І 69. Компетенція парламенту, його акти

Лобізм.

Лобізм (англ. - кулуари) - це могутній механізм безпо­середньої дії (тиску) приватних і суспільних організацій на зако­нодавчий процес і урядову політику в інтересах певної соціаль­ної чи національної групи, підприємницької організації, партії, фірми або корпорації.

Лобісти - приватні чиновники, які репре­зентують інтереси окремих соціальних або національних груп, спілок, партій, фірм або корпорацій.

Як правило, лобісти - це у недалекому минулому професійні чиновники й політики, що ма­ють добре налагоджені зв'язки у коридорах влади, вміють впли­вати на депутатів, міністрів, керівників міністерських підрозділів, щоб схилити їх до прийняття чи провалу певних законів, рішень, адміністративних актів тощо.

Їхній вплив здійснюється не в залі засідань парламентаріїв чи офісах міністерств, а здебільшого — у коридорах влади, в кулуарах.

Найпоширеніші методи дій лобістів є організація відповідної кампанії через засоби масової інформації, проведення демонстрацій, маршів, пікетувань чи інших публічних акцій.

На знак подяки за надану послугу лобісти можуть організувати парламен­таріям та іншим впливовим особам публічну лекцію з надзвичай­но щедрим гонораром за неї, безкоштовний відпочинок у фешенебельних і екзотичних місцях за рахунок зацікавлених осіб чи організацій тощо.

Лобізм зародився на початку XX ст. у США.

Він довгий час залишався специфічним інститутом політичної системи цієї краї­ни.

Сьогодні лобістські «групи тиску» діють у всіх розвинених країнах як усередині центрів влади, так і поза ними.

Лобістський професіоналізм, вільна орієнтація лобістів у пи­таннях юриспруденції, зв'язки з ключовими фігурами законодав­чої влади, управління і суду коштують вельми дорого.

Інколи ло­бісти користуються і недозволеними методами тиску на депутатів, міністрів, спікерів палат, лідерів партійних фракцій, застосовую­чи погрози, шантаж, підкуп, провокації.

Це призвело до того, що багато держав встановили правове регулювання діяльності лобістів.

До кінця 1995 р. у Конгресі США було зареєстровано 32 тис. лобістів.

На міжнародному рівні лідирує японське і сіоністське лобі.

Окрім законодавчої функції, існують:

А) Контрольні повноваження. У президентських поліархіях контроль парламенту над діяльністю уряду менш різноманітний, адже уряд не може розпустити парламент.

У парламентарних, а також змішаних поліархічних країнах контроль парламенту над урядом більш суттєвий. За ініціативою уряду парламент може бути розпущений (правда, у змішаних поліархіях тільки у деяких, вказаних консти­туцією, випадках).

Методи контролю над урядом:

1) постановка питання про довіру (парламентарні країни, де уряд відповідальний перед парламентом) - це питання ста­вить сам уряд;

2) резолюція "осуду" (вноситься за пропозицією палати

або парламенту);

3) інтерпеляція - звернена до уряду вимога дати пояснен­ня з приводу внутрішньої або зовнішньої політики, що прово­диться ним, а також з будь-якого іншого питання;

4) питання усні і письмові;

5) діяльність слідчих комітетів і комісій (контроль за діяльністю адміністративного апарату);

6) інститут омбудсмана.

Б) Інші повноваження парламентів. Парламент має фінансові повноваження. Головним у цій сфері є прийняття державного бюджету.

Також слід відзначити повноваження у сфері міжнарод­них відносин, наприклад: ратифікувати і денонсувати міжна­родні договори; оголошувати війну і укладати мир; схвалюва­ти міжнародні угоди, прийняті урядом.

Дата добавления: 2015-05-08