Підприємство, його основні ознаки та принципи функціонування. Основною ланкою економічної системи ринкового типу є підприємство

Основною ланкою економічної системи ринкового типу є підприємство.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для комерційної господарської діяльності.

Кожне підприємство є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінацій таких.

Будь-яке підприємство має історично усталену конкретну назву (завод, фабрика тощо). Воно може включати кілька організаційних утворень (комбінат, об’єднання). У більшості країн світу такі організаційні утворення називають фірмами (корпораціями).

Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучасного підприємства полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі встановленої загальної місії визначаються загальнофірмові цілі, які мають бути:

– конкретними і вимірними, що дає їм можливість стати реальною вихідною базою для наступних правильних господарських і соціальних рішень стосовно діяльності підприємства (фірми, корпорації);

– зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування (прогноз розвитку подій на тривалі і відносно короткі періоди часу – відповідно на 5-10 років і 1-2 роки);

– досяжними, щоб стимулювати підвищення ефективності діяльності підприємства;

– взаємодоповнюваними, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей діяльності підприємства (фірми, корпорації);

– чітко сформульованими щодо кожного виду (напрямку) діяльності підприємства, що робить їх реальними для досягнення у відповідному часі.

У практиці господарювання кожне підприємство (фірма) є складною відкритою системою.

Підприємство як відкрита система – це складна, динамічна, розвинута система, яка змінює свої параметри відносно часу та простору, підвладна діям із боку зовнішнього середовища та здійснююча, за принципом зворотного зв’язку, вплив на це середовище.

У свою чергу, система підприємства може розглядатися у вигляді окремих приватних систем, які взаємодіють між собою.

1. Виробничо-технічна система – єдиний техніко-технологічний комплекс, система робочих машин та обладнання, які підібрані пропорційно за кількістю та потужністю відповідно до видів та обсягів випущеної продукції. Виробнича діяльність підприємства (фірми) складається з обґрунтування обсягу випуску продукції з потребами ринку, узгодження програми випуску виробів (виробничої програми) і виробничої потужності підприємства, формування маркетингових програм, забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами, дотримання оперативно-календарних графіків виготовлення продукції.

2. Організаційна система – організаційна форма виробничої одиниці з певною внутрішньою структурою, зовнішнім середовищем та певними закономірностями функціонування. Організаційна система підприємства охоплює всі взаємоузгоджені напрямки його діяльності. Так, напрямком діяльності кожного підприємства є аналіз зовнішнього середовища, зокрема аналіз товарних ринків. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності продукції, рівень цін на продукцію, методів формування попиту, основних вимог споживачів товарів.

Результати вивчення ринку товарів служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення й розвитку інноваційної діяльності підприємства на перспективний період.

Інноваційна діяльність охоплює здійснення нових науково-технічних розробок, конструкторсько-технологічної підготовки виробництва; використання ефективних нововведень; формування інвестиційних ресурсів для інвестиційної діяльності.

Ефективність інвестиційно-виробничих процесів в значній мірі залежить від рівня його комерційної діяльності.

Комерційна діяльність підприємства здійснюється за допомогою комплексу організаційно-економічних заходів для досягнення очікуваної прибутковості (дохідності) та інших показників фінансової результативності виробництва.

3. Економічна система – відокремлена ланка економічного комплексу, яка функціонує за певними правилами згідно економічних законів.

Економічна діяльність підприємства включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, механізм ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, фінансову та зовнішньоекономічну діяльність підприємства. Ця система є визначальною для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.

4.Соціальна система – набір правил соціальної поведінки, які використовує підприємство в процесі своєї діяльності. Соціальна діяльність істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і видів діяльності (виробничої, інноваційної, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки та компетентності всіх категорій працівників, ефективності мотиваційного механізму, що застосовується, створення належних умов праці і відпочинку, забезпечення соціального захисту працівників.

5.Інформаційна система – складна, динамічна система, яка характеризується обсягом різнонаправлених інформаційних зв’язків. Сукупність інформації різного характеру, що призначена для прийняття рішень у сфері виробничого підприємництва, можна вважати за інформаційне забезпечення підприємництва. Вихідна інформацій для виробничого підприємства має два різновиди:

- інформація про стан зовнішнього середовища;

- інформація про стан підприємства (фірми).

В свою чергу, інформація першого різновиду складається із таких груп:

а) характеристика ринкової кон’юнктури;

б) характеристика механізму регулювання виробничого підприємництва структури держави.

6.Адміністративно-правова система передбачає, що підприємство є юридичною особою та діє відповідно до чинного законодавства. З великої кількості юридичних активів визначальним є Закон України “Про підприємства в Україні”, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”, статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання у ринковій економіці сформувалися й використовуються узагальнені принципи поведінки підприємств.

Найважливішим принципом поведінки підприємства на ринку є принцип свободи підприємництва. Він забезпечується певними правилами, а саме:

1. Можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної з урахуванням ризику економічної діяльності будь-якого дієздатного громадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, а також будь-якої групи громадян (партнерів), що об’єднуються для колективного підприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки тощо).

2. Самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків постачальників, посередників, споживачів виготовлюваної продукції (послуг) та його ресурсному забезпечуванні.

3. Самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і стану ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції.

4. Реальним правом розпоряджатися майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:

– підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в довгостроковій перспективі;

– максимальне задоволення потреб ринку;

– взаємовигідність ділових стосунків з партнерами, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами;

– рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських відносин;

– відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торговельних посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

– самообстеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, створення додаткових робочих місць.

Поряд з принципами, існують певні умови функціонування сучасних підприємств, серед яких слід зазначити такі:

1. Економічна самостійність.

2. Наявність невизначеності та ризику. У свою чергу, ризик характеризується невідомістю, неоднорідністю та неоднозначністю.

3. Складність органічного включення системи підприємства у динамічне зовнішнє середовище.

4. Необхідність адаптації до зовнішніх умов, які швидко змінюються.

5. Підвищення гнучкості виробничої системи.

6. Вимога мобільності підприємства.

Дата добавления: 2015-05-22