Загальна характеристика “нових індустріальних країн”

Нові індустріальні країни” у системі світового господарства.

Контрольні запитання.

1. Якими є основні соціально-економічні ознаки країн, що розвиваються?

2. Якою є роль ТНК для розвитку економік країн, що розвиваються?

3. Сформулюйте основні причини, що обумовлюють диференціацію країн, що розвиваються?

4. Яким є значення країн, що розвиваються для розвитку основних структурних пропорцій у системі світового господарства?

5. Які фактори визначають тенденції та особливості сучасного етапу розвитку країн, що розвиваються?

6. Якими можуть бути перспективи подальшого розвитку країн, що розвиваються.

60-80-ті роки нашого століття стали періодом глобальних змін у загальній структурі країн, що розвиваються - з їхнього середовища виділилась група так званих “нових індустріальних країн” (“нових індустріальних” економік). Переважно до цієї групи відносять чотири країни Південно-Східної Азії - Гонконг (Сянган), Сінгапур, Тайвань, Республіку Корею, а також три латиноамериканські держави - Аргентину, Бразилію, Мексику. Це - НІК першої хвилі або першого покоління, найбільш потужні з точки зору розвитку економіки. Стосовно до включення цих країн і територій (бо не всі вказані держави є незалежними. Сянган вже став складовою Китаю. КНР своєю частиною вважає й Тайвань. Південна Корея - частина роз’єднаної держави) у склад “нових індустріальних” серед економістів немає заперечень. Щодо інших з країн цієї групи, про які мова піде нижче, то їхня класифікація не завжди трактується ними однозначно.

Учасниками НІК другого покоління вважають, як правило, Малайзію, Таїланд, Індію; третього покоління - Кіпр, Туніс, Туреччину, Індонезію; четвертого - Філіппіни, південні провінції Китаю або цілий Китай. Як результат розвитку з‘являються цілі зони “новоіндустріальності”, полюси економічного зростання, що розповсюджують свій вплив перш за все на найближче розташовані регіони.

Останнім часом, класифікуючи деякі НІК і постсоціалістичні країни економісти використовують термін “ринки, що виникають” (emerging markets). Ознаками включення у цю групу країн вважаються: показник рівня інфляції у середньому 5% на рік, і величина доходу на душу населення - 8160 дол.

За деякими важливими показниками економічного розвитку НІК виділяються не лише серед країн, що розвиваються, але й серед промислово-розвинених держав.

З 1960 до 1993 р. 7 із 10-ти найбільше зростаючих економік світу знаходилися у регіоні Східної та Південно-Східної Азії. Чотири “азіатські тигри” (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг) мали темпи зростання ВВП на душу населення у середньому 6% на рік, у той же час аналогічний показник у США зростав менше, ніж на 2% щорічно. Темпи зростання Малайзії у середньому складали понад 4% на рік, а Індонезії трохи менше. Китай, найбільш населена країна світу з більше, ніж одним мільярдом жителів, пережив феноменальне зростання ВВП на душу населення, яке дорівнювало 8,1% щорічно з 1978р. Не менш феноменальним було зростання у Південній Кореї рівню середньої річної зарплатні - від 80 дол. у 1960р. до 10 тис.дол. у 1996р., тобто фактично протягом одного покоління - більше, ніж у 100 разів.

У 1995р. Бразилія вийшла на 10-те місце у списку великих держав за показниками економічного розвитку. За величиною експорту автомобілів вона випереджає Італію.

Окремо слід згадати Сінгапур, який у 1995р. першим з держав Південно-Східної Азії отримав статус “індустріально-розвиненої”. Це звання йому офіційно надане Організацією економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Три десятиріччя стабільного економічного зростання перетворили Сінгапур з невеликого порту у дев’яту країну у списку найбільш багатих країн світу за показником ВНП на душу населення. За умов політичної стабільності промисловість країни постійно зростала на 8,4% щорічно, а також її мешканець підвищив свій життєвий рівень у середньому у 7 разів. Щорічний дохід на душу населення у Сінгапурі у 1995 р. становив 22,3 тис.дол., що вище, ніж у Великобританії.

Серед НІК є й такі, які точніше можна назвати “нові індустріально-аграрні країни”, у яких поруч з розвинутою промисловістю існує високорозвинене сільське господарство. Дана галузь економіки таких країн, як Малайзія, Таїланд, Аргентина, Бразилія, має сучасну базу розвитку і високий показник експортності деяких видів сільськогосподарської продукції.

Дата добавления: 2015-05-22