Класифікація зарубіжних парламентів і особливості правового становища палат

Парламент та парламентаризм у зарубіжних країнах.

Порядок формування уряду за різних форм правління.

Віце-президент у зарубіжних країнах.

США обираються разом з президентом на виборах. В разі дострок. прип

Відносини між урядом і парламентом складаються залеж­но від форми правління.

У парламентарних країнах глава держави здійснює свої повноваження через уряд. У президентських республіках він є главою уряду. Відносини уряду і політичних партій тісно взаємопов'язані, особливо в парламентарних країнах, оскільки уряд спирається на партійну більшість у парламенті.

Порядок формування уряду. Основними способами фор­мування уряду є:

1) позапарламентський - у президентських поліархіях, де джерелом формування є виборчий корпус, оскільки уряд фор­мується президентом позапарламентським шляхом (США, країни Латинської Америки та тропічної Африки);

2) парламентський - у парламентарних "республіках", вищий представницький орган безпосередньо формує уряд і може примусити його піти у відставку;

3) змішаний - характерний для змішаних поліархій, де у формуванні уряду беруть участь і парламент, і президент.

У парламентарних країнах є дві процедури формування уряду:

1) Італія, Греція - глава держави призначає голову уряду (прем'єр-міністра) і за пропозицією останнього призначає інших членів уряду. Після його утворення він повинен зверну­тися до парламенту з метою отримання вотуму довіри (т.зв. інвеститура уряду);

2) Німеччина, Японія - з висунутих кандидатур обира­ють главу уряду, який формує кабінет уряду і затверджує ці кандидатури в парламенті.

Парламентаризм – це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є визнання провідної або особливої і досить істотної ролі у здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального колегіального постійно діючого представницького органу.

Парламентаризм не зводиться лише до наявності вищого представницького органу народу, а обов”язково уособлюється з активно діючим парламентом у системі конституційного правління. Це комплексна характеристика політичної системи демократичного типу, яка відповідає досягненням і цінностям сучасного рівня цивілізації.

Парламент – це загальнонаціональний колегіальний представницький орган державної влади, який повністю або частково обирається народом (виборчим корпусом) і на відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких органів – так званих установчих зборів, - діє на постійній основі.

Найменування, структура, формування і термін повноважень парламенту. Конституції зарубіжних країн по-різному називають вищі представницькі органи: Конгресом (США); Ге­неральним конгресом (Мексиканських Сполучених Штатів); Генеральними кортесами (Іспанії); Парла­ментом (Індії, Італії, Франції, Японії); Зборами (Фе­деральні збори Російської Федерації, Федеральні збори Австрії, Всекитайські збори народних представників, Верховні народні збо­ри Корейської Народно-Демократичної Республіки, Народні збо­ри Республіки Болгарія, Великі національні збори Республіки Ру­мунія); Асамблеєю (Асамблея республіки за Конституцією Порту­галії, Національна асамблея народної влади на Кубі); Скупщиною (Союзна Республіка Югославія); Ригсдагом (Швеція).

Конституції таких, наприклад, країн, як Німеччина та Респуб­ліка Польща обмежуються лише відповідними найменуваннями палат: бундестаг і бундесрат, Сейм і Сенат і не вживають терміна «парламент», хоча вони і є таким у дійсності, а Сейм і Сенат, що скликаються в окремих випадках на спільні засідання для роз­гляду, наприклад, питання про прийняття президентом прися­ги, утворюють Національні збори.

За своєю структурою вищі представницькі органи є одно- та двопалатними (бікамеральними).

Двопалатна структура парламенту властива як унітарним, так і федеративним державам, проте принципи формування верхньої палати федеративної країни відмінні, порівняно з унітарною державою, що має у своєму складі верхню палату.

Нижня палата у двопалатному парламенті називається по-різному: Палата представників (Австралійський Союз, США, Японія та ін.), Палата депутатів (Італія, Мексика), Національна рада (Австрія), Держав­на Дума (Російська Федерація), Народна палата (Індія), Сейм (Польща), Палата громад (Великобританія, Канада), Віче рес­публік (Союзна Республіка Югославія), Національні збори (Франція) і т. ін.

Найпоширеніші назви верхньої палати парламенту - Сенат (Бразилія, Аргентина, Іспанія, Італія, Польща, Румунія, Франція та ін.); Палата сенаторів (Мексика); Палата радників (Японія); Рада штатів (Індія); Палата лордів (Велика Британія); Федераль­на рада (Австрія); Віче громадян (Союзна Республіка Югосла­вія); Рада Федерації (Російська Федерація).

Однопалатна система парламенту є характерною для монона­ціональної держави, що займає, як правило, невелику територію.

Після Другої світової війни від двопалатної структури парламенту відмовилися Греція, Данія, Швеція, Португалія, Туреччина, Єгипет, Нова Зеландія, Еквадор та інші країни.

На думку деяких політологів і державознавців, однопалатний парламент більше відповідає демократичному устрою та однонаціональному складу населення. Він простіший та ефективніший, законодавча процедура не настільки складна, як у двопалатному парламенті.

Нижні палати двопалатних парламентів і однопалатні парламенти формуються, як правило, шляхом прямих виборів.

Верхня палата формується по-різному. Сенати у Польщі, Ру­мунії, США, Бразилії, Палата радників у Японії обираються пря­мими виборами.

Сенат Польщі (100 чоловік) обирається по воєводствах.

Дата добавления: 2015-05-08