Методи педагогічної психології

Існує декілька точок зору на сутність і класифікацію методів педагогічної психології. Іноді під методом розуміють засіб одержання емпіричних даних, або сукупність організаційних, емпіричних та інтерпретаційних способів обробки даних, або шлях реалізації психологічної теорії, на основі якої він конструюється.
Ми будемо поділяти методи в залежності:
1) від характеру участі учня в їх проведенні (пасивні – спостереження, кількісний і якісний аналіз продуктів діяльності, та активні – тестування, анкетування, соціометричні виміри, проективні тощо);
2) від часу проведення (одномоментні – анкетування, довготривалі — цілеспрямоване спостереження, біографічний метод тощо);
3) від місця проведення (класні, позакласні, лабораторні).
В залежності від завдань, які стоять перед дослідником, можна поділити методи на 4 групи:
1. Для вивчення певних психологічних характеристик навчально-виховного процесу використовуються неекспериментальні методи (спостереження, анкетування, бесіда, вивчення продуктів діяльності).
2. Для виміру деяких психічних властивостей учнів, що впливають на успішність навчання, застосовують діагностичні методи (тести, шкали).
3. Для пояснення психічних явищ користуються методом експерименту.
4. Для з'ясування можливостей психічного розвитку учнів в процесі навчання застосовують формуючі методи.
Розглянемо більш детально вказані групи методів.
Неекспериментальні методи
Спостереження – метод цілеспрямованого планомірного опису психічних властивостей, які проявляються в діяльності і поведінці учнів на основі їх безпосереднього сприймання в навчально-виховному процесі з обов'язковою систематизацією одержаних даних і формулюванням можливих висновків.
Наукове (психолого-педагогічне) спостереження повинно відповідати наступним вимогам: цілеспрямованості, самостійності, природності, плануванню, систематичності, об'єктивності, фіксації фактів.
Позитивні моменти спостереження полягають в тому, що можна вивчити проблему, яка не піддається експериментальному дослідженню, провести аналіз діяльності і поведінки учня в природних для нього умовах.
Недоліки цього методу: пасивність спостерігача, фіксація тільки зовнішніх проявів певних дій і вчинків, складність кількісної обробки одержаних даних.
Анкетування. Анкети розрізняють за змістом, функціями, формою.
За змістом анкети можуть стосуватись фактів, суджень, характеристик певних людей, намірів, подій.
За функціями анкети можуть мати так звані питання – фільтри для-відсіювання певної інформації, контрольні питання.
За формою анкети бувають відкриті і закриті.
Вимоги до питань анкет можуть бути такі:
1.Питання закритих анкет повинні передбачати відповідь тільки в одному варіанті (так, ні, не знаю), або передбачати декілька відповідей, з яких треба зробити вибір.
2. Не слід пропонувати питання, які вимагають моральної чи соціальної оцінки своїх якостей.
3. Питання повинні бути лаконічними, точними, зрозумілими, простими, конкретними.
4. На з'ясування якоїсь однієї характеристики учня повинно бути декілька запитань, які дозволили б контролювати щирість відповідей.
5. В анкеті бажано мати питання як в прямій, так і в не прямій формі.
6. В першій третині анкети слід пропонувати легкі питання (про конкретні дії, вчинки, події), потім складні (що вимагають певних оцінок, суджень), далі найбільш складні (коли треба прийняти рішення, вибрати відповідь), в останній третині – знову прості питання.
Позитивні сторони методу – в його масовості, швидкості одержання інформації, легкої обробки даних, можливості застосування математичних методів обробки даних і порівняльного аналізу декількох обстежень.
Недоліки методу – важко розраховувати на повні, правильні, точні відповіді, неможливість втручання в сам процес анкетування, немає гарантій недобросовісного заповнення анкет тощо.
Бесіда вимагає дотримання наступних правил:
1) починати з питань, які є приємними для учня і дозволяють встановити з ним контакт;
2) вибирати час і місце проведення бесіди;
3) не слід задавати питань біографічного або анкетного характеру (це бажано з'ясувати раніше);
4)бесіду слід вести з врахуванням віку, інтересів, нахилів, індивідуальних властивостей учня;
5) при необхідності уточнень ні в якому разі не давати учню підказок, натяків тощо.
6) бути уважним і гнучким в бесіді;
7) питання повинні викликати обговорення, а не відповіді «так», «ні» (це не анкета);
8) бесіда не повинна тривати більше 30-45 хв.
Позитивні сторони методу в тому, що можна підтримувати контакт з учнем, враховувати його відповіді, реакції, оцінювати поведінку співбесідника.
Недоліки методу в тому, що ми одержуємо не об'єктивний факт, а думку про нього, учні часто говорять те, що від них чекають, деколи довільно чи мимовільно подають викривлені факти тощо.
Аналіз продуктів діяльності учня. Цей метод зрозумілий кожному, як зрозумілими є його позитивні і негативні сторони.
Діагностичні методи
Діагностичні методи поділяють на кількісні і якісні. До кількісних методів відносять тести (проективні, питальники) і шкали (оціночні, шкали рангування, соціометричні шкали).
Ці питання детально розглядаються в курсі психодіагностики, тому ми тут на них зупинятись не будемо.
Щодо якісних діагностичних методів, то слід зауважити, що вони більш трудомісткі, ніж кількісні методи, але за їх допомогою можна одержати більш розгорнуту і обґрунтовану картину певних психічних явищ.
До якісних діагностичних методів відносять психолого-педагогічний консиліум, коли проводиться узагальнення великої кількості відомостей про учня від максимально можливого числа людей, які його знають і які були включені разом з ним в навчально-виховний процес.
Використовуються також змішані діагностичні методи, тобто об'єднання кількісних і якісних діагностичних методів, коли одні прояви оцінюються кількісно, інші, що не піддаються кількісній оцінці, якісно.
Всі діагностичні методи не можуть оцінити психічне явище, з'ясувати причини певних змін, які відбуваються в психіці учня під впливом навчання і виховання. Цю задачу покликані розв'язати експериментальні методи.
Експериментальні методи
Педагогічна психологія розвивалась під впливом експериментальних методів. Основною ознакою експерименту є те, що експериментатор не лише контролює хід досліду, але й створює умови, використовує (чи розробляє) методики, завдяки яким виявляються певні досліджувані психічні явища. Можливість математичної обробки даних, стандартизація, контрольованість результатів експерименту з боку інших дослідників роблять його найпрогресивнішим методом педагогічної психології.
Відомо, що процедура проведення експерименту передбачає визначення предмету дослідження, побудову гіпотези (чи гіпотез), організацію системи спеціальних умов діяльності учнів, вибір системи обробки даних та інтерпретації результатів.
Можна виділити такі види експерименту як природний, лабораторний і моделюючий.
Природний (і його різновидність психолого-педагогічний) експеримент має можливість вивчати психічні явища, що деколи не можливо в умовах лабораторного експерименту. В природному експерименті виділяють констатуючий і формуючий варіанти (або етапи). В констатуючому експерименті встановлюється (констатується) наявність тих чи інших явищ (на момент експерименту). У формуючому експерименті не тільки створюються умови для прояву певних психічних явищ, але вони активно формуються в ході експерименту (навчаючий чи виховуючий експеримент).
Лабораторний експеримент довгий час застосовувався як єдиний експериментальний метод, коли дослідження психіки відбувається в штучних умовах, в лабораторіях, із застосуванням спеціальних приладів.
В моделюючому експерименті (деколи його називають генетико-моделюючим) моделюється процес становлення та розвитку різних психічних функцій у діяльності. В експериментальній ситуації учень відтворює (моделює) ту чи іншу реальну або ідеальну для нього діяльність (розв'язання моральних задач, запам'ятовування необхідної інформації, виготовлення предметів тощо). Цей експеримент можна продуктивно застосовувати при вивченні проблеми зв'язку навчання та психічного розвитку, створюючи спеціальні експериментальні моделі навчання і вивчаючи їх вплив на процес розвитку (див. дослідження Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова).
Позитивні моменти експериментального методу зазначені вище. Щодо недоліків, то в експерименті проявляється штучність ситуації, вплив експериментатора, вплив на результати експерименту установок досліджуваних тощо.
Формуючі методи
Ці методи мають багато спільного із варіантом експериментальних методів, які проаналізовані вище (формуючий експеримент).
Синонімами цього експерименту є такі поняття як навчаючий. перетворюючий, виховний, генетико-моделюючий експеримент, метод активного формування психіки.
Формуючі методи дозволяють створювати зону найближчого розвитку (Л.С. Виготський), простежувати зміни у формуванні особистості, поєднують вивчення учня і пошук оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу. Основними рисами цих методів є:
1. Ретельне планування.
2. Детальна фіксація результатів.
3. За допомогою спеціальних систем завдань регулярно визначається як рівень засвоєння навчального матеріалу, так і рівень психічного розвитку учнів

Дата добавления: 2015-05-22