Особливості дієслова та його форм у мові правника

Особливості числівника в мові правника.

Особливості займенника в мові правника.

Особливості прикметника в мові правника.

· Перевага у використанні книжних і загальновживаних прикметників;

· Із трьох розрядів прикметника (якісні, присвійні, відносні) не використовують присвійні прикметники (їх замінюють іменниками);

· У використанні ступенів порівняння прикметників необхідно віддавати перевагу аналітичним формам, які утворюють за допомогою слів більш, менш, далеко не, дуже;

· За допомогою прикметників досягають стислості в називанні.

· Необхідно уникати використання займенників (якщо можна);

· Перевага у використанні загальновживаних займенників;

· Уточнення займенників, коли це необхідно;

· Використання чи невикористання займенників часто змінює тональність спілкування: підсилює чи пом’якшує категоричність висловленої думки;

· Уникнення займенників він, вона, вони у присутності тих, про кого йдеться;

· Уникнення, як правило, займенника усі;

· Уникнення займенників, коли інші частини мови (як правило, закінчення дієслова) уже виражають їхні значення;

· Уникнення багатозначності у використанні займенників.

· Перевага у використанні загальновживаних числівників;

· Обмежене використання числівників, що позначають приблизне число (нечасте їх використання здійснюють за допомогою слів більше, менше, до, понад, або через вказівку меж);

· Широке вживання дробових чисел, запис яких здійснюють, переважно, через десяткові дроби;

· Наявність деяких особливостей запису чисел:

- здебільшого вживають арабські цифри;

- прості кількісні числівники, що позначають однозначне число, при якому відсутні одиниці виміру, пишуть словом;

- однозначні числівники на позначення часових меж, складні і складені числівники на початку речення також пишуть словом;

- багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків;

- порядкові числівники записують цифрою, а через дефіс – дві кінцеві літери; коли перераховують кілька порядкових числівників, то букви ставлять після останнього;

- складні слова, першою частиною яких є числівник, записують так:

· числівник цифрою, а другу частину – через риску словом (другу частину також можна скорочувати).

§ Перевага у використанні книжних і загальновживаних дієслів і їхніх форм;

§ Уникнення із трьох способів дієслова (дійсний, умовний, наказовий) умовного способу;

§ Вибір конкретної форми наказового способу дієслова диктується умовами спілкування і мовним етикетом;

§ Із чотирьох часів дієслова (теперішній, майбутній, минулий, давноминулий) не використовують давноминулий;

§ Широке вживання дієприкметників і дієприслівників (в українській мові не від усіх дієслів можна утворити дієприкметники);

§ У документах більшість дієслів має форму третьої особи однини;

§ Перевагу віддають абстрактно-узагальненим формам на –но, -то,

§ Невикористання таких форм дієслів:

- неозначена форма на –ть (візувать, керувать), треба замінити на –ти,

- короткі форми третьої особи однини (зна, вимага), треба додати –є,

- розмовні форми теперішнього часу (робе, просе), треба замінити закінченням –ть,

§ Необхідність зміни діалектних форм (сидю, носю, ходю) на літературні (ходжу, сиджу, ношу) і т.ін.

Дата добавления: 2015-05-08