Глосарій термінів

Поняття “ інвестиційний проект ” має два значення:

1) справа, діяльність, захід, що передбачає комплекс будь-яких дій, які забезпечують їхнє здійснення та досягнення певних цілей (отримання певних результатів);

2) документ або система документів, які необхідні для реалізації будь-яких дій чи описують такі дії.

Термін “ інвестиції ” означає “вкладення коштів”. Без початкових вкладень коштів неможливий початок виробництва та іншої діяльності. Вкладення коштів необхідно і для подальшого розвитку виробництва, його розширення, вдосконалення і диверсифікації.

При централізованому керуванні економікою використовувався термін “капітальні вкладення”, яким визначалися кошти, що направляються на відтворення основних фондів, будівництво нових об’єктів виробничого і невиробничого призначення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючого підприємства. Поняття “інвестиція”, яке використовується в економічній практиці, ширше поняття “капітальні вкладення”. Під інвестиціями розуміють не тільки довгострокові вкладення в створення і розвиток основних фондів, але й фінансові активи – цінні папери, банківські депозити. Інвестиції бувають як для отримання доходів і прибутку, так і для захисту від інфляції (вкладення в нерухомість, коштовності, антикваріат, витвори мистецтва).

Розрізняють:

Інвестиції інтелектуальні – одночасні затрати на підготовку спеціалістів на курсах, придбання ліцензій “ноу-хау”, результатів наукових розробок.

Інвестиції портфельні (інвестиції фінансові) – вкладення коштів у цінні папери, банківські депозити, інші фінансові активи.

Інвестиції прямі (інвестиції, що утворюють капітал, інвестиції реальні) –вкладення, які забезпечують створення і відтворення (розширення, реконструкцію, модернізацію), забезпечення обладнанням об’єктів, що інвестуються і приріст оборотних коштів, які необхідні для функціонування підприємств.

Реінвестиції – грошові кошти, які були отримані у вигляді прибутку від інвестицій і знову використані як довгострокові вкладення; направлення прибутку на розвиток виробництва.

Всі джерела інвестицій, які використовуються для інвестування коштів, поділяються на наступні групи: власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування); асигнування з державного, регіонального і місцевого бюджету, що надаються на беззворотній основі; різні форми заємних коштів; іноземні інвестиції, що надаються у вигляді фінансової або іншої участі в капіталі спільних підприємств, а також у вигляді прямих вкладень.

В умовах економіки перехідного періоду розрізняють наступні показники ефективності.

Ефект економічний. При оцінці інвестиційних проектів різниця між результатами, виразами у вартісній формі і витратами (поточними і одночасними) на здійснення проекту.

Ефективність – показник, який відображає співвідношення між результатами і затратами, що зв’язані з їх отриманням.

Ефективність комерційна (фінансова) – характеристика ефективності, яка відображає фінансові наслідки здійснення інвестиційного проекту для його учасників.

Ефективність бюджетна – характеристика ефективності, яка відображає фінансові наслідки здійснення інвестиційного проекту для державного, регіонального або місцевого бюджету.

Ефективність економічна – характеристика ефективності інвестиційного проекту, що враховує пов’язані з його реалізацією витрати і результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту. Економічна ефективність визначається при оцінці багатомасштабних проектів, що стосується інтересів міста, регіону або всієї країни (в тому числі інтереси соціального та екологічного характеру).

Ефективність загальна (абсолютна) – показник, що застосовується в плановій економіці і визначається по народному господарству в цілому і його галузях, як відношення приросту національного доходу до його капіталовкладень; за галузями і комплексними програмами капітального будівництва – показник приросту об’єму чистої продукції до його капіталовкладень; за об’єднанням, підприємствами – показник приросту прибутку до розміру капіталовкладень, що його викликали. Розраховані значення показників загальної ефективності повинні співвідноситись з нормативами, що затверджені державними органами.

Ефективність порівняльна – термін, що використовувався в умовах планового господарства в теорії й практиці порівняння варіантів господарських і технічних рішень, які пов’язані з капіталовкладеннями. Показником найкращого варіанту є мінімум наведених затрат. При визначенні порівняльної ефективності, варіанти, що аналізуються, приводились у відповідність за всіма параметрами (об’ємо продукції, якості, соціальним умовам і т.ін.), крім параметру, ефективність якого оцінювалась.

Витрати приведені – один з основних показників, що застосовувався до кінця 80-х років у вітчизняній теорії і практиці при визначенні ефективності капітальних вкладень. Являє собою суму поточних витрат (собівартості) і капітальних вкладень, що приводять до однакової розмірності з нормативним коефіцієнтом порівняльної ефективності.

Основними показниками є наступні.

Приток реальних коштів (кеш флоу, потік готівки, потік грошових коштів) – показник, що застосовується при оцінці комерційної ефективності проекту. Визначається, як різниця між притоком і відтоком грошових коштів на кожному етапі розрахунку. Відрізняється від прибутку тим, що капіталовкладення враховуються повністю в тому році, в якому вони здійснюються, а не у вигляді амортизаційних відрахувань.

Відтік реальних коштів – показник, що застосовується при визначенні комерційної ефективності інвестиційного проекту; сума всіх витрат за строк реалізації проекту, включаючи інвестиційні затрати, поточні витрати, податки та платежі, дивідендні витрати.

Строк окупності (період окупності, період повернення інвестицій) – тимчасовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект висловлюється та в подальшому залишається невід’ємним; період, по закінченню якого первинні вклади та інші затрати, пов’язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його реалізації.

Проста норма прибутку (простий темп повернення інвестицій) – один з показників, що застосовують при спрощеному методі оцінки ефективності інвестицій у ринкових умовах. Визначається як відношення прибутку, отриманого в результаті реалізації інвестиційного проекту за певний період (як правило за рік), до інвестиційних витрат їм за той же період (без дисконтування). Прибуток може прийматись валовий (оподаткований), або чистий з додаванням амортизаційних відрахувань.

Індекс дохідності (індекс прибутковості, індекс вигідності інвестицій, рентабельність інвестицій) – один з показників ефективності інвестиційних проектів. Являє собою відношення серед приведених результатів у грошовому виразі (ефектів) за розрахунковий період до величини капіталовкладень. І ефекти, і капіталовкладення приймаються в дисконтованому вигляді. Термін “індекс дохідності” не повністю відбиває сутність явища, оскільки показник відображає не тільки надходження коштів (доходи), але й їх витрати.

Внутрішня норма дохідності (внутрішня норма прибутку, внутрішня норма окупності, внутрішня норма ефективності, внутрішня норма повернення інвестицій) – один з показників, що застосовуються для оцінки ефективності.

Представляє собою ту норму дисконту, при якій величина виражених в вартісній формі результатів дорівнює капіталовкладенням. При цьому ті та інші приймаються приведеними до початкового моменту часу за розрахунковий період. У випадку, коли доходна внутрішня норма дорівнює чи більше потрібної інвестору норми прибутку на капітал, інвестиції в даний проект вважаються виправданими.

Чистий дисконтний дохід (чиста дисконтована вартість, чиста поточна вартість, чиста дійсна цінність, інтегральний ефект, актуалізований прибуток) – показник ефективності інвестиційного проекту, що визначається як сума ефектів за весь розрахунковий період, приведених методом дисконтування до початкового моменту, чи як перевищення суми дисконтованих витрат. Термін не можна рахувати коректним, оскильки в показнику “чистий дисконтований дохід” відображаються не тільки доходи, але й поточні та одночасні витрати.

При відборі проектних рішень застосовуються два основних методи: дисконтування та компаундування.

Дисконтування – метод, що застосовується при оцінці та відборі інвестиційних проектів і полягає в наведенні різночасових показників (інвестицій, поточних витрат та грошових надходжень) до цінності в початковому періоді. Наведення значень показників до базисного моменту часу здійснюється множенням їх на коефіцієнт дисконтування.

Компаундинг – приведення витрат та результатів минулих періодів до поточного моменту чи сьогоднішніх грошових сум до заданого моменту в майбутньому. Процес, зворотний дисконтуванню. Здійснюється з застосуванням формули складного проценту.

Коефіцієнт дисконтування – коефіцієнт, що застосовується при дисконтуванні різночасових витрат та результатів. При постійній нормі дисконту коефіцієнт дисконтування визначається як а_q = 1/ (1+Е)^t, де Е – норма дисконту, t – номер кроку розрахунку.

Дата добавления: 2015-05-22