'єднують країну з Австралією і забезпечують зв'язок з південною частиною Тихого океану, Східною Азією, Великобританією і західним побережжям США. Головні міжнародні аеропорти знаходяться в Окленді, Крайстчерчі і Веллінгтоні.За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 62,3 млрд. Темп зростання ВВП – (-0,8%). ВВП на душу населення – $ 16427. Імпорт – $ 15,2 млрд (г.ч. Австралія – 22,3%; США – 19,5%; Японія – 11,2%; Великобританія – 5,1%). Експорт – $ 15,3 млрд (г.ч. Австралія – 20,2%; Японія – 13%; США – 12%; Великобританія – 5,9%). Структура експорту в кінці ХХ ст.: 17 % – молочні продукти, 13% – м'ясо, 11% – лісоматеріали і продукція деревообробної промисловості, 11% – інші лісопродукти, 5% – вовна.Загальна чисельність трудових ресурсів Нової Зеландії в 1997 становила майже 1,7 млн чол. У 1997 в сільському господарстві було зайнято 9% всіх працюючих, в обробній промисловості понад 16%, в оптовій і роздрібній торгівлі - 21%, в банківській і фінансовій сфері - понад 12%, у сфері послуг - 27%. Рівень безробіття в 1997 становив 6,7%.Основні ресурси Нової Зеландії - це земля, ліси, ріки і море. Є гідро- та термальні електростанції (на вулканічному плато Північного острова).Нова Зеландія має в достатній кількості в своєму розпорядженні всі джерела енергії, крім нафти. У 1996 за рахунок внутрішніх ресурсів потреби країни в первинних джерелах енергії задовольнялися на 89%, а в нафті - на 44%. Структура енергетичного сектора: 32% виробленої енергії дає нафта, 29% - природний газ, 13% - ГЕС; інші джерела (вітер, біогаз та інш.) - 5%. Значний внесок в енергетику дають геотермальні джерела; побудована в 1958 геотермальна електростанція в Уаїракеї (острів Північний) є однією з найбільших в світі. Великий гідроенергетичний потенціал Нової Зеландії, особливо острова Південний, що має гористий рельєф. Потужний гідроенергетичний комплекс розташований на р. Уаїтакі, звідки електроенергія передається в міста о. Північний по високовольтній лінії і підводному кабелю. Сільське господарство Сільськогосподарська продукція складає понад 50% обсягу новозеландського експорту. Сільське господарство і промисловість розвинені як на Північному, так і на Південному островах. Бл. 51% території Нової Зеландії займають пасовища і орні землі. Сільське господарство, особливо молочне тваринництво, механізоване і вельми ефективне. Прогресу в цій області сприяло впровадження наукових методів у землеробство і тваринництво. Останнє відіграє найважливішу роль в економіці Нової Зеландії. Головними видами продукції, що експортується є м'ясні і молочні продукти і вовна. За виробництвом шерстяного волокна Нова Зеландія стоїть на 2-у місці в світі (після Австралії). Основна частина валютної виручки виходить за рахунок експорту м'ясопродуктів та продукції молочного тваринництва. Головні сільськогосподарські культури: пшениця, овес, ячмінь, кукурудза (маїс), горох і картопля. Всі ці культури, за винятком картоплі, вирощуються г.ч. на Південному острові. Нова Зеландія повністю забезпечує себе пшеницею, а також виробляє достатню кількість овочів і фруктів для задоволення внутрішнього попиту. Яблука, груші і ківі вирощуються на експорт. Прибережні води Нової Зеландії багаті на цінні види риби і їстівних молюсків. Обсяг експорту морепродуктів зростає. Введення в 1978 200-мильної особливої економічної зони Промисловість Головною галуззю промисловості залишається харчова, в основному м'ясомолочна. Велике значення мають також деревообробна, целюлозно-паперова галузі і виробництво виробів з металу і пластмас. Велика частина промислового виробництва зосереджена на о. Північний, де головним індустріальним центром є Окленд. На о.Південний промислові підприємства розміщені переважно в районі Крайстчерча.

.Австралія (Australia), Австралійський Союз (Commonwealth of Australia) – держава на материку Австралія, острові Тасманія та ін. прилеглих островах. Омивається водами Тихого океану на сході, Індійського океану – на заході й півдні. Площа 7,687 млн км². Населення – 18,751 млн чол. (2001). Столиця – Канберра. В адміністративному відношенні А. розділена на 6 штатів і 2 території. Офіційна мова – англійська. Грошова одиниця – австралійський долар. Членство в міжнародних організаціях – ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші. Характеристика господарства Австралії Австралія – високорозвинена індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою і високим науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення. Основні галузі промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування. Транспорт – залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний (428 летовищ). За масштабами обороту масових вантажів провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт (кам'яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального вантажообороту.За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001): ВВП – $ 410 млрд. Темп зростання ВВП – 5,1%. ВВП на душу населення – $21881. Прямі закордонні інвестиції – $ 3,6 млрд. Імпорт (автомобілі, обладнання для комп'ютерів, засоби зв'язку, продукти хімічної промисловості та ін.) – $ 75,5 млрд, 1997 (г.ч. Італія – 10,1%; США – 9,8%; Японія – 8,1; Йорданія – 5,4%). Експорт (готові вироби, мінеральна сировина і сільськогосподарські продукти) – $ 69,2 млрд, 1997 (г.ч. Німеччина – 22,4%; Японія – 11,5%; Італія – 9,4%; Великобританія – 4,6%). На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Економічна криза в країнах Азії 1997-1998 рр. негативно не вплинула економіку Австралії. З 1998-1999 рр. країна вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1998 зафіксовано рекордний показник зростання ВВП - 5% (в США - 3,6%, в країнах Організації економічної співпраці і розвитку в середньому 2,6% і в Японії - 3,5%).Асортимент продукції, яку виробляють в Австралії, дуже широкий - від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі. Сучасна Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження. Крім цього, країна - один з головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони - капіталомісткі, спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт. Орні території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу.У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване, традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство. Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий ринки.Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина національного поголів'я овець знаходиться в посушливому "пасторальному" поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів'я овець. У цьому випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці.Австралія відносно добре забезпечена енергетичними мінеральними ресурсами. На частку цієї країни доводиться 8% світових запасів кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а за запасами урану Австралія, ймовірно, займає 2-е місце в світі. Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу - великі. ГЕС забезпечують 10% електроенергії.

Дата добавления: 2015-05-22