Поняття економічного потенціалу і його загальна характеристика

Німецька модель ринкової економіки.

Політика соціального ринкового господарства. Ринковий лад Німеччини спочатку був "створений теоретично". Під час Другої Світової війни кращі науковці та юристи Німеччини О. Ростов, В. Репке, В. Онкен замислились над її подальшою долею. Розроблені ними теоретичні засади були узагальнені й представлені як економічна політика Альфредом Мюллером - Армаком. Після війни втілені в реальну економічну політику Людвігом Ерхардом. Особливості німецької економічної системи:

По-перше, при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість);

По-друге, державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконують соціальні зобов’язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку;

По-третє: особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя;

По-четверте, держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства. У процесі економічної інтеграції перебуває Східна Німеччина, возз’єднана із Західною Німеччиною, але вона ще значно відстає від свого західного партнера.

Німецька модель близька до японської. Вплив держави менший, спрямований на ирішення соціальних питань. Вирішальна роль належить банкам, яким надана велика автономія.

ЕП – сукупність усіх чинників, факторів, які суспільство використовує в процесі суспільного виробництва. ЕП характеризує здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, поліпшення якості життя її громадян.

Суспільним виробництвом є процес перетворення ресурсів в продукцію необхідного обсягу і якості. У цьому плані воно у вирішальному ступені залежить від наявності і використання взаємопов'язаних і взаємозумовлених ресурсів, що визначають можливості виробництва:

• основного капіталу та інших нефінансових і фінансових активів;

• природних ресурсів;

• людських ресурсів;

• організації управління;

• інноваційного потенціалу.

Потенціал економічного розвитку складається не тільки з початкових ресурсів, але також з науково-інноваційного і управлінського потенціалів. Найважливішою характеристикою, що визначає потенційні можливості країни з виробництва товарів і послуг, є національне багатство, що характеризує базові чинники економічного зростання, забезпечує збільшення валового національного продукту і валового національного доходу як джерел задоволення потреб суспільства. В цілому ЕП співпадає з національним багатством держави.

Національне багатство (національний капітал) відображає величину накопичених в країні матеріальних і нематеріальних цінностей, створених для виробництва і споживання, золотовалютних запасів, боргів інших країн (за вирахуванням боргів іншим країнам) і власності даної країни в інших країнах,а також визначене як сукупна вартість всіх економічних активів (як фінансових, так і нефінансових) в ринкових цінах, що знаходяться у власності резидентів країни, за вирахуванням їх фінансових зобов'язань нерезидентам країни. Згідно системи національних рахунків (СНР), розробленої Статистичним відділом ООН, до обсягу національного багатства входять нефінансові і фінансові активи. В цілях визначення національного багатства країни складається баланс активів і пасивів.

Дата добавления: 2015-05-22