Психологія слідчого експерименту

Змістом слідчого експерименту є проведення різних дослідних дій з метою встановлення можливості настання певної події, дії або явища за певних умов та у відповідній обстановці. Його психологічна своєрідність зумовлена тим, що він становить собою типовий зразок реального динамічного моделювання обставин розслідуваної події або її окремих фрагментів.

Для правильної оцінки результатів слідчого експерименту важливе значення має підготовленість до виконання окремих дій, оскільки від цього залежить характер і спрямованість уваги. Так, водій, який бере участь у слідчому експерименті, очікуючи появи перешкоди на дорозі, буде краще підготовлений до подолання цієї перешкоди, ніж водій, перед яким вона виникла несподівано. Тому рекомендується так організувати експеримент і так проінструктувати його учасників, щоб їх психічний стан по можливості наближався до стану учасників події, що відбулась. Для цього можна використати інструкцію-легенду, а також кілька інструкцій для різних учасників експерименту, приховати від декого з них окремі деталі події, що перевіряється. Зрозуміло, що все це повинно бути відображене в протоколі відтворення обстановки і обставин події.

Слід мати на увазі, що обстановка слідчої дії, особлива значимість ситуації, присутність, крім слідчого, інших осіб іноді може викликати в учасника експерименту стан емоційної напруги, який відрізняється за своєю психологічною природою від того стану, в якому перебувала людина в момент події. Підйом, що виник у ході дійсної події, може змінитись пригніченим станом, або, навпаки, замість розгубленості настане нервове збудження.

В присутності інших осіб, людина може відчувати збентеження (так званий ефект соціальної інгібіції). Сором´язливість в одних осіб впливає на моторику, роблячи рухи некоординованими, незграбними, в інших — на інтелектуальні функції, знижуючи увагу, пам´ять, мислення. Побоюючись не впоратись з поставленим завданням, людина часом виявляється нездатною зробити те, що їй вдавалось раніше.

Думаючи про те, як вона виконує ті чи інші добре засвоєні операції, особа втрачає легкість виконання. При цьому навіть звичайні та повністю автоматизовані види діяльності (наприклад, хода) істотно утруднюються, стають менш досконалими, відбувається деавтоматизація навиків. У подібних ситуаціях рекомендується, наскільки це можливо в умовах слідчого експерименту, зробити обстановку менш напруженою, вивести людину з пригніченого або надто збудженого стану.

Перевірочні дії в ході слідчого експерименту проводяться з урахуванням характеру психічних процесів та психічного стану виконавців. Так, частина дослідів для перевірки можливості бачити може бути проведена, коли сприймаючий ще не звик до умов спостереження, а інша частина, коли він вже освоївся з ними. Для того, щоб з´ясувати роль індивідуальних відмінностей, буває доцільно змінювати виконавців експериментальних дій, залучаючи з цією метою декількох осіб, які володіють різними психічними даними.

В експ

ериментах, що проводяться для перевірки наявності у конкретної особи певних здібностей, вмінь, навиків, вправності важливе значення має її пристосування, звикання до обстановки та умов експерименту. Для цього необхідні достатня кількість пробних дій та розминка, що дозволяють освоїтись та внутрішньо підготуватись до майбутньої діяльності.

Якщо особа не бажає виявити свої можливості, то проводити слідчий експеримент немає сенсу, оскільки негативний результат тут нічого не підтверджує та не спростовує. Якщо ж, судячи з обставин справи, таке бажання у неї є, то нездатність зробити при експерименті те, що їй начебто вдалось зробити в минулому, може мати подвійну причину. Або таке твердження не відповідає дійсності, і людина фактично не володіє такими здібностями, або описані дії, виконувались нею раніше, але згодом можливості їх виконання були втрачені (наприклад, через зниження гостроти органів відчуття, втрати навиків, вправності тощо).

Не виключені також тимчасові несприятливі стани особи під час експерименту, а також неможливість повторення психічних явищ, що мали місце в минулому, коли нервова напруженість, сильне душевне хвилювання часто надають людині неймовірних сил та здібностей. Так, у стані афекту людина здатна багатократно збільшити свої фізичні можливості. Експериментальна перевірка таких дій нездійсненна. Моделювання суб´єктивних факторів — основна складність у проведенні слідчого експерименту.

У справах осіб з фізичними вадами слідчий експеримент проводиться не тільки для перевірки показань обвинуваченого, але й для перевірки здатності бачити, чути, розрізняти шум, тони, звуки, сприймати людську мову, бачити об´єкти, їх деталі, колір, форму, а також спостерігати певні явища. Слідчі експерименти у справах вказаних осіб переважно проводяться для виявлення суб´єктивних можливостей та індивідуальних особливостей обвинувачених.

Для прикладу, слідчий експеримент може допомогти перевірити твердження обвинуваченого, потерпілого, свідка, який страждає короткозорістю, дальтонізмом, астигматизмом, що він бачив предмет або явище та їх особливості; твердження далекозорого, короткозорого, астигматика, що він не бачив обличчя або предмет (зокрема тому, що був без окулярів).

Показання глухонімого про те, що він чув, або показання свідків та потерпілих про те, що глухонімий володіє розмовною мовою, завжди викликають сумніви, їх слід перевірити за допомогою слідчого експерименту. При цьому варто враховувати, що туговухі погано чують людську мову, але бурхливо реагують, коли у ній є згадки про них. Це пояснюється як підвищеною спостережливістю, так і недовірою. При сприйнятті мови у туговухих утворюються слухові прогалини (люки), знижується чутливість до високих тонів. Якщо особа повідомляє про підслухану нею розмову, то необхідно з´ясувати, чи випадково вона почула мову або ж прислухалася, який був її тон.

Загалом форми участі осіб з фізичними вадами у слідчому експерименті можуть бути різноманітними — від пасивної присутності до активної участі у проведенні дослідних дій.

Дата добавления: 2015-05-22