Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки

Модерністський період національно-культурного відродження в Україні охоплює 1890—1914 pp. Цей 25-річний період в історії духовної культури України ознаменувався вагомими досягненнями на шляху формування нової української людини та її самостійницьких прагнень, започаткував нову добу у становленні модерного українства — добу національно-визвольних змагань за незалежну Українську державу.Характерними рисами модерністського періоду національно-культурного відродження були: 1. Виникнення політичних партій на Заході та Сході України, які стали провідниками національного відродження. У програмах вони проголошували політичні гасла — аж до створення незалежної Української держави. 2. Проникнення ідей відродження у широкі народні маси і формування на цій основі нового типу українського інтеліґента — патріота України. 3. На суспільно-політичній арені України у цей період з’являється плеяда видатних політичних і культурних діячів України, провідне місце серед яких посідають Іван Франко, Михайло Грушевський, Юліан Бачинський, Микола Міхновський та інші, творчість і суспільно-політичну діяльність яких було пронизано українською національною ідеєю.

4. Модерністський період національно-культурного відродження характерний плідним розвитком науки, літератури, драматургії, преси і публіцистики на землях Західної України, а на Сході України копіткою і наполегливою виховною працею українського театру, який став виразником національних настроїв і почуттів народу України. Вагомим досягненням цього періоду був дозвіл на відкриття 1894 р. у Львівському університеті кафедри історії народів Східної Європи, яку очолив М.Грушевський, започаткувавши викладання історії України. В Україні виникло нове політичне об’єднання — “Національно-демократична партія”.В 1897 р. на основі “Братства тарасівців” у Харкові виникла “Українська студентська громада”. Програма й ідеологія нової організації були близькими до “Братства тарасівців”. Пізніше ця студентська організація, яку очолював Д. Антонович, переросла в Революційну українську партію. Ідеї національного відродження у модерністський період його розвитку проникали в усі сфери духовної культури. Плідно розвивалися наукові знання. Суттєвий внесок у розвиток біологічної науки мали наукові праці І. МечніковаУ галузі гуманітарних наук помітна роль належала працям з історії української мови, літератури та фольклору Павла Житецького. Чільне місце в Україні у другій половині XIX ст. посідала художня література, яка визначила розвиток усіх інших видів духовності українського народу. Формувати національну самосвідомость українців допомагало образотворче мистецтво, провідне місце в якому належить українській національній школі пейзажного живопису. Творці пейзажного жанру представляли всі райони України, змальовуючи у тісному єднанні з природою людину та її трудові будні. Поруч із реалізмом у літературі утверджувався новий художній метод — модернізм. У модерністський період національно-культурного відродження продовжувало розвиватися театральне мистецтво. Плідно і творчо працювала українська трупа Марка Кропивницького. В 1907 р. Микола Садовський у Троїцькому народному будинку заснував перший український стаціонарний театр. В архітектурі ж стиль модерн поширився вже на початку XX ст. Характерні риси цього стилю — асиметричність планування, використання залізних конструкцій і оздоблювальних матеріалів

Дата добавления: 2015-05-22