Темперамент, його типи, властивості та значення в юрдіяльності

Важливими компонентами, що визначають особистісні особливості кожної людини, є темперамент і характер.

Темперамент (з лат. temperamentum — належне співвідношення частин, співрозмірність) — це сукупність індивідуальних, відносно стійких психодинамічних властивостей психіки людини, що проявляються в її поведінці та діяльності.

Темперамент, на відміну від інших особливостей психіки, є відносно стійким, оскільки його фізіологічною основою є успадковані людиною властивості нервової системи, які впливають на швидкість засвоєння знань, формування навиків.

Властивості темпераменту впливають на перцептивні процеси, пам´ять, увагу, рухові навики людини. Дані властивості переважно визначають не те, що вона робить, а те, як вона робить.

Темперамент здійснює істотний вплив на формування характеру, на динамічні особливості поведінки людини, на індивідуальність останньої.

Історія виникнення вчення про темперамент належить до V ст. до н. е., коли давньогрецький лікар Гіпократ висунув ідею про те, що життєдіяльність людини, її здоров´я залежить від чотирьох основних рідин організму: крові (sanguis), лімфи (phlegma), жовчі (chole) та чорної жовчі (melan chole). Опираючись на такі уявлення, давньоримський лікар Гален (II ст. н. е.) сформулював гуморальну теорію, згідно з якою різне співвідношення рідин впливає не лише на здоров´я, але й визначає психічний стан, поведінку людини. Гален запропонував першу класифікацію типів темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний.

Згодом з´явились й інші теорії темпераменту — світоглядна теорія, яка прослідковувала прямий зв´язок між темпераментом людини та її світоглядом (Е. Кречмер); моралістична теорія, яка виділяла типи темпераменту залежно від розвитку в людини морального почуття (І. Кант); соматична (конституціональна) теорія, на основі якої намагались пов´язати різні типи темпераментів з конституцією, тілобудовою людини (У. Шелдон).

Після цього обумовленість того чи іншого темпераменту стали пояснювати діяльністю центральної нервової системи, її збудливістю та чутливістю. В основі такого погляду закладене вчення радянського фізіолога І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності, що визначають типи і властивості темпераментів (неврологічна теорія). Вченим було виділено три основні властивості нервової системи: сила, врівноваженість та рухливість нервових процесів. Різноманітні поєднання сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів складають різні типи нервової системи, служать основою традиційно описаних в літературі чотирьох типів темпераменту: сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи; сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи; сильний, неврівноважений тип нервової системи з переважанням процесів збудження над процесами гальмування; слабкий тип нервової системи.

Вчення І. П. Павлова було розвинуте і доповнене. Дослідження Б. М. Теплова, В. Д. Небіліцина та ін., проведені в 50-60-х рр., показали, що структура нервової системи набагато складніша, а кількість комбінацій, що складають темперамент, перевищує чотири типи, які аналізував І. П. Павлов. Вказані дослідники традиційні

комбінації властивостей нервової системи доповнили новими властивостями, що виразилось у 12-мірній класифікації властивостей нервової системи людини на основі поєднання 8-ми первинних (сила, рухливість, динамічність і лабільність щодо збудження та гальмування) і 4-х вторинних (врівноваженість за силою, рухливістю, динамічністю та лабільністю).

Тим не менше, загальновизнано чотири традиційних типи темпераменту. Розглянемо їх докладніше.

Сангвінік характеризується дещо пониженою сенситивністю, високою реактивністю та активністю, врівноваженістю, емоційною рухливістю, екстравертованістю, пластичністю поведінки. Він досить продуктивний в роботі, легко пристосовується до нових умов життя, вміє вступати в контакти з людьми, товариський, але має труднощі з виконанням тривалих, монотонних операцій.

Холерик відрізняється підвищеною збудливістю, високою реактивністю і активністю, ригідністю, екстравертованістю, пришвидшеним темпом реакцій. Він з усією пристрастю здатен віддатися справі, відчуває приплив сил, готовий перебороти і дійсно переборює будь-які труднощі на своєму шляху. Однак він демонструє певну циклічність в роботі — від пристрасного захоплення справою до повної апатії, що супроводжується тимчасовою бездіяльністю.

Флегматик характеризується пониженою сенситивністю, низькою реактивністю, ригідністю, пониженою емоційною збудливістю, сповільненим темпом реакцій, інтровертованістю. Завдяки урівноваженості нервових процесів та деякій їх інертності, флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах. Він успішно працює там, де вимагається методичність, наполегливість, кропітке відношення до роботи. Однак йому необхідно тривалий час для переключення з одного виду занять на інший.

Меланхолік характеризується підвищеною сенситивністю, невисокою реактивністю, низькою активністю, ригідністю, пониженою емоційною збудливістю, емоційною вразливістю, негативним забарвленням емоцій, інтровертованістю. Це призводить до того, що будь-який сильний вплив загальмовує його діяльність. Меланхолік дещо замкнутий, нетовариський, схильний замикатися в собі. Його бентежить нова обстановка, він нерішучий у спілкуванні з незнайомими йому людьми. Але у спокійній, звичній для нього обстановці меланхолік є добрим працівником, успішно порається з життєвими завданнями.

У даний час визнано, що поряд з чотирма традиційними типами темпераменту, які в чистому вигляді майже не зустрічаються, існує велика кількість проміжних типів, різних варіантів темпераменту. Їх прийнято визначати за допомогою системи координат.

Психологічна характеристика типів темпераменту визначається його властивостями:

1) сенситивністю (підвищеною чутливістю до подій, що відбуваються);

2) реактивністю (ступінь мимовільної реакції на зовнішні та внутрішні подразники однакової сили);

3) активністю (енергійність впливу людини на навколишнє середовище);

4) темпом реакцій (швидкість протікання різних психічних процесів);

5) пластичністю та ригідністю (гнучкість пристосування до зовнішніх впливів або інертність);

6) екстраверсією та інтроверсією (залежність реакцій і діяльності людини від зовнішніх вражень — екстравертованість, чи від образів, уявлень, пов´язаних з минулим — інтровертованість);

7) емоційною збудливістю (мінімальний вплив, необхідний для виникнення емоційної реакції і швидкість її виникнення).

Властивості темпераменту нерідко проявляються в способах вчинення злочину, в тих імпульсивних діях, які в екстремальній обстановці вчинення протиправних дій гірше піддаються свідомій вольовій регуляції. Більш помітні властивості темпераменту в злочинах, що мають гостроконфліктний характер (вбивства, нанесення тілесних ушкоджень і т. п.), що супроводжуються яскравими проявами афективно забарвлених емоцій, які буває важко приховати від оточуючих.

У ході проведення слідчих дій доцільно враховувати властивості темпераменту свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, щоб найпродуктивніше розвивати з ними в необхідному напрямі діалог.

У даний час встановлено, що властивості темпераменту здійснюють істотний вплив на успішність діяльності, особливо в професіях, що ставлять підвищені вимоги до нервової системи. Правоохоронна діяльність також визначає певні вимоги до темпераменту юриста. Так, для професій слідчого, прокурора, судді слабка нервова система розглядається як професійне протипоказання.

Керівнику прокуратури, начальнику слідчого підрозділу варто правильно оцінювати властивості темпераменту своїх підлеглих, наприклад, при груповому методі слідства, для того, щоб властивості темпераменту різних слідчих доповнювали один одного, взаємно компенсували свої негативні особливості у складних слідчих ситуаціях.

Безперечно є відмінність у динаміці між розслідуванням злочинів проти особи та злочинів у сфері господарської діяльності. Якщо розслідування перших характеризується швидкоплинною обстановкою, мобільним, оперативним прийняттям та виконанням тактичних і процесуальних рішень у справі, то розслідування других, як правило, не має настільки динамічного характеру, оскільки встановлення істини у таких справах багато в чому визначається кропіткою роботою з бухгалтерськими, фінансовими документами.

Такий же диференційований підхід можна помітити і при порівняльному психологічному аналізі слідчих дій, зокрема огляду місця події та допиту, особливо в конфліктній ситуації.

Дата добавления: 2015-05-22