Методичні рекомендації. Тема: Україна в роки Другої світової війни

План

Тема: Україна в роки Другої світової війни

Семінарське заняття №10

Контрольні питання

1.Поясність причини несумісності НЕПу та радянської влади.

2.Назвіть мету та основні джерела форсованої індустріалізації.

3.Проаналізуйте основні етапи суцільної колективізації в Україні. Поясніть як пов’язано проведення суцільної колективізації та голодомор 1932-1933 рр.

4.Назвіть основні особливості та наслідки політики коренізації в Україні.

5.Складіть таблицю: утвердження сталінської диктатури.

Теми доповідей та рефератів:

1. Національні меншини в УРСР 1920-х – 1930-х років: етнополітичні та етнокультурні аспекти.

2. Українська діаспора в міжвоєнний період.

3. «Розстріляне відродження».

4. Утвердження тоталітарного режиму в СРСР.

5. Український націонал-комунізм.

6. Український інтегральний націоналізм: теорія і практика.

7. Стахановський, ізотовський рухи.

Література:

1. Мовчан О.М. Робітничий страйковий рух в Україні (20-ті рр.) // Укр. істор. журнал. – 1998. – №6; 1999. – №1.

2. Безотосний М.Т. Легка промисловість України (1919-1925 рр.) // Укр. істор. журнал. − 1991. – №1.

3. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні: 20-30-ті рр. – К, 1991.

4. Дорошко М. З історії проведення політики українізації у 1920-ті роки // Київська старовина. – 2004. – № 1.

5. Єфіменко Г. Г. Зміни в національній політиці ЦК ВКП(б) в Україні (1932-1938)// Укр. істор. журнал. – 2000. – № 2, 4.

6. Кульчицький С. Концепція «кооперативного соціалізму» // Укр. істор. журнал. – 1995. – №2.

7. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.

8. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) // Україна крізь віки: У 15 т. – Т. 11. – К., 2000.

9. Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.). – К.,1995.

10. Олійник М.М. Політика державних та партійних органів України щодо приватних підприємств у період непу // Укр. істор. журнал. – 2001. – №1.

Мета: розглянути основні події Другої світової війни на українських землях; охарактеризувати окупаційний режим, Рух Опору, бойові операції в Україні; з’ясувати наслідки війни для України.

Ключові поняття: Друга світова війна; радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р.; радянсько-німецький договір про дружбу і кордони 28 вересеня 1939 р.; Велика Вітчизняна війна; евакуація; оборона Києва, Одеси, Севастополя; бої за Донбас; німецько-фашистський окупаційний режим; план «Ост»; радянське підпілля; партизанський рух; колабораціонізм; «другого фронт»; ОУН-УПА.

1.Українські землі в планах Гітлера та Сталіна та наслідки втілення цих планів у 1939-1941 рр. Початок Другої світової війни. Радянізація західноукраїнських земель.

2.Захоплення українських земель фашистськими військами та окупаційний режим.

3.Рух Опору: ОУН-УПА, діяльність партизан та радянського підпілля.

4.Визволення України.

5.Наслідки війни для України.

Висвітлюючи перше питання потрібно мати на увазі, що українські землі були роз’єднані і перебували у складі чотирьох держав. Тому варто визначити сутність українського питання у вузькому та широкому значенні й ту роль, яку воно відігравало в системі міжнародної геополітики; підтвердити фактами як європейські держави, зокрема, Німеччина та СРСР, розігрували «українську карту» у своїх загарбницьких планах; зупинитися на проголошенні Карпатської України та розкрити причини її загибелі. Слід наголосити на ролі «українського питання» в німецько-радянському зближенні, проаналізувати таємний протокол договору про ненапад між СРСР та Німеччиною щодо статусу західноукраїнських земель. Потрібно розуміти, що пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол до нього – це акт свавільного поділу Європи на сфери «впливу», шлях до розв’язування війни. Пакт водночас став точкою відліку для «збирання» українських земель в одній державі, хоча СРСР і розглядав його як засіб противаги планам Німеччини щодо створення «Великої України».

Початком Другої світової війни прийнято вважати 1 вересня 1939 р. – день нападу фашистської Німеччини на Польщу. Але, як свідчать численні документи і факти, до 1 вересня 1939 р. війна вже палала в багатьох регіонах. Доцільно показати, де в світі вже йшла збройна боротьба. При висвітленні цього питання варто розглянути, які наслідки мали два договори між СРСР та Німеччиною: пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. і договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 р. 17 вересня 1939 р. радянські війська почали воєнні дії на західному кордоні з метою приєднання західноукраїнських земель до СРСР. З’ясувати, якою була сталінська політика у цьому регіоні; за рахунок яких земель розширилася територія УРСР в 1939-1940 рр., як це відбувалося.

Вивчаючи друге питання, слід з’ясувати, що в 1941 р. українські землі опинилися в епіцентрі військових дій. Перший рік війни з 22 червня 1941 р. до 22 липня 1942 р. привів до повного захоплення німецькими окупантами українських земель. Потрібно з’ясувати причини невдач першого періоду радянсько-німецької війни, підкреслити, що причини трагедії криються в основному не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Характеризуючи фашистський окупаційний режим на території України, необхідно підкреслити, що він існував від червня 1941 р. до жовтня 1944 р. й мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської Німеччини; фізичне знищення українського населення, депортацію та вивезення на роботу до Німеччини; сприяння колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями. Отже, важливо охарактеризувати місце України у фашистських планах «Ост» і «Барбароса». Логіка розгляду окупаційного режиму, що встановився на території України, вимагає пояснення причин розчленування українських земель на зони окупації між фашистською Німеччиною та країнами сателітами. Потрібно охарактеризувати «новий порядок», який вводився гітлерівцями на окупованих територіях, навести приклади пограбування України, нещадної експлуатації її трудових і матеріальних ресурсів та експансивних зазіхань на її територію. В цьому контексті слід навести приклади фашистської політики тотального терору, геноциду та масового винищення мирного населення. Слід пам’ятати, що населення України під час окупації скоротилося на 13, 6 млн. чол. (за ін. даними на 14, 5 млн. чол.).

Розглядаючи рух опору проти фашизму на українських землях, слід зосередитись на двох його течіях представлених на українських землях: радянський партизанський та підпільний рух; повстанський рух, в основі якого була політична організація ОУН і військова – УПА. В роки боротьби проти німецьких окупантів у них були різні підходи до проблеми державності України. Радянські партизани і підпільники виступали за Радянську Україну в складі СРСР. Повстанці – за створення незалежної, самостійної Української держави.

При характеристиці радянського партизанського руху слід розкрити етапи його становлення, показати роль Українського штабу партизанського руху, створеного у червні 1942 р., в активізації масової боротьби в тилу ворога, назвати визначних представників партизанського руху, навести приклади боротьби радянських партизан з фашистськими окупантами. Варто також відзначити внесок працівників тилу в перемогу над ворогом.

Найскладнішими і актуальними проблемами історії повстанського руху в роки Другої світової війни, на які треба звернути особливу увагу, є: суперечлива ситуація, що склалася в рядах ОУН напередодні і на початку війни; взаємовідносини ОУН-УПА і Німеччини на різних етапах війни; становлення, озброєння, чисельність та участь у бойових діях УПА; внесок і оцінка національно-визвольного руху в перемогу над фашизмом і боротьбу проти тоталітаризму. Слід пам’ятати, що після відступу фашистських сил за межі України провід ОУН прийняв рішення продовжити боротьбу проти радянської влади. Відповідно до нових умов було вирішено змінити структуру і тактику УПА.

Вивчаючи четверте питання плану, зверніть увагу на те, що початком визволення території України стала Сталінградська битва, внаслідок якої розпочато контрнаступ і 18 грудня 1942 р. визволено перший український населений пункт – с.Півнівку Мілоського району Ворошиловградської (нині Луганської) області.

Перемога над Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р., а також самовіддана праця мільйонів людей в тилу ворога створили необхідні передумови для наступу Червоної армії по всьому фронту. Відкрилася можливість для оволодіння Лівобережною Україною, форсування Дніпра і створення сприятливих плацдармів на Правобережжі. Забезпечивши чисельну перевагу над ворогом, радянські війська просувалися на захід, витісняючи нацистських загарбників з України.

У результаті успішної Чернігівсько-Прип’ятської операції, що почалася в серпні 1943 р., частини і з’єднання Центрального фронту прорвали сильну оборону ворога і в ніч на 9 вересня форсували Десну. До 14 вересня вони звільнили понад 100 населених пунктів. 15 вересня взяли Ніжин – останній великий укріплений пункт противника на київському напрямку. Великих успіхів досягли й війська Воронезького фронту, які до 20 вересня вигнали противника з 800 населених пунктів північних областей України. Поразки німецьких військ змусили Гітлера прибути зі ставки в Східній Прусії у Вінницю. Фашистське командування розробило плани стабілізації ситуації, але вони зазнали краху. 21 вересня було взято Чернігів і відкрито шлях до Дніпра. Протягом вересня після визволення 1943 р. від гітлерівців очистили Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та лівобережні райони Київщини.

Німецьким військам не вдалося втримати й Донбас, не виправдав їхніх сподівань могутній Міуський рубіж. Наступальну операцію за оволодіння Донбасом війська Південного і Південно-Західного фронтів почали 13 серпня. Вона тривала до 23 вересня 1943 р., гітлерівські війська були вигнані з Горлівки, Макіївки, а 8 вересня і з міста Сталіно (тепер Донецьк). Частини Південно-Західного фронту вийшли до Дніпра. Почався кульмінаційний момент битви за Україну. Під безперервним вогнем артилерії та ударами авіації противника воїни змушені були проводити переправу через Дніпро. На правий берег пливли хто як міг: тримаючись за колоди, дошки, порожні діжки, плащ-намети з соломою. Допомогу надавало населення придніпровських сіл. Але солдати тисячами тонули в холодній воді.

Тоді ж розгорнувся наступ у напрямку Запоріжжя і Дніпропетровська. За вміле керівництво бойовими діями при штурмі Запоріжжя (його зайняли 14 жовтня) групу командирів нагородили орденом Богдана Хмельницького, заснованим у жовтні 1943 р. Війська Південного фронту прорвали німецьку оборону на річці Молочна і «закрили» в Криму 200-тисячну 17-ту армію.

Вранці 3 листопада 1943 р. несподівано для німецьких військ частини колишнього Воронезького, а тоді 1-го Українського фронту почали рішучий наступ на Київ. Сталін наказав зайняти українську столицю до річниці більшовицького перевороту. 6 листопада о 4 год. Ранку ціною величезних втрат (лише в районі Букрина загинуло 40 тис. осіб) радянські війська зайняли столицю України.

У 1944 р. було проведено ряд операцій, котрі дали змогу чотирьом Українським фронтам розгромити угрупування німецьких військ «Південь» і групу «А», зайняти всю Україну і Крим. Так, у результаті успішної Житомирсько-Бердичівської операції, до середини січня 1944 р. майже повністю очистили від німецьких військ Житомирську, частково Київську, Вінницьку і Ровенську (тепер Рівненську) області. Війська 2-го Українського фронту під час Кіровоградської операції не тільки відкинули ворога від Дніпра, а й створили загрозу Корсунь-Шевченківській групі німецьких військ, оточеній 28 січня 1944 р. 17 лютого вона перестала існувати. Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією праве крило 1-го Українського фронту провело Рівненсько-Луцьку операцію, після чого радянські війська вийшли з болотисто-лісової місцевості на оперативний простір. У березні 1944 р. на величезному фронті від Луцька до гирла Дніпра майже одночасно почали наступ три Українські фронти. З 4 до 17 квітня 1944 р. війська пройшли до 350 км, оволоділи Вінницею, Проскуровом (тепер Хмельницький), Тернополем і Чернівцями. Окремі частини 25 березня 1944 р. вийшли на державний кордон з Румунією. Успішно розвивали радянські війська наступ на півдні України. 13 березня вони взяли Херсон, 28 березня – Миколаїв, 10 квітня – Одесу, 12 травня повністю зайняли Крим.

10 червня 1944 р. почалася літня кампанія радянських військ. Наступаючи на захід, 17 липня передові частини перейшли кордон СРСР і вступили на територію Польщі. Після розгрому оточених німецьких військ під Бродами радянські частини 27 липня ввійшли у Львів і Станіслав. Гітлерівське командування поспішно відводило війська до Карпат. У результаті Карпатсько-Ужгородської операції закінчилося звільнення від фашистської окупації території України в довоєнних кордонах. На останній стадії операції було очищено від військ противника Ужгород. 28 жовтня 1944 р. завершилося звільнення Закарпатської України. Остання подія створила умови для возз’єднання українських земель. У травні 1945 р. уряди Радянського Союзу та Чехословаччини підписали договір про передачу Закарпатської України до складу СРСР, що збільшило територію УРСР до 577 тис. кв. км.

Після капітуляції фашистської Німеччини (8 травня – Акт про капітуляцію) у серпні 1945 р. СРСР взяв участь у воєнних діях проти Японії. З її капітуляцією (2 вересня 1945 р.) була закінчена Друга світова війна.

Приступаючи до розгляду останнього питання, студенти повинні пам’ятати, що Україна в роки Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська держава. В Україні залишились неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики в 1941 р., вдалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що міг би використати противник. Як наслідок, лише безпосередні збитки, завдані господарству республіки, становили 285 млрд. крб. в цінах 1940 р. Ця сума вп’ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом останніх п’ятнадцяти довоєнних років. Загальна ж сума збитків, яких зазнали населення й господарство України, становила 1,2- 1,5 трлн. крб. – понад 40% національного багатства. На руїни було перетворено 720 великих і малих міст та 28 тис. сіл України (близько 250 сіл було дощенту), 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науко-дослідних інститутів, 19 тис. бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. 10 млн. осіб залишилися без даху над головою. Проте найстрашнішими були людські втрати, які, за підрахунками дослідників, в Україні становили 8 млн. осіб (військові – 2,5 млн, цивільні – 5,5 млн).

Економічне становище українських земель значно ускладнювалось тим, що на початку війни відбулася масова евакуація на Схід заводів з робітниками та інженерами. Всього з України було вивезено майже 1 тис. заводів та понад 4 млн. осіб. Крім того, з України евакуйовано 30 212 тракторів, більше 6 млн. голів худоби, 1,6 млн. т шкур, хутра тощо. У Донбасі було затоплено усі шахти, висаджено в повітря мости, зруйновано залізниці, телеграфні лінії тощо. Все це негативно позначилося на життєвому рівні населення, яке залишилось на окупованій німцями території.

Ознайомтесь із першоджерелами:

Таємний додатковий протокол до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом (23 серпня 1939 р.) (витяг)

У зв'язку з підписанням пакту про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік нижчепідписані уповноважені обох сторін обговорили у цілком конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Це обговорення привело до такого результату:

1.У разі територіально-політичних змін у державах, що входять до Прибалтийського регіону (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно стане кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віденської області визнаються обома сторонами.

2.У разі територіально-політичних змін в областях, що належать Польській державі, сфери інтересів Німеччини та СРСР будуть розмежуватися по лінії рік Нарев, Вісла, Сан. …

3.Щодо Південно-Східної Європи радянська сторона підкреслює свою заінтересованість у Бессарабії. Німецька сторона заявляє про її повну незаінтересованість у цих областях.

4.Цей протокол буде зберігатися обома сторонами у цілковитій таємниці.

Москва, 23 серпня 1939 року

За уряд НімеччиниІ. Ріббентроп (підпис)За повноваженнями уряду СРСРВ. Молотов (підпис)

Зоммер Е. ДАЗ Меморандум. – Мюнхен, 1981. – С. 306-307. // Історія України: Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., Академія, 2002. – С.323-324.

З наказу Ставки Верховного Командування Червоної Армії № 270 (16 серпня 1941 р.). (витяг)

...Командирів і політпрацівників, які під час бою... здаються у полон ворога, вважати злісними дезертирами, сім'ї яких підлягають арешту....І якщо такий начальник або частина червоноармійців замість організованої відсічі ворогу здадуться у полон, – знищувати їх всіма засобами як наземними, так і повітряними, а сім'ї червоноармійців, що здалися, позбавляти державної допомоги.

Трибуна. – 1992. – № 9. – С. 36.

Дата добавления: 2015-05-22