Тема 5. Мислення як вища форма пізнання об’єктивної реальності. Пам’ять. Мислення — це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності

Мислення — це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності. Опосередкованість означає, що мислення, на відміну від чуттєвих форм пізнання, дозволяє визначити та зрозуміти те, що безпосередньо не відчувається, тобто дається з певних мислительних операцій:

Ø аналізу,

Ø синтезу,

Ø порівняння,

Ø абстракції,

Ø конкретизації,

Ø узагальнення.

Розрізняють такі види мислення:

Ø наочно-дійове мислення, що супроводжує практичні дії з конкретними предметами;

Ø наочно- образне мислення, яке оперує образами і уявленнями;

Ø словесно-логічне (абстрактне), тобто мислення в логічних формах.

Всі види людського мислення нерозривно пов’язані з мовою – процесом формулювання і передачі думки за допомогою мови.

Пам'ять — це складно організований процес запам'ятання, збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду особистості. Вона зв'язує всі образи чуттєвого (відчуття та сприймання) та позачуттєвого (мислення, уявлення) пізнання, механізми формування цих образів; саме за допомогою пам'яті здійснюється перехід від конкретного живого споглядання (сприймання) до абстрактного мислення та зворотне сходження до безпосередньої чуттєвої діяльності. Інакше кажучи, пам'ять формує та зберігає цілісність особистості.

Виділяють декілька рівнів пам'яті в залежності від тривалості зберігання інформації:

Ø миттєва (сенсорна) пам'ять;

Ø короткочасна пам'ять;

Ø довготривала пам'ять;

Ø оперативна.

Види пам'яті розрізняють за такими показниками:

Ø типу інформації, що запам'ятовується (рухова, образна, емоційна – словесно-логічна пам'ять);

Ø ступеню участі вольового процесу в запам'ятовуванні і відтворенні інформації (довільна і мимовільна пам'ять);

Ø ступеню усвідомлення запам'ятовування (механічна, логічна, або смислова, пам'ять).

Основними процесами пам'яті є запам'ятовування, зберігання і відтворення інформації. Відтворення вважають основною функцією пам'яті.

Мнемонічні прийоми засновані на утворенні асоціативних зв’язків між елементами ряду, що запам'ятовується, і опорного.

Тема 6. Емоційно-вольова сфера особистості.

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

В залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів:

Ø моральні (переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому);

Ø інтелектуальні (відчуття краси, що виявляється у сприйманні творів мистецтва, явищ дійсності);

Ø практичні (переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної та інших видів діяльності).

Воля — це цілеспрямоване саморегулювання суб'єктом своєї поведінки, виражене у здатності свідомо долати перешкоди та труднощі при здійсненні дій і вчинків. Воля виявляється в таких якостях особистості, як цілеспрямованість, наполегливість, витримка, рішучість, дисциплінованість, самостійність та старанність.

Стан тривоги – особливий емоційний стан психічної напруги людини, що виникає в наслідок передчуття нею невизначеної, іноді неусвідомленої небезпеки.

Стрес — нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником. Адекватна реакція на цей подразник раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася.

Афект — бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольово­го контролю за поведінкою. По суті, це емоційний вибух, що породжується дефіцитом інформації та часу для адекватної оцінки ситуації, яка склалася.

Фрустрація — емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю, зниженні пам'яті та здатності до логічного мислення і залежить від сили протидії та суб'єктивної визначеності мети.

Література: [3, 4, 7, 15, 16, 22]

Дата добавления: 2015-05-22