Основні категорії педагогіки

Предмет і об'єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток). Місце педагогіки серед інших наук. Зв'язок із психологією.

Тема 13. Педагогіка як наука. її предмет і завдання

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Зміст понять "педагогіка", "предмет педагогіки", "об'єкт педагогіки", "навчання", "виховання", "освіта", "розвиток".

Педагогіка. Що це за наука? Що вона вивчає? Яке має відношення до

праці пожежника? Щоб відповісти на ці запитання, треба перш за все знати, що є її предметом і завданнями. Правильну відповідь ми зможемо одержати, лише зробивши історико-логічний аналіз проблеми. Все-таки, щоб було ясніше, спробуємо визначити суттєві, на наш погляд, положення. Підготовка спеціалістів оперативно - рятувальної служби передбачає навчання і виховання особового складу з метою різнобічної підготовки спеціаліста; підготовки до успішного ведення бойових дій з метою одержання знань з методики проведення навчальних занять, здійснення протипожежної пропаганди, управління та вирішення виховних завдань, сприяння самоосвіті та самовихованню підлеглих. Знання педагогіки є необхідними та важливими для людини, особливо якщо професія її пов'язана з навчанням, вихованням, управлінням. Службова діяльність рятівників пов'язана з такими функціями.

Свою назву педагогіка отримала від грецьких слів "пайдос" - дитя та "аго" - вести. Дослівно "пайдагогос" означає "дітоводитель". Педагогом у Давній Греції називали раба, який водив свого господаря за руку до школи. Учителював у тих школах інший раб, тільки вчений. Поступово слово "педагогіка" стало вживатися в загальному розумінні визначення - як мистецтво "вести дитину по життю", тобто виховувати, навчати, спрямовувати духовний та тілесний розвиток. Часто поруч з іменами великих людей по праву ставлять імена людей, що їх виховали. З часом накопичення знань привело до виникнення науки про виховання дітей. Теорія стала необхідними.узагальненнями. Таке розуміння педагогіки збереглося до середини XX століття. І тільки в останні десятиріччя виникло розуміння того, що в кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не тільки діти, а й дорослі.

Педагогіка - це наука про виховання, навчання, освіту. Педагогіка являє собою систему різних наукових знань.

Фундаментом педагогіки є філософія, та частина філософії, яка спеціально займається проблемами виховання - філософія виховання, навчання, освіти. Філософія виробляє загальний підхід до пізнання, його спрямованість прийнято називати методологією (від лат. - шлях).

Проблеми виховання як суспільного явища досліджує історія педагогіки. Адже, тільки добре розуміючи минуле, можна зазирнути в майбутнє, прослідкувати етапи розвитку педагогічних явищ.

Загальна педагогіка - базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності виховання, навчання та освіти людини, розробляє основи навчально-виховного процесу, навчальних закладів різного типу. Загальна педагогіка включає чотири розділи: загальні основи; дидактику (теорію навчання); теорію виховання; школоведення. Самостійні галузі педагогіки: дошкільна, шкільна, вікова, вищої школи; професійна, сімейна, перевиховання, правопорушень; сурдопедагогіка (виховання глухонімих, глухих); тифлопедагогіка (виховання сліпих); олігофренопедагогіка (виховання розумово відсталих). Методикою викладання повинен володіти кожен педагог.

Методика - особлива педагогічна наука, яка досліджує закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.

Педагогіка вищої школи - розробляє питання навчання і виховання студентів вузів. Педагогіка, як і будь-яка наука, розвивається в тісному зв'язку з іншими науками.

Екстремальна психопедагогіка розробляє питання підготовки людини до складних умов діяльності, пов'язаних з підвищенням навантаження високою відповідальністю, ризиком, небезпекою для життя.

Виховання - це основне поняття педагогіки і в широкому розумінні включає освіту, навчання, розвиток. Розширення кордонів поняття "виховання" суперечить історичній назві науки. Дедалі частіше в педагогічному лексиконі вживаються нові терміни "андрагогіка" (від гр. "андрос" - чоловік, людина і "аго" - вести) та антропогогіка (від гр. "антроп" - людина і "аго" - вести). За всіх часів педагоги шукали шляхи допомоги людям у використанні даних їм природою можливостей формування нових якостей. Наука розвивається, і її головним завданням є накопичення, систематизація наукових знань про виховання людини. Менделєєв Д.І. дійшов висновку, що кожна наукова теорія має дві кінцеві цілі - передбачення і користь. Виходячи з цього, педагогічна теорія спрямована на пізнання законів виховання, навчання, освіти людей і на основі цих даних вказує на кращі шляхи і способи досягнень поставлених цілей. Не дивлячись на те, що педагогіка займається "загальними" проблемами, її предмет конкретний - це виховна діяльність, що здійснюється в закладах, де відбувається навчально-виховна робота. Педагогіка спрямовує свої зусилля на оперативні розв'язання проблем виховання, освіти, навчання.

Начальницький склад оперативно - рятувальної служби безпосередньо керує навчально-виховним процесом, організовує бойову, службову підготовку в підрозділах. Обов'язки начальницького складу гарнізонів оперативно -рятувальної служби є широкими та багатоплановими - організація та здійснення навчально-практичної діяльності підлеглих, виховання їх, кваліфікована підготовка з метою успішного виконання завдань у різних умовах служби. Успішне виконання обов'язків щодо управління підлеглими висуває певні вимоги до початкової підготовки рятівників, до підготовки офіцерів оперативно - рятувальної служби, насамперед це такі елементи професійної підготовки, як педагогічний та психологічний. Вища освіта, яку одержують курсанти закладів пожежно-технічного профілю, передбачає вивчення блоку знань з педагогіки, які сприяють формуванню командира як вихователя та вчителя своїх підлеглих.

Спробуємо окреслити основні завдання педагогіки стосовно професійної діяльності працівників оперативно - рятувальної служби.

1. Розробка змісту навчання і виховання особистості, виходячи із завдань професійної діяльності.

2. Дослідження і розробка теоретичних основ процесу навчання і виховання та їх практична реалізація в умовах службової та повсякденної діяльності.

3. Упровадження в практику найбільш ефективних форм та методів навчання і виховання.

4. Дослідження проблем виховання та підготовки висококваліфікованих працівників та спеціалістів усіх ланок професійної діяльності.

Знання, які одержувалися вчора, сьогодні можуть бути недостатніми. У наш час необхідно поспішати за розвитком техніки і науки в галузі пожежної безпеки. Це перш за все розвиток пожежної техніки, наявної на озброєнні оперативно - рятувальної служби, вплив двох систем "людина та техніка" на діяльність рятівників. Великого значення у зв'язку з цим набуває оволодіння новою технікою, засобами пожежогасіння. Це можливо буде передусім у процесі навчання особового складу під час службової підготовки, навчальних занять та пожежно-тактичних навчань. Начальницький склад при виконанні завдань навчання і виховання підлеглих повинен володіти певною сумою знань, умінь, навичок, психолого-педагогічним мисленням, якостями педагога, які дозволять вміло організовувати навчально-виховний процес.

Кожне покоління людей вирішує три найважливіші завдання: по-перше, засвоїти досвід попередніх поколінь; по-друге, збагатити і примножити цей досвід; по-третє, передати його наступному (майбутньому) поколінню. Суспільний прогрес став можливим лише завдяки тому, що кожне нове покоління оволодівало досвідом пращурів, збагачувало його і передавало своїм нащадкам.

Кожна наука передбачає свої шляхи дослідження фактів, явищ; шляхи в науці називаються методами. Педагогічні дослідження переплітаються з психологічними, соціологічними, їх результати здебільшого одержують за допомогою математичного обчислювання. Основними методами науково-педагогічних досліджень є такі. 1 група - загальнонаукові методи дослідження: аналіз (з грецької розклад) - поділ на множини певного психолого-педагогічного явища; синтез - з грецької - з'єднання, складання елементів, сторін, властивостей, які об'єднують об'єкт, предмет у єдине ціле; індукція (від лат. наведення, збудження) є видом узагальнення, що здійснюється на основі спостережень, експериментів; дедукція (від лат. виведення) - виведення висновків менш загальних на основі загальних логічних правил із загальних; моделювання - метод дослідження об'єктів пізнання за їх моделями, які містять суттєві риси, зв'язки, відношення до об'єкта - оригіналу; системний - складання загальної моделі складного об'єкта, взаємозв'язок елементів, складових. II група - психолого-педагогічні спостереження: метод об'єктивного спостереження -аналіз наслідків спостереження має велике значення у вивченні дітей, учнів, студентів, курсантів. Цей метод має відповідати таким вимогам: цілеспрямованість, визначення мети, типовість умов спостереження, наявність плану спостереження, щоденника, точного визначення об'єкта і предмета спостереження. Недоліки його: пасивність дослідника, спостерігаються зовнішні процеси, витрачається багато часу; самоспостереження - проводиться в умовах розвиненої особистості, дає змогу зробити самозвіт про зміст уявлень, думок, інтересів, почуттів, продуктивності. III група - методи запитання: метод бесіди застосовується, як допоміжний. Умови: чітке визначення мети бесіди, чітке планування запитань (прямі, опосередковані), вести її доброзичливо, невимушено; метод тесту - випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Види тестів: картки, малюнки, задачі-шаради, ребуси, кросворди, запитання; інтерв'ю - (від англ. зустріч, бесіда) збирання первинної інформації (інтерв'юер). Задає: а) стандартні запитання, формулюючи їх заздалегідь; б) нестандартизоване - користуючись загальним планом, запитує, відповідно до конкретної ситуації. Вимоги: послідовність запитань; анкетне опитування - збирання первинних даних, в якому зміст запитань, спосіб відповідей заздалегідь планується, здійснюється заочно. Запитання розміщені у певному порядку, добре сформульовані, мають варіанти відповідей (на початку прості запитання, що стосуються подій, фактів, далі -складні щодо думок, оцінок фактів, далі - ще більш складні: вибір рішень, відповідь у вільній формі; під кінець - знову прості, про демографічні дані. Питання: закриті, відкриті. Дані вилучені методом анкети обробляються за допомогою статистики. IV група - методи експерименту: педагогічний експеримент. Метод експерименту - активний, скерований, спланований на вплив досліджуваного явища. Має 4 форми: лабораторний (у лабораторії), клінічний (медичні клініки), природний (у звичайних умовах), констатуючий. Має 3 різновиди: формуючий, перетворюючий, психолого-педагогічний. Метод вивчення документації - передбачає вивчення особових справ, автобіографій підлеглих та вихованців тощо. Історичний метод - передбачає вивчення архівних матеріалів, документацій, монографій, інших друкованих матеріалів (журналів, газет). Математичні методи - упорядкування, рангування дослідних даних математичним шляхом.

Об'єкт у педагогіці (той, хто протистоїть суб'єкту) - той матеріал, що вивчається, досліджується. (Це може бути: педагогічний процес, учень, колектив, курсант, взвод, педагогічна діяльність щодо виховання).

Суб'єкт - учителі, вихователі, викладач, командир.

Анатомія та фізіологія становлять базу для розуміння біологічної суті людини - розвиток вищої нервової діяльності, типологічні особливості нервової системи, функціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи та системи дихання.

Особливе значення має зв'язок педагогіки із психологією, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Якщо психологію цікавить розвиток психіки, то педагогіку - ефективність тих виховних впливів, які приводять до намічених змін у внутрішньому світі людини.

Педагогіка і психологія пов'язані нерозривно. Особливо це стосується вікової психології. Адже вчені підтвердили закономірний зв'язок між навчанням, вихованням та віковими особливостями дитини. Крім вікових особливостей (психічних, фізіологічних), існують індивідуально-психологічні особливості (темпераменту, характеру, здібностей). Від того, як вихователь, викладач знає особливості тих, кого навчає, залежать результати процесів навчання і виховання. Інтеграція цих наук привела до виникнення таких галузей, як педагогічна психологія та психопедагогіка.

Очевидні зв'язки педагогіки з історією, літературою, географією, екологією, медициною, економікою, соціологією.

Виховання - суспільне явище, воно зароджується у суспільстві; існує на всіх етапах його розвитку, тому вважається категорією вічною. Виховання у широкому педагогічному розумінні означає цілеспрямований процес формування особистості (інтелекту, фізичних і духовних сил особистості, підготовки її до життя, активної участі у трудовій діяльності).

У вузькому значенні виховання - це систематичний та цілеспрямований вплив на вихованців з метою формування в них бажаного ставлення до людей і явищ оточуючого світу.

Навчання - це цілеспрямований процес двосторонньої діяльності вихователя-педагога і вихованців, передачі та засвоєння знань. Діяльність учителя - викладання, діяльність учнів - учіння. Навчання - це викладання й учіння разом узяті.

Освіта - процес, результат засвоєння певної системи знань, які забезпечують на цій основі рівень розвитку особистості. Освіту одержують в основному в процесі навчання і виховання в навчальних закладах під керівництвом педагогів. Однак останнім часом зростає роль самоосвіти -системи набуття знань самостійно.

Розвиток людини - це процес становлення її особистості під впливом зовнішніх, внутрішніх, керованих і некерованих, соціальних і природних факторів.

Знання педагогіки допоможе людині будь-якої професії у вирішенні різних навчальних і виховних ситуацій, а також у вихованні дітей у сім'ї.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає педагогіка?

2. Що дає знання педагогіки пожежникові?

3. Визначте основні завдання професійної педагогіки.

4. Дайте характеристику основним методам науково-педагогічних
досліджень.

5. Що вивчає загальна педагогіка?

6. Дайте визначення поняттям: "виховання", "навчання" та "освіта". Література

1. Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В.Наумкина. - М., 1999.

2. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. - М, 1988.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 1997.

Дата добавления: 2015-05-22