Психолого-педагогічні аспекти роботи з мультимедіа

Запровадження мультимедіа-ресурсів у навчальний процес відбуваєть­ся відповідно до двох основних напрямків. Освітні мультимедіа-ресурси, що упроваджуються відповідно до першого напрямку, включаються у на­вчальний процес як «підтримуючі» засоби в рамках традиційних методів системи загальної середньої освіти. У цьому випадку інформаційні ресурси виступають як засіб інтенсифікації навчального процесу, індивідуалізації навчання і часткової автоматизації роботи вчителів, пов'язаної з контро­лем та оцінюванням знань школярів.

Другий напрям впровадження мультимедіа-ресурсів є більш складним процесом, що призводить до зміни змісту освіти, перегляду методів і форм організації навчання, побудови цілісних курсів, заснованих на використан­ні змістового наповнення інформаційних джерел в окремих шкільних дис­циплінах.

Йдеться про те, що основою для створення, опису, класифікації та застосування мультимедіа-ресурсів повинні виступати психологічні принци­пи діяльності та росту. Згідно з першим принципом, навчання постає як організація умов привласнення школярами тих або інших форм спілкуван­ня й діяльності. У ході реалізації цього принципу можливе впровадження мультимедіа-ресурсів як за першим, так і за другим напрямком.

Згідно з другим принципом, визнається подвійний характер педагогіч­ної дії. З одного боку, реалізовуючи соціальне замовлення, вчитель управ­ляє становленням особистості, з іншого — управління здійснюється на ос­нові свідомого врахування педагогом індивідуальних якостей учнів. Інтелектуальне зростання школяра відбувається в умовах організації його самовизначення, за умов максимального усвідомлення характеру своєї діяльності. Упровадження мультимедіа-ресурсів під час реалізації цього принципу здійснюється за іншим напрямком.

Указані принципи найповніше відображені в особистісно-орієнтованій моделі навчання, її мета — сприяти розвиткові учня як особистості, сфор­мувати у нього потребу самоосвіти й самовизначення у навчальних і життєвих ситуаціях з усвідомленням особистої відповідальності. Знання, уміння і навички в цій моделі розглядаються не як мета, а як засіб роз­витку учня, що породжує специфічні потреби системи освіти в інформа­ційних джерелах.

Відомий психолог О. К. Тихомиров, який досліджує філософські та психо­логічні питання проблеми штучного інтелекту, аналізуючи роль і місце ЕОМ в діяльності людини, пише: «Для нас ЕОМ, як і решта машин, — це створені людською рукою органи людського мозку. Якщо на етапі створення двигунів машини служили знаряддями діяльності людини при виконанні роботи, шо вимагає великої витрати енергії, то на етапі розвитку комп'ютерів останні стали знаряддями розумової діяльності людини».

Він виділяє три основні точки зору в описі взаємодій людини, комп'ютера і мультимедіа-ресурсів у сфері розумової праці: теорію за­міщення, теорію доповнення і теорію перетворення.

Заміщення має місце тоді, коли відповідне програмне забезпечення комп'ютера звільняє користувача від знання алгоритмів рішення багатьох конкретних завдань у предметній галузі. Користувачеві, щоб отримати рі­шення, достатньо «механічно» ввести умови завдання в комп'ютер. Під час взаємодії людини з машиною дія користувача залишається зовнішньою, не засвоюваною ним процедурою. Розробники алгоритму спеціально прово­дять формалізацію, щоб звільнити споживачів продукту від необхідності повторного рішення задачі. Запроваджуються як нові форми людської діяльності, так і новий розподіл праці.

Доповнення застосовується у випадках спільного вирішення однієї за­дачі людиною і машиною, коли ЕОМ розв'язання деяких окремих задач, що раніше виконувала людина, перебирає на себе. Комп'ютер доповнює людські можливості з переробки інформації.

Характеризуючи можливі зміни в онтогенетичному розвитку, які мо­жуть стати результатом інформатизації, О. К. Тихомиров пише, що з по­явою комп'ютера міняється сама форма зберігання суспільного досвіду («електронний мозок», наприклад, замість бібліотек), процес засвоєння, де відносини вчитель— учень опосередковані комп'ютером, а також зміст процесу засвоєння (можливість редукції засвоєння формальних процедур завдяки використанню комп'ютерів). При цьому, посилаючись на Д. Ліклайдера, він пише, що людина — це не просто «партнер», вона «лі­дер», що веде гру. Отже, комп'ютер повинен розглядатися як знаряддя — знаряддя діяльності вчителя, що залишається «лідером» педагогічного про­цесу. Разом з тим, очевидно, що позиція або роль вчителя і роль учня відмінні. Значить, людина може відігравати роль суб'єкта або (та) об'єкта дії комп'ютеризованої системи.

Окрім розвантаження розумової діяльності від рутинних компонентів, можна виділити такі психологічні переваги використання мультимедіа-ре­сурсів в процесі навчання школярів. І. Візуалізація. Робота з графічною інформацією дозволяє мобілізувати

ресурси образного мислення.

2. Прискорення процесу екстеріоризації задуму, його матеріалізація у ви­гляді малюнка або схеми.

3. Прискорення й збільшення отриманих від комп'ютера результатів шаб­лонних змін ситуації.

4. Розширення можливостей здійснення пошукових дій, які наразі здійс­нюються комп'ютером.

5. Можливість повернутися до проміжних етапів діяльності (використо­вуючи пам'ять комп'ютера).

6. Можливість одномоментного розгляду одного й того самого об'єкта з де­кількох точок зору, порівняння декількох варіантів перетворення об'єкта.

З появою комп'ютера і мультимедіа-ресурсів виникають нові форми опосередкованого спілкування учнів і вчителів. Розкриваючи цю думку, О. К. Тихомиров пише: «Важливим чинником, що зумовлює зміну розумо­вої діяльності, є створення мережі ЕОМ... Цю ситуацію розвитку можна охарактеризувати як перехід від індивідуальної взаємодії людини з ЕОМ до взаємодії груп людей і груп ЕОМ, причому взаємодії між людьми стають опосередкованими взаємодією з ЕОМ. Виникає «груповий симбіоз». Ефек­тивність роботи цієї нової системи вищого порядку збільшується не тільки за рахунок простого підсумовування індивідуального внеску зростаючого числа «підсистем», але й за рахунок прискорення обміну інформацією, не­обхідною для вирішення завдань, а також за рахунок гармонійного поєд­нання роботи людей, що володіють різними стилями розумової діяль­ності».

У діяльності школяра в системі «людина — комп'ютер — мультимедіа-ресурс», де окремі розумові дії опосередковані зовнішньою процедурою, спочат­ку не засвоюваною ним, формується інший стиль мислення. Цей факт стає дедалі помітнішим. Наприклад, останнім часом відчутно зросла кількість учнів, які можуть формально відтворювати визначення, доказ іт. ін., не розуміючи їхнього сенсу, і це не викликає у них ніякого дискомфорту. Ймовірно, звільня­ючись від поглибленого розгляду завдань, алгоритм рішення яких «відомий» комп'ютеру, учень позбавляється багатьох творчих моментів, що виникають у процесі пошуку способу вирішення, а значить, не отримує і якихось важливих компонентів досвіду творчої діяльності.

Тому, застосовуючи в середній освіті сучасні інформаційні технології і мультимедіа-ресурси, не слід забувати, що «творчий» рівень інтерактивної взаємодії людини з комп'ютером й визначається змістом і рівнем інтелекту­ального розвитку людини. А це означає, що в основі взаємодії людини і мультимедіа-ресурсш повинна лежати система власних знань.

Певну небезпеку становить зовнішнє поверхове використання мульти-медіа-есурсів для виконання малозначущих у загальноосвітньому плані групових та індивідуальних проектів. Нарешті, для когось комп'ютер так і залишатиметься цікавою іграшкою.

Комп'ютер і мультимедіа-ресурси можуть стати не тільки потужним за­собом становлення й розвитку школяра (як особистості; суб'єкта пізнання, практичноїдіяльності, спілкування, самосвідомості), але й, навпаки, спри­яти формуванню шаблонного мислення, формального та безініціативного ставлення до діяльності і т. ін.

Тому в обговоренні перспектив використання мультимедіа-ресурсів в освіті не повинна зменшуватися роль вчителя, який знає свій предмет і вміє управляти пізнавальною діяльністю своїх учнів. Тільки зробивши вчителя своїм союзником, озброївши його конкретними мультимедіа-ре-сурсами, придатними для використання на звичайному шкільному уроці, і методиками їх застосування, можна сподіватися на успішний розвиток на новій технологічній базі педагогічних технологій.

Використання мультимедіа-технології у навчанні школярів зазвичай розглядається в чотирьох основних напрямах:

1) комп'ютер і мультимедіа-технології як об'єкти вивчення;

2) комп'ютер і мультимедіа-технології як засоби представлення, зберіган­ня й переробки інформації;

3) комп'ютер як засіб організації навчальної взаємодії учнів;

4) комп'ютер як засіб управління діяльністю школярів.

Мультимедіа як форма представлення інформації різних видів розши­рює можливості організації діяльності учнів на уроці. Мультимедіа-ресурси за рахунок збільшення частки інформації, представленої у візуальній фор­мі, відкривають перед учителем нові можливості подачі матеріалу на уроці (кольорові динамічні ілюстрації, звуковий супровід, фрагменти «живих» уроків і ін.). Електронні способи отримання, зберігання й переробки ін­формації несуть з собою новий тип учнівської діяльності (створення нав­чальних сайтів, упорядкування словників, довідників і т. ін.).

Використовуючи мультимедіа-ресурси на уроці, учитель отримує можливість гнучко міняти форми взаємодії з учнями (зміна фронтальних, групових та індивідуальних форм; надання більшої самостійності учням, індивідуалізація навчання на основі врахування пізнавального стилю шко­ляра, надання йому можливості працювати в індивідуальному темпі) та за­стосовувати нові форми взаємодії учнів між собою.

У шкільній практиці дедалі ширше застосовуються такі форми органі­зації навчальної взаємодії, як групові проекти, при створенні яких вико­ристовуються можливості глобальних мереж, колективна участь в елект­ронних конференціях, пошук мультимедіа-ресурсів для рефератів і доповідей, створення презентацій. При бажанні вчитель може організу­вати сюжетно-рольові ігри з колективного розв'язання задач на основі спілкування, через комп'ютер, між окремими учнями, групами учнів, суміжними класами. Використання ж інтерактивної дошки допоможе йому значно інтенсифікувати й зробити більш ефективними фронтальні форми роботи. Все це підсилює емоційну складову навчального процесу, дозволяє по-новому мотивувати та активізувати пошукову діяльність учнів, робить її привабливою для них.

Принциповим питанням у побудові й практичному застосуванні муль­тимедіа-ресурсів для системи освіти є націленість відповідної методики на формування позитивних мотивів, заснованих на потребах школярів. Тіль­ки у разі високої мотивації учнів до використання мультимедіа-ресурсів можливе результативне навчання цілеспрямованого використання освіт­нього потенціалу таких ресурсів.

Поняттям мотив зазвичай позначають спонукання до діяльності, рушійні сили вчинку і поведінки людини. Мотив — це бажання задоволь­нити якусь потребу.

Мотивація відіграє важливу роль у процесі навчання, є ключовим чин­ником успішного навчання. Мотивація визначається сукупністю переко­нань і поглядів учня в таких питаннях, як його власний процес навчання, поведінка викладача, академічні вимоги, якість навчальних матеріалів і роль занять. Дослідження підтверджують, що застосування мультимедіа-ресурсів у навчанні стимулює мотивацію.

Досить складна структура мотивації, зумовлена відносно постійним і не залежним від конкретної ситуації мотивом, — вивчити певну галузь науки, закінчити школу. Такі мотиви відносно постійні, отже, при певних зовнішніх діях вони можуть змінюватися. Подібні чинники безпосередньо стосуються процесів реалізації й використання мультимедіа-ресурсів у навчанні. Адже рівень оволодіння технічними засобами для роботи з інформацією і використан­ня потенціалу мультимедіа-ресурсів дає школярам можливість у майбутньому продовжити свою освіту й отримати престижну професію.

У початковий період робота учнів з мультимедіа-ресурсами має, в ос­новному, інформативно-комунікативний характер. Первинним мотивом виступає потреба отримати нову, не дуже змістовну й достовірну інформа­цію. Зазвичай подібна мультимедіа-інформація не вимагає ніякої критич­ної переробки та осмислення.

Сучасні комп'ютерні засоби привертають увагу більшості учнів мульти­медійними можливостями, оперативним пошуком інформації, що цікавить їх, про улюблені музичні групи, музикантів, футбольні команди, різні міста і країни, про домашніх тварин, прожиття інших людей.

Використання мультимедіа-ресурсів сприяє розвитку у них бажання спробувати нові вирішення за умови, що вчитель забезпечує належну під­тримку.

Внутрішня мотивація, зумовлена відчуттям задоволення від процесу навчання, а не тільки від зовнішніх заохочень, збільшує індивідуальне за­лучення учня до процесу навчання і сприяє поліпшенню результатів на­вчання.

Підвищенню активності школярів у процесі навчання та більш ефектив­ному процесу засвоєння нових знань і технологічних прийомів сприяє вико­ристання в мультимедіа-ресурсах різних проблемних ситуацій. Справа втому, що перед користувачами, які працюють у реальних комп'ютерних мережах, проблемні ситуації виникають досить часто. Так, наприклад, школярі можуть усвідомлювати, що перед ними відкритий величезний обсяг мультимедіа-ін-формації, але при ознайомленні з ним вони можуть не укластися у відведений їм час. А якщо у них умінь пошуку і переробки інформації виявляється недо­статньо, виникає проблемна ситуація і, як наслідок, потреба удосконалювати подібні навички й уміння, звертаючись по допомогу до вчителя.

Наявність і потреба вирішення проблемних ситуацій також є одним з мотивів роботи учнів з мультимедіа-ресурсами. Проблемна ситуація по­лягає в тому, що школярі зацікавлені в отриманні необхідної мультимедіа-інформації якомога швидше. Для цього необхідно навчити їх планувати час роботи, пояснити різні способи розв'язання однієї й тієї ж задачі, розкрити прийоми роботи з пошуковими системами й каталогами, виробити вмшня критично оцінювати отриману мультімедіа-інформацию.

Методи розвитку пізнавальної активності учнів,

Дата добавления: 2015-05-22