Як виникла ЗУНР

Міжнародна політика Директорії

Соціально-економічні реформи Директорії

Аграрна реформа Директорії

Політичний курс Директорії

· Встановити в Україні національний варіант радянської влади. · Владу на місцях передати трудовим радам селян, робітників, інтелігенції. · Передати законодавчу владу в УНР Трудовому конгресу. Делегатів на конгрес мало обирати трудове населення України без поміщиків, капіталістів (серед останніх опинилися лікарі, адвокати, професура, вчителі).

В подальшому політичний курс Директорії зазнав змін. Вона відмовилась від політичного радикалізму, почала лояльніше ставитися до буржуазії, заможного селянства. Важливим політичним заходом було скликання 23 січня 1919 р. Трудового конгресу. Але Директорія, якій Трудовий конгрес висловив довіру, вже готувалась до евакуації з Києва (5 лютого 1919 р. до міста увійшли радянські війська).

Директорія проголосила

Директорія здійснила

· Термін і порядок розподілу земель не було визначено. · Землі іноземців (в основному поляків) розподілу не підлягали.

Ліквідацію власності на землю нетрудових класів, отже, вилучення земель у поміщиків  

Директорія проголосила

· Необхідність заходів по відновленню промисловості. · Введення робочого контролю на виробництві. · Організація допомоги безробітним.

Директорія здійснила

В умовах громадянської війни і інтервенції соціально-економічні реформи були відкладені, головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні. ·  

·

Директорія та Радянська Росія
· Раднарком не визнав Директорію вищим органом влади в Україні. · Переговори Раднаркому та Директорії зазнали невдачі. · В листопаді 1918 р. Червона армія за підтримки більшовиків України здійснила вторгнення на територію України з півночі та сходу. · 16 січня 1919 р. Директорія проголосила війну Радянській Росії.
Директорія та Антанта	Директорія та Польща
Війська Антанти наприкінці 1918 р. почали окупацію Півдня України. Антанта погодилась визнати Директорію тільки за умови підпорядкування її військ генералу Денікіну. Директорія відкинула цю пропозицію. Директорія спробувала витіснити війська Антанти з території України, але зазнала поразки.	Польська держава була відтворена в листопаді 1918 р. після розпаду Австро-Угорщини. Керівник Польської держави генерал Пілсудський заявив територіальні претензії щодо українських земель. Польська армія почала окупацію Західної України.

В жовтні 1919 р. в Австро-Угорщині відбуласяреволюція. Імператор ухвалив маніфест про федеративну перебудову держави.		У зв’язку з цим 18 жовтня 1918 р. у Львові громадські діячі Східної Галичини та Північної Буковини створили Українську Національну Раду.
Українська Національна Рада заявила про намір створити на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, незалежну державу.		Рішення Національної Ради було підтримано мітингами, демонстраціями населення, українськими військовими з’єднаннями, створеними в жовтні 1918 р.
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада українські військові з’єднання взяли під свій контроль стратегічні пункти Львова, Станіслава, Тернополя, Коломиї та інших міст східної Галичини.		Австрійській уряд був змушений погодитись на передачу влади у Східній Галичині Українській Національній Раді.
Національна Рада призначила уряд – Тимчасовий Державний Секретаріат.		10 листопада 1918 р. уряд склав присягу і проголосив створення ЗУНР.

Західноукраїнська Народна Республіка народилася в дні боротьби Директорії проти Скоропадського внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії і зразу ж зіткнулася з величезними труднощами. Під натиском поляків уряд новоутвореної ЗУНР переїхав спочатку із Львова до Тернополя, а потім – до Станіслава (зараз – Івано-Франківськ). Складне становище обох нових національних держав спонукало їх до пошуку шляхів поєднання зусиль і допомоги один одному. 1 грудня 1918 р. у Фастові провідники Директорії та ЗУНР підписали Передвступний договір, в якому висловили бажання “злучитися в одно державне тіло”. З січня 1919 р. Українська національна рада в Станіславі ратифікувала фастівську угоду і урочисто проголосила про з’єднання ЗУНР і УНР “в одну одноцільну, суверенну Народну Республіку”. Волю до об’єднання 2-х республік підтвердив Конгрес трудового народу України, ухваливши злуку на умовах, що їх запропонували брати-галичани. Та союз 2-х держав виявися штучним утворенням і мав лише демонстративний, пропагандистський, а не справді державний характер. Під тиском несприятливих обставин Соборна Україна розпалася.

Проте історія поразок українців у боротьбі за незалежність цим не вичерпувалася. 21 квітня 1920 р., відмовившись від усяких претензій на Східну Галичину (що викликало обурення серед галицьких українців), Петлюра уклав з поляками пакт про спільний наступ на Україну проти більшовиків. Участь поляків у цій несподіваній угоді мотивувалася прагненням створити між собою та Росією східноукраїнську буферну державу. Вони сподівалися, що з появою на Україні відновленої армії Петлюри їхній наступ дістане підтримку настроєного проти більшовиків селянства країни. Як завжди, спочатку все йшло добре, і 6 травня союзницькі сили, що налічували близько 65 тис. поляків і 15 тис. українців, оволоділи Києвом. Однак очікувана підтримка не надійшла. Очевидно, особистого авторитету Петлюри виявилося недостатньо для того, аби подолати серед багатьох селян традиційну неприязнь до його союзників — польських «панів». У червні більшовики вдалися до контрнаступу, який зрештою привів до польсько-радянських мирних переговорів і розриву поляків із Петлюрою. Західноукраїнська армія, що зросла до 35 тис., продовжувала сама воювати з більшовиками до 10 листопада 1920 р., доки її змусили лишити свій невеликий клапоть землі на Волині та інтернуватися на території, зайняті поляками. За винятком кількох невдалих партизанських операцій, проведених у Радянській Україні через рік, війна за незалежність України нарешті скінчилася. Зі свого боку Польща та Радянська Росія уклали внаслідок радянсько-польської війни Ризький мир.

Зміст Ризького мирного договору (18 березня 1921 р.)

· Польща визнала Українську Радянську Республіку. · Західна Україна була поділена: Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся дісталися Польщі, Східна Волинь — Радянській Росії. · Перебування на території Польщі антибільшовицьких організацій заборонялось. Отже, Директорія, уряд УНР і всі їх організації втратили право легального існування в Польщі.

Доля Галичини не була вирішена. Вже у 1923 році Конференція Амбасадорів у Парижі ухвалила прилучити Галичину до Польщі з умовою надання їй автономних прав.

Дата добавления: 2015-05-22