Тема 20. Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей

Зміст понять "безпека праці", "психологія безпеки". Світовий і вітчизняний досвід травматизму в побуті та на виробництві. Порівняльний аналіз причин травматизму і загибелі на пожежах (за останні роки в різних країнах). Психологічні аспекти травматизму. Фактори, що підвищують вплив небезпеки.

Виробничий травматизм називають хворобою XX століття. За даними Світової організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадків у наш час посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань, причому ця "хвороба" вражає найчастіше молодих, працездатних людей. Щоб вилікувати від неї суспільство, слід іти шляхом профілактики. Профілактика виробничого травматизму - єдиний ефективний метод боротьби з ним. У ролі лікаря в процесі профілактики може виступати така галузь людських знань, як охорона праці.

Безпека праці - це стан умов праці, за яким виключається вплив шкідливих та небезпечних виробничих факторів на працюючих. Виробничий травматизм - сукупність виробничих травм. Причини нещасних випадків можна поділити на дві групи: технічні (пов'язані з відмовою технічних засобів) та організаційні (пов'язані з людським фактором). Основним методом охорони праці є застосування техніки безпеки. Техніка безпеки повинна вирішити такі завдання: створення техніки, в роботі з якою виключається небезпека для людини; розробка спеціальних засобів захисту; організація умов для безпечної роботи та навчання людей. Техніка безпеки спрямовує свою увагу на матеріальний фактор праці, однак, за даними міжнародної статистики, винуватцем нещасних випадків є людина, а не техніка. Різні дослідники вказують, що вина людини може бути констатована в 60-90% нещасних випадків. На думку дослідника в галузі психології безпеки М.А. Котика [30], цьому сприяють як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Перша причина криється в еволюційному розвитку людини і техніки. З розвитком техніки небезпека зростає швидше, ніж удосконалюються психофізіологічні особливості людини. Друга причина - в тому, що зростає ціна помилки. Іноді людина не здатна передбачити можливості наслідків своїх дій. Третьою причиною є адаптація людини до небезпеки. Користуючись технікою, людина забуває про небезпеку. Сучасні тенденції технічного прогресу дають змогу спрогнозувати можливість зниження травматизму за рахунок удосконалення техніки, але не менші надії покладаються на розвиток такої галузі психології, як психологія безпеки.

Початком психологічного вивчення травматизму були дослідження в 1910 р. в місті Нью-Йорк. Продовжували цю роботу англійські дослідники в 1919 році. Найбільш широке розповсюдження одержала теорія психологічної схильності до нещасних випадків К. Марбе, який стверджував, що вірогідність отримання людиною травми може бути обчислена за допомогою статистичних методів на основі числа попередніх нещасних випадків. К. Марбе підкреслював, що попередні нещасні випадки не є причиною наступних. Причиною тих й інших є загальна схильність людини до нещасних випадків, яка містить психологічні та фізичні властивості. Більшу частину таких властивостей К. Марбе пов'язував зі здатністю переключатися, тобто швидко змінювати установку та пристосовуватися в ситуації, яка виникає раптово. У міру накопичування нових експериментальних даних поряд з поняттям "схильність" стали використовуватися поняття "підвладність" та "захищеність". К.М. Гурєвич запропонував поділити всі професії на дві великі групи: відносні (верстатник, маляр та ін.) та абсолютні (льотчик, підводник, пожежник та ін.). В абсолютних професіях надійно та безпечно можуть працювати далеко не всі, для цього необхідна відповідна професійна придатність. М.А. Котик вважає, що якості нервової системи працюючого відбиваються на процесі праці залежно від режиму їх функціонування. Він виділяє три основних режими діяльності: мінімальний, оптимальний та екстремальний. Практика свідчить, що в екстремальному режимі помилки виникають частіше, вони зумовлені недостатніми можливостями людини (або високою емоційною напруженістю). У центрі уваги дослідників психологічних факторів виробничого травматизму опинилась особистість (емоційна врівноваженість та неврівноваженість, розподілення та концентрація уваги, витримка та терпіння, схильність до ризику, якості характеру: агресивність, самовпевненість, недостатня чутливість до інших, тривожність, слабка дисциплінованість); стать людини (так, надійність жінок під час діяльності в екстремальних обставинах знижується, вони швидше втомлюються, гостріше реагують на небезпечні ситуації); стаж роботи та вік людини (так, перший пік травматизму припадає на вік до 25 років, а другий пік нещасних випадків припадає на час п'ятирічного стажу професіональної діяльності); психічні стани (серед таких станів можна виділити втому, стрес та ін.).

Особи, які вступають на службу до оперативно - рятувальної служби, можуть бути допущені до виконання обов'язків тільки після проходження курсу навчання, складання заліків за правилами техніки безпеки. Відповідальність за додержання правил техніки безпеки покладається на керівників підрозділів.

Обставини, при яких особовий склад може отримати травми:

- при гасінні пожеж та ліквідації аварій;

- під час виконання службових обов'язків;

- на вченнях, змаганнях із ППС;

- при виконанні господарських робіт;

- у ДТП.

Основні травмуючі фактори:

1) обвали будівельних конструкцій, падіння предметів та матеріалів з висоти;

2) падіння людей з висоти;

3) ураження електрострумом;

4) дія екстремальних температур;

5) вибухи технологічних установок, балонів з вибухонебезпечними речовинами, спалахи газоповітряних сумішей;

6) дія отруйних речовин;

7) утеплення та ін.

Проблема забезпечення безпеки людей на пожежах є дуже гострою, і для її успішного розв'язання необхідне знання небезпечних факторів, які виникають в умовах пожежі. Екстремальні умови і важка праця рятівників призводить до розвитку в них станів психічної дезадаптації, виникнення психосоматичних та інших професійно зумовлених захворювань. Так, ряд зарубіжних дослідників вважають, що умови діяльності рятівників викликають соматичні та нервово-психічні захворювання, а також спричиняють зростання рівня травматизму і смертності. За даними досліджень Д. Деррі та Р. Бернарда в США смертність від серцево-судинних захворювань серед рятівників вища, ніж серед поліцейських, вантажників порту, сталеварів і ковалів. У віці 55-64 роки вона вдвічі вища, ніж в середньому в цьому віці по країні. У 1977 році в США число нещасних випадків і загибелі серед рятівників було на більш високому рівні порівняно з іншими оперативними службами. При цьому відмічається, що показники травматизму в рятівників ще більш високі. Основними причинами травм слід вважати (1998 р.):

- зіткнення з різними предметами (35,4%);

- вплив продуктів горіння (32,4%);

- стресові стани (11,3%);

- вплив хімічних речовин і випромінювання (3,2%);

- обвал будівельних споруд (2,3%).

Найбільша кількість травм зареєстрована серед менш досвідчених осіб. Працю рятівників можна віднести до числа занять підвищеного ризику, особливо для осіб старшої вікової групи, оскільки з віком понижується ортостатична стійкість організму. Деякі дослідники визначають підвищений ризик розвитку в рятівників серцево-судинних і легеневих захворювань. За даними Р. Бернарда (1979 р.), у них частіше спостерігаються паталогічні зміни ЕКГ, а також відмічається підвищена смертність від серцево-судинних захворювань. На думку дослідників, основна причина загибелі рятівників (до 44%) - стреси, які супроводжуються крововиливами в мозок. Серед факторів, які сприяють виникненню ішемічної хвороби серця, є фізичне і психічне перенапруження, паління цигарок, вдихання оксиду вуглецю. При цьому відзначається особливо негативний вплив на стан здоров'я, періодичне насичення крові рятівників оксидом вуглецю, який утворюється при горінні. Частий і тривалий вплив диму зумовлює хронічні захворювання дихальної системи. У середньому кількість скарг на стан здоров'я зростає зі збільшенням стажу роботи, причому переважають невротичні реакції. Важливим показником, який впливає на стан здоров'я рятівників, є вік. Так, наприклад, дослідження в США двох груп рятівників у віці 30-39 років та понад 40 років показало, що в осіб 1-ої групи практично не було серцево-судинних захворювань, тоді як у 2-ої групі вони становили 27%. Пожежники 2-ої вікової групи підлягали більшому впливу й інших серйозних захворювань (які потребують лікування більше двох тижнів). На їх долю припадає 66% таких захворювань. Вік є також причиною швидкого стомлення.

Професійна діяльність пожежника відрізняється від більшості видів праці насамперед тим, що вона здійснюється в екстремальних умовах, які висувають підвищені вимоги до психічних і професійних можливостей людини. Інтенсивність і тривалість впливу факторів ситуації пожежі дуже часто створюють небезпеку для здоров'я і життя людини, для її діяльності.

Дослідниця Л.Д. Столяренко визначає дві групи факторів, які поглиблюють схильність працівників небезпечних професій до нещасних випадків [68].

Дата добавления: 2015-05-22