Характеристика основних типів об’єднань підприємств

Об’єднання підприємств – господарська організація, утворена шляхом об’єднання двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати такі види об’єднань підприємств:

1) залежно від порядку застосування:

– господарські об’єднання – об’єднання підприємств, утворені за ініціативою підприємств незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність; так звані добровільні об’єднання;

– державні чи комунальні господарські об’єднання – об’єднання підприємств, утворені державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств, компетентних органів місцевого самоврядування; так звані інституціональні об’єднання.

До таких інституціональних об’єднань належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торгівельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), виробництва, реалізації та після продажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. Інституціональні міжгалузеві об’єднання підприємств та організацій створюються і функціонують під різноманітними офіційними назвами в агропромисловому комплексі, будівництві, житлово-комунальному господарстві та інших взаємозв’язаних секторах економіки України.

2) залежно від організаційно-правових об’єднань підприємств.

Ассоціація – найпростіша форма договірного об’єднання, створена з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації.

Учасники асоціації зберігають ознаки юридичної особи, мають право входити в інші господарські об’єднання. Управління асоціацією здійснює правління, склад якого обирається на загальних зборах учасників.

Доцільним є формування статутних об’єднань у вигляді асоціацій у тих галузях виробництва, які вимагають широких зв’язків з кооперації, фінансової підтримки для розвитку окремих ланок єдиного виробничого процесу, інвестування в науково-технічні проекти з метою впровадження інновації.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органом управління корпорації.

Концерн – це одна з форм монополій, статутне об’єднання промислових підприємств, наукових об’єднань, підприємств транспорту, торгівлі на підставах повної фінансової залежності від одного підприємства чи їх груп. Концерни можуть створюватись за такими двома критеріями:

1) диверсифікація;

2) об’єднання підприємств і організацій, які пов’язані спільним технологічним циклом.

Управління концерном здійснюється правлінням, яке складається з власників великих пакетів акцій. Воно вирішує принципові питання діяльності концерну, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Оперативне керівництво справами концерну здійснюється радою директорів (менеджерів).

Концерни створюються при наявності таких факторів та умов:

– декілька галузей взаємопов’язані технологічним процесом, потребують забезпечення нафтою, газом, енергоносіями, системами комунікацій;

– діє режим єдиного технологічного регулювання;

– створення концерну сприяє багатоканальному використанню сировини та матеріалів;

– забезпечується повнота циклу: наука – техніка – розробка – інвестування – виробництво – збут – споживання;

– головний принцип – лідерство великих структур на ринку продукції.

Результатом створення концернів є поліпшення цілого ряду напрямків господарсько-виробничої діяльності підприємств, які ввійшли до їх складу. Серед них слід зазначити наступні:

– оптимальні внутрішні структури;

– оперативність горизонтальних зв’язків;

– досягнення принципу саморозвитку;

– концентрація ресурсів, що дозволяє маневрувати й забезпечувати інформаційне, інженерне, маркетингове обслуговування.

Консорціум – одна з форм монополій, тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (наприклад, реалізації цільових програм, науково-технічних і будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Консорціум діє на підставі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власником. Учасники консорціуму зберігають право юридичної особи. Організаційно-правовими формами консорціуму є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.

Головує в консорціумі монополія, яка вибирає учасників угоди (консортів).

Промислово-фінансова група(ПФГ) – об’єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від її імені як учасника господарських відносин.

Головне підприємство ПФГ – підприємство, яке виробляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні, офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.

Головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи, а також незалежність у здійсненні виробничої, господарської і фінансової діяльності відповідно до Закону України “Про промислово-фінансові групи в Україні” та укладеної Генеральної угоди про сумісну діяльність.

Головним підприємством ПФГ не можуть бути торговельне підприємство, транспортне підприємство, підприємство в сфері громадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банк, фінансово-кредитна установа.

Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умови, що розрахунковий обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентним сумі 100 млн дол. США за рік починаючи з другого року після створення ПФГ.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання. Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються Законом України “Про промислово-фінансові групи в Україні”.

Холдингова компанія – суб’єкт господарювання, що безпосередньо на займається виробничою діяльністю, але використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасником концерну або іншого об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну та господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

Картель – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикат – організаційна форма інвестування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збитковий орган або збиткову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватися закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорізної продукції.

Трест – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

Інші форми об’єднання інтересів підприємств (спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені ст.129 Господарського кодексу України.

Питання для самоконтролю

1. Визначте особливості визначення головних напрямків діяльності підприємств різних форм власності та сфер діяльності.

2. Назвіть характеристики підприємства як певної ланки виробничої сфери та юридичної особи.

3. Дайте характеристику підприємства як відкритій системі.

4. Перелічіть основні законодавчі акти та інші документи, що регулюють діяльність підприємств в Україні.

5. Розкрийте економічні, організаційні та горизонтальні ознаки підприємства.

6. Проаналізуйте виробничу та загальну структуру підприємства.

7. Охарактеризуйте економічні особливості діяльності сучасних фармацевтичних підприємств.

8. Надайте основні ознаки класифікації підприємств.

9. Визначте форми об’єднань підприємств: мету і особливості функціонування в Україні.

10. Обґрунтуйте доцільність та ефективність створення промислово-фінансових груп консолідованих компаній в окремих галузях економіки України.

Глава 2. Підприємницька діяльність

Дата добавления: 2015-05-22