Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику

Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.

Вібраційна і слухова чутливість мають загальну природу відображення фізичних явищ. Вібраційні відчуття відображають коливання пружного середовища. Цей вид відчуттів називають "контактним слухом". Спеціально вібраційних рецепторів людина не має, а відображати вібрацію зовнішнього і внутрішнього середовища можуть усі тканини організму.

У житті людини вібраційна чутливість підкорена слуховій та зоровій. Пізнавальне значення вібраційної чутливості зростає у тих видах діяльності, де вібрація є сигналом несправності в роботі якоїсь машини. Для глухих і сліпоглухих вібраційна чутливість компенсує втрату зору та слуху.

Організм здорової людини короткочасна вібрація може тонізувати, і навпаки - тривала й інтенсивна вібрація втомлює людину і здатна викликати больові явища.

Тактильна чутливість - відчуття, що виникає при дії на шкірну поверхню різних механічних стимул-реакцій. Рецептори мають властивість адаптації (пристосування). Адаптація залежить не тільки від тривалості подразнення, а й від сили подразника: чим сильніше подразник, тим швидше настає адаптація. Швидка адаптація рецепторів дотику дозволяє людині не відчувати одяг.Тривалий монотонний тиск або дотик призводить до зниження, навіть втрати шкірної чутливості: настає адаптація до дотику. Наприклад, потрібно небагато часу, щоб не відчувати тиску ремінця від годинника на зап'ястку.

Сенсибілізація (від лат. sensibilis — чутливий) — підвищення чутли­вості аналізатора під час дії специфічних або неспецифічних подразників. Випадком сенсибілізації може бути підвищення чутливості внаслідок компенсації — посилення роботи одного аналізатора за відсутності іншого. Сенсибілізація виявляє себе також в результаті дії підпорого­вих, неспецифічних подразників. Встановлено, наприклад, що залежно від місця подразнення шкіри фокусований ультразвук спричинює дотикові, бо­льові відчуття, відчуття вібрації, тепла, холоду, лоскотання, свербежу.

Цілісне (інтермодальне) сприйняття предмета вимагає узгодженої взаємодії різних сенсорних систем, наприклад, зору і дотику. Традиційно вважалося, що єдина можливість прогнозування інформації, потенційно доступної іншому органу чуття, полягає в асоціативному навчанні. Наприклад, випадковий дотик дитини до предмета при одночасному його попаданні в поле зору дитини дозволяє йому навчитися оцінювати розміри предмета.

Дата добавления: 2015-05-22