Специфіка ризику експортного кредитування

Названий ризик може бути у двох видах; він випливає: 1) або з досить повного знання експортером і банкіром, який акцептує його векселі, даних про фінансовий стан покупця (кредитоспроможність, становище в торговельному середо­вищі, максимальний товарний кредит, наданий йому іншими фірмами, приблизні розміри його операцій); 2) або з розбіжнос­тей між продавцем і покупцем у питанні про відповідність то­вару умовам торговельної угоди.

Зокрема, підставою для ризику є невідповідність товару тим сортам і якісним ознакам (вміст у ньому певних елементів, колір, відсоток вологості, засміченість тощо), які докладно описані й перелічені у специфікаціях, що їх звичайно долуча­ють разом з іншими документами до трасованого векселя чи контракту.

Фінансовий ризик пов'язаний безпосередньо з недобросовіс­ністю клієнта (з фінансовою частиною операції). Торговельний ризик пов'язаний не з фінансовою, а з торговельною частиною операції.

Перший, по суті, належить до сфери діяльності банку-, що видає акцепт, унаслідок чого фінансовий ризик обмежений у банках, де добре знають свою іноземну клієнтуру і володіють інформацією про її кредитоспроможність. Що стосується суто комерційного ризику, то через відсутність цілковитої ясності в попередніх угодах, різноманітність сортів товару, зміни його якості під час транспортування та багато інших важко передба­чуваних причин питома вага цього ризику завжди є значною.

Розглянемо результати відмови трасата здійснити платіж. У цьому разі експортер може розпочати безпосередньо або че­рез свого агента в країні імпортера реалізацію товару чи повер­нути товар і водночас порушити справу проти покупця, або вдатися до послуг арбітражного чи третейського суду. Проте в усякому разі результат справи залишатиметься неясним і на­віть за умови найсприятливіших обставин матиме тяжкі нас­лідки для експортера. Останній буде змушений або повернути товар, а отже, зазнати нових витрат і надовго іммобілізувати свої капітали у невдалій угоді, або продати товар у випадкових і непередбачуваних ринкових умовах. Навіть у разі відправ­лення товару за безвідкличним підтвердженим акредитивом імпортер усе ж має право відмовитися від здійснення платежу, посилаючись на невиконання експортером тієї чи іншої деталі контракту. Цей ризик не загрожує експортерові тоді, коли в акредитиві обумовлено, що вексель трасується під відправ­лені експортні товари без обороту, тобто без права зворотної ви­моги до трасанта. Весь ризик, комерційний і фінансовий, по­в'язаний із таким векселем, лягає на його акцептанта, що має право вимоги лише до трасанта. Проте банки, не бажаючи пе­реносити на себе всю фінансову відповідальність за комерційну операцію, вельми неохоче купують і акцептують векселі, які не надають їм права регресу до трасанта.

Таким чином, фінансовий ризик кредитування зовнішньої торгівлі може бути зведений до мінімуму і за умови деяких мето­дів кредитування, приміром, рамбурсу. У цьому разі страхуван­ня кредиту може бути лише засобом його додаткового забезпечен­ня. Що ж стосується торговельного ризику, то його неможливо усунути звичайними банківськими методами і для його еліміну­вання велике значення має страхова організація та її методи.

Останніми роками форми і методи кредитування, що забезпе­чують вкладений у зовнішню торгівлю капітал, втратили минуле значення і поряд із торговельним ризиком зріс і фінансовий.

Зростання ризику, пов'язаного із загальною нестабільністю гро­шового обігу, із нестійкістю фрахтового ринку, митно-тариф-ноі політики країн тощо, вплинуло на рух приватного обліко­вого відсотка, що звичайно перевищує офіційну дисконтну ставку на 1 %.

Відтак через зростання торговельного і фінансового ризиків зросла і вартість позичкового капіталу. Крім звичайного облікового відсотка, з'явилася нова величина — вартість стра­хування від збільшеного ризику. Зростання вартості позичко­вого капіталу не могло, у свою чергу, не позначитися на ціні на імпортні та експортні товари, оскільки експортер прагнув пе­рекласти цей новий ризик на імпортера.

Розглянуті труднощі в багатьох країнах були досить-таки пом'якшені, а то й зовсім усунуті створенням спеціальної орга­нізації ДЛЯ СТрсіХуБсіННЛ КрЄДИТІЕ БІД уСІХ ВИДІВ рИЗИКіВ..л.ОЧсі

до ціни товару, крім усіх накладних витрат, вартості фрахту, мита, звичайної вартості кредиту і банківських послуг, приєд­налася ще одна величина — вартість страхування кредиту від ризику, доходи від можливого розширення торговельних опе­рацій, завдяки полегшеним умовам страхування кредиту, значно перевищували нові витрати.

Окрім цього, у практиці постійно діючої страхової організа­ції, яка має численну клієнтуру і здійснює масштабні операції, вартість страхування вже не могла перевищити певний рівень й економічно або погашалася зниженням вартості продукції внаслідок зростання її виробництва і зменшення накладних витрат, або, в крайньому разі, легко перекладалася. Поряд із цим, страхування кредиту мало велике значення для експорте­ра в тому розумінні, що вексель, забезпечений гарантією стра­ховика, можна було набагато легше і за значно вигіднішою ставкою облікувати в будь-якій кредитній установі країни, оскільки акцепт, як ми вже з'ясували, не був достатньою га­рантією платежу.

Окрім акцептованих векселів, страхують усі інші форми кредиту, що його надає експортер своїм покупцям. З-поміж них — усі види як покритого, так і непокритого кредиту (від­криті рахунки). Таким чином, можуть бути застраховані:

а) рамбурсні операції, переважно від торговельного ризику;

б) акцептні кредити;

в) векселі, трасовані на покупця в межах відкритого йому
максимального кредиту (овердрафту) із правом або без права
його поновлення;

г) усі спеціальні рахунки клієнтів на точно визначену суму;

ґ) кредити, надані покупцеві протягом точно фіксованого періоду.

Сутність страхування полягає в тому, що страхова установа бере на себе певну частку можливого ризику, тобто кінцевих збитків від угоди, яку страхують. Вона видає страховий поліс на точно визначену суму застрахованого кредиту із зазначен­ням терміну кредитування і частки ризику, звичайно від 60 до 85%, яку бере на себе страховик. Розмір страхової премії, стяг­нутої останнім, залежить від розміру страхових операцій, фор­ми кредиту, його терміну, становища експортера і виробника в комерційному середовищі та економічного стану країни-екс-портера. Тому шкала преміальних ставок щодо страхування кре­диту є досить ртрокятото (коливається навколо середніх норм у розмірі від 1/4 до 10% застрахованої суми).

Дата добавления: 2015-05-22