Компетенція судово-психологічної експертизи

Теоретично до компетенції судово-психологічної експертизи можуть бути віднесені будь-які питання психологічного змісту, що мають значення для доказування або мають кримінально-релевантне значення, якщо їх вирішення вимагає використання спеціальних професійних знань у галузі психології. При цьому слід мати на увазі, що дати вичерпний перелік питань, які можуть виникнути у зв´язку з розслідуванням чи розглядом конкретної справи, практично неможливо. Можна виділити лише основні напрями судово-психологічної експертизи.

До компетенції судово-психологічної експертизи належить широкий перелік питань, серед яких найчастіше зустрічаються наступні:

1) здатність свідків, потерпілих, обвинувачених, підсудних з урахуванням їх індивідуально-психологічнихта вікових особливостей, стану розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні показання;

2) здатність потерпілих від статевих злочинів правильно сприймати характер і значення дій, що з ними вчиняли, та чинити опір;

3) здатність неповнолітніх обвинувачених, підсудних, які страждають розумовою відсталістю, не пов´язаною з психічними захворюваннями, повністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;

4) встановлення особливостей виховання, проживання неповнолітнього, а також психологічних компонентів обставин, що сприяють вчиненню злочину;

5) з´ясування наявності чи відсутності в суб´єкта в момент вчинення протиправних дій стану фізіологічного афекту або інших непатологічних емоційних станів (страху, депресії, стресу, фрустрації), здатних істотно впливати на його свідомість і діяльність;

6) можливість виникнення різних психічних явищ, що перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій;

7) з´ясування вчинення певного діяння в умовах необхідного ризику;

8) встановлення авторства письмового документу за психологічними особливостями особи;

9) наявність або відсутність в особи, яка ймовірно покінчила життя самогубством, в період, що передував її смерті, психічного стану, що схиляв до самогубства, і визначення можливих причин виникнення такого стану;

10) встановлення індивідуально-психологічних особливостей людини, здатних істотно вплинути на її поведінку та на формування у неї наміру вчинити злочин;

11) з´ясування ролі особи обвинуваченого, підсудного у вчиненні групового злочину;

12) встановлення структури злочинної групи на основі наявних даних про психологічні особливості особи її учасників, які дозволяють займати домінуюче або яке-небудь інше становище в групі;

13) встановлення обґрунтованості ризику;

14) встановлення ступеня примусу (в тому числі у формі погрози) як такого, що істотно обмежує вибірковість поведінки;

15) встановлення провідних мотивів в поведінці особи та мотивації окремих вчинків як важливих психологічних обставин, що характеризують дану особу;

16) визначення змісту основних мотиваційних ліній особистості (для доказування наявності мотивів національної, расової, релігійної ненависті або ворожнечі).

З приводу останніх двох пунктів слід зазначити, що експерт-психолог встановлює не юридичні (для прикладу, хуліганські, корисливі) мотиви злоч

ину, а психологічні мотиви конкретного вчинку, аналізує особливості мотиваційної сфери особи під експертного. Результатом психологічного дослідження, як слушно зауважує Н. М. Ахтирська, є встановлення мотиву-стимулу криміногенної поведінки особи, тобто процесів, які спонукали її до вчинення злочину.

Наведений перелік не охоплює всього кола питань, які можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з´ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, досить різноманітні і нерідко диктуються конкретною ситуацією.

Поряд з цим, до компетенції судово-психологічної експертизи не входить оцінка юридичних ознак суб´єктивної сторони злочину, юридична кваліфікація, встановлення форми вини, мотиву та мети вчинення злочину, моральна оцінка особи та її поведінки, достовірність чи недостовірність показань допитаних, вирішення питання медичної діагностики.

Дата добавления: 2015-05-22