Більшу конкурентоспроможність виявляє той товар, який повніше задовольняє потреби споживача за нижчої ціни

2.

1.

Економіки всіх країн світу є складниками світової економки. Важ­ливою ознакою сучасник національних економік є відкритість.

Відкритість економік означає, що країни купують і продають товари та послуги па світових ринках, позичають іншим колінам абоберуть позики, стають членами міжнародних економічних організації. Беруть участь у міграції трудових ресурсів з країни в країну, установлюють і підтримують курс національної валюти щодо інших валют тощо.

Ця тема присвячена міжнародним економічним відносинам, учас­ником яких є і наша країна.

Світове господарство - це система національних економік з усталеними та міцними економічними зв'язками між ними. Ці зв'язки унеможливлюють автономно (незалежне від інших) існування будь-якої економіки.

Світове господарство в його сучасному розумінні склалося ще на межі XIX та XX ст. Але воно й далі розвивається й змінюється.

Сучасне світове господарство охоплює економіки більш ніж 260 країн, в яких проживає понад 6,7 млрд людей, що розмовляють 2796 мовами і використовують в обігу більш як 300 найменувань націо­нальних грошей. До речі, обсяг світового ВВП 2010 року оцінений у 75700 млрд дол.

Економіки країн різняться за рівнем економічного розвитку. Цей рівень оцінюється показниками ВВП на одного громадянина країни або ВВП на одного працівника (продуктивністю праці).

За рівнем економічного розвитку виокремлюють такі групи країн:

- країни високого рівня розвитку, до яких належать США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Ісландія, Швей­царія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія, Італія;

- країни середнього рівня розвитку - ця група охоплює інші країни ЄС, крім тих, що належать до групи країн високого рівня розвитку, а також Ізраїль, Південну Корею, Сінгапур, Таїланд, Тайвань;

- країни, що розвиваються, та країни з несформованими рин­ками - це група, що містить більше ніж 100 країн Африки, Азії та Латинської Америки та країни з незавершеними ринковими ре­формами, зокрема Україну.

Істотною причиною виникнення і розвитку світового господарства став міжнародний поділ праці.Він передбачає спеціалізацію національних економік на виробництві певних товарів і послуг, а отже, випере­джальний розвиток у кожній з країн окремих галузей та видів діяльності. Саме в цих галузях та видах діяльності економіки країн мають переваги - забезпечують вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва.

В епоху Середньовіччя міжнародний поділ праці ґрунтувався на природних факторах. Тому, приміром, Португалія була репрезентова­на на міжнародних ринках виноградними винами, Англія - вовною, а Україна - зерном. Пізніше основою поділу праці стає науково-тех­нічний рівень виробництва, досягнутий передовими країнами.

Цікаво. У світовому господарстві особливе місце посідають так звані країни золотого мільярда – США, Канада, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Японія. Їх населення - це лише 40% населення світу, але економіки цих країн виробляють 40% світовою ВВП і на них припадає приблизно 40% світового експорту. На жаль, ці розвинені країни створюють і 80% світових відходів, які небезпечні для природною середовища.

У країнах, що розвиваються, населення яких перевищує 65% населення світу, виробляють лише 22% світового ВВП і на них припадає всього 16% світового експорту.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Міжнародна торгівля існує, позаяк склався міжнародний поділ праці.

Один із засновників економічної науки Адам Сміт (XVIII ст.) по­яснював причини світової торгівлі, використовуючи такий приклад. Якщо порівняти витрати на виробництво вівса і виноградного вина в Шотландії й у Португалії, то через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград - у Португалії. За умови, що ці країни спеціалізуватимуться й обмінюватимуться результатами свого виробництва, вигоду матиме кожна з них.

Інший видатний економіст Давід Рікардо (XIX ст.) пояснював до­цільність світової торгівлі вигідністю обміну тими товарами, вироб­ництво яких не залежить від природно-кліматичних умов, він доводив, що країні вигідно продавати будь-які товари, якщо в процесі їх ви­робництва забезпечується вища, ніж у іншій країні, продуктивність праці. А купувати доцільно товари, які всередині країни виробляються за нижчої продуктивності праці.

Пояснимо суть ідеї Д. Рікардо на сучасному прикладі. Японія і Ні­меччина мають сьогодні необхідні ресурси й технології для вироб­ництва сучасної відеотехніки й автомобілів. Але якщо ефективність виробництва відеотехніки вища в Японії, а автомобілів - у Німеччині, то Японія має продавати відеотехніку й купувати в Німеччини автомобілі. А Німеччина, навпаки, продавати автомобілі й купувати відеотехніку.

Для зовнішньої торгівлі важливо, щоб вітчизняні товари були кон­курентоспроможні. Конкурентоспроможність товару оцінюється, якщо порівняти два параметри:

1) здатність товару задовольняти потребу споживача:

2) ціна товару.

Формування цін на світових ринках відрізняється від їх форму­вання всередині країни. Світові ціни визначаються головними продав­цями і покупцями певних видів продукції й узгоджуються під час здійс­нення великих регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті. Скажімо, світові ціни на цинк, свинець, олово, нікель, алюміній визначаються на Лондонській біржі кольорових металів, а світові ціни на нафту - об'єднанням країн-імпортерів нафти ОПЕК.

Країна, що бере участь у міжнародній торгівлі, одержує надходження від експорту та має витрати за імпортом товарів і послуг. Торговий ба­ланс країни - це фінансовий документ, в якому відображені надходження та витрати, пов'язані з продажем та купівлею товарів і послуг на зовнішніх ринках. Спрощено його можна подати у вигляді схеми 9.3.

Експорт	Імпорт
Статті експорту	Статті імпорту
• надходження від продажу товарів	• витрати на придбання товарів
• надходження від надання послуг	• витрати на оплату послуг
	Сальдо (+ або -)

У структурі українського експорту переважають чорні метали на мінеральні продукти - частка їм наближається до 50%. У структурі ж імпорту значна частка припадає на мінеральні ресурси, становлячи його третину. Тому сальдо торгового балансу України суттєво зале­жить від цін та співвідношення попиту й пропонування на світових ринках чорних металів, нафти та газу.

Коли дефіцит торгового балансу - перевищення імпорту над імпортом - стає небезпечним, уряд може вдаватися до стимулювання експорту та обмеження імпорту. Це досягається, наприклад, спосо­бом стягнення імпортного мита, установленням обмежень (квот) на ввезення певних товарів з-за кордону, наданням податкових пільг експортерам.

Торговельна політика уряду, то спрямована на захист вітчизняних виробники) від конкуренції з боку іноземних, називається протекціо­нізмом (від англ. protect - захист).

Протекціонізм має і позитивні, і негативні наслідки. Він, зокрема, може призвести до підвищення цін на товари через обмеження кон­курентів. Адже вітчизняні виробники, захищені від конкуренції інозем­них, втрачають стимули до зменшення витрат.

Торговельна політика уряду, за якої митні органи виконують лише реєстраційні функції, не стягуючи мита і не створюючи бар'єрів для товарів з-за кордону, називається лібералізмом.

Жодна країна світу не може дозволити повного лібералізму у тор­говельних, відносинах, так само як не існує й повного протекціонізму.

Важливу роль у лібералізації зовнішньої торгівлі відіграє міжна­родна торговельна організація - Світова організації торгівлі(СОТ). З 2009 р. Україна є членом цієї організації.

Члени СОТ зобов'язуються додержувати у відносинах таких прин­ципів:

1) взаємне надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі, що виключає дискримінаційні обмеження;

2) регулювання торгівлі переважно через митні тарифи, що вста­новлюються в процесі переговорів та взаємоузгоджень;

3) відмова від кількісних обмежень обсягів торгівлі, від створення штучних бар'єрів у торгівлі;

4) прозорість (зрозумілість для партнерів) торговельної політики та вирішення конфліктів у процесі переговорів.

Дата добавления: 2015-05-22