Із врахуванням фармакоекономічних підходів

Методологічні основи ціноутворення на лікарські засоби

Етап” – вибір методів і моделей ціноутворення для певних товарних груп.

“7 – етап” – попереднє обґрунтування рівня цін на різні товари з урахуванням обраних пріоритетів цінової політики і проаналізованих факторів впливу. В межах цього етапу необхідно:

- проведення параметричної оцінки товару і визначення ступеня адекватності ціни, що пропонується, і результатів проведеної оцінки;

- моделювання ціни з метою максимізації операційного прибутку;

- оцінювання конкурентоспроможності ціни з врахуванням ринкової кон’юнктури.

І заключними етапами для алгоритму розробки цінової політики підприємства є формування системи цін на товари, які виготовляє підприємство та формування механізму адаптації цін до зміни факторів зовнішнього та внутрішнього середовища шляхом розробки системи відповідних знижок.

В матеріалах Міжнародної конференції ВОЗ “Політика в галузі інформації щодо лікарських засобів в країнах Центральної і Східної Європи і в нових незалежних державах” підкреслюється, що проведення державної політики повинно бути націлене на виробництво безпечних і ефективних препаратів, доступних для населення, тобто ціни на них повинні бути припустимі як для держави, так і споживача і ця політика повинна бути відображена в державному Законі про лікарські засоби.

Але не можна не враховувати те, що сучасна цінова політика на ЛЗ повинна бути спрямована також і на те, щоб забезпечувати необхідні умови для покриття витрат фармацевтичних підприємств на виробництво і реалізацію продукції на загальновизнаному рівні і акумулювання необхідних фінансових ресурсів, потрібне для їх перманентного інноваційно-інвестиційного розвитку. Без цього неможливо створити надійну і ефективну систему лікарського забезпечення населення в Україні.

Поряд з цим слід мати на увазі, що при наданні переваг витратним позиціям в ціноутворенні не враховуються реалії і динаміка ринкової ситуації і за цих умов ціна не може виконувати роль орієнтира при прийнятті обґрунтованих управлінських рішень.

Безумовно, більш адекватним підходом до ціноутворення в умовах ринкової економіки є ціннісне (параметричне) ціноутворення, яке передбачає встановлення цін таким чином, щоб забезпечити підприємству одержання більшого прибутку за рахунок досягнення більш вигідного для споживача співвідношення “витрати/корисність”.

Актуальність впровадження фармакоекономічних підходів (які по суті є варіантом параметричних підходів) в практику ринкового ціноутворення на ЛЗ сьогодні вже не викликає сумніву.

Сутність цього підходу полягає у вимірюванні головних параметрів, що характеризують споживчі властивості ЛЗ, і розрахунку на цій підставі його ціни. При цьому ціна на ЛЗ повинна встановлюватися на такому рівні щоб не допускати зростання питомих витрат споживачів (лікарень, окремих пацієнтів) у процесі його використання у порівнянні з ефектом від його споживання. В цьому саме і полягає вихідний принцип методології фармакоекономічного ціноутворення на ЛЗ – рівність цін при однакових їх споживчих властивостях.

Тобто за умов, коли на ринок виводиться новий оригінальний препарат, який має високий потенціал клінічної ефективності, ціна на нього може суттєво перевищувати ціни на препарати-аналоги, які мають значно меншу клінічну ефективність або безпечність. Річ у тому, що створення нових, якісних ЛЗ потребує від фармацевтичних підприємств додаткових витрат, пов'язаних з проведенням власних наукових досліджень або придбанням відповідних патентів або ліцензій, оформленням передбаченою діючим законодавством аналітичної наукової документації, впровадженням нових технологій, оновленням засобів виробництва. Покриття цих витрат можливе лише за рахунок відповідної їх компенсації через ціну. Але важливим регулюючим моментом в процесі обґрунтування межі підвищення ринкової ціни на ЛЗ повинна бути умова одержання споживачами додаткових переваг від використання нової продукції, які виправдовують витрачання ними додаткових коштів.

Виходячи з цього, ціни на генеричні препарати, які мають адекватну клінічну ефективність, доведену шляхом аналізу їх біоеквівалентності, не повинні мати суттєвих розбіжностей.

Але незважаючи на популярність використання параметричних підходів у практиці ціноутворенні в західних країнах, деякі економісти відмічають, що їх доцільно застосовувати лише за умов, коли знов освоєна продукція не замінює раніше освоєну, а доповнює і розширює вже існуючий параметричний ряд виробів. Безумовно, якщо нова продукція суттєво відрізняється від представлених на ринку товарів і являє собою виріб нового покоління, розробка і впровадження якого у виробництво супроводжувалася значними вит-ратами коштів, а ефект від використання досить високий, то обчислення нової ціни на базі лише параметричних оцінок буде недосконалим, тому що, по-перше, може не забезпечити окупності товару, а, по-друге, не буде врахована ринкова ситуація, споживацькі переваги покупців та інші фактори.

Тому, в процесі ціноутворення на нові ЛЗ повинна розраховуватися як мінімальна ціна (), яка обумовлюється витратами і необхідністю окупності інноваційних інвестицій, так і максимальна ціна (), яка визначається комплексною параметричною оцінкою препарату.

Різниця між верхньою і нижньою межою ціни являє собою простір підприємства по визначенню ціни, у середині якого на передній план виходить фактор, що визначає позиції і поведінку конкурентів, ціни і якість аналогічних товарів.

Таким чином, ринкова концепція ціноутворення на ЛЗ повинна базуватися на органічному поєднанні двох взаємодоповнюючих теорій: теорії трудової вартості і теорії корисності за умов врахування домінуючої ролі в процесі ціноутворення фактору корисності товару. Модель подібного підходу до ціноутворення може бути представлена наступним чином (рис. 13.10).

Отже, мінімальна ціна на ЛЗ () повинна визначатися за формулою:

,

де - витрати на виробництво і реалізацію ЛЗ на загально - прийнятому рівні;

- визначений підприємством норматив рентабельності на вкладений капітал.

Рис. 13.10. Модель системного підходу до ціноутворення на ЛЗ

в ринкових умовах

Як вже підкреслювалося, верхня межа ціни на новий ЛЗ для досягнення її конкурентоспроможності і привабливості повинна визначитися підпри-ємством - виробником з врахуванням фармакоекономічних підходів і забезпечувати доцільний, з точки зору споживача, рівень співвідношення ціна/комплексна параметрична оцінка.

У разі, якщо відпускна ціна на новий ЛЗ встановлюється на такому рівні, що сприяє одержанню споживачами економії на витратах в разі його використання, це стає важливим фактором позиціонування нового препарату, який повинен активно висвітлюватися в ході проведення його рекламної компанії, організації тендерів по закупівлі, створенні формулярів і стандартів лікування.

Для розрахунку верхньої припустимої межі ціни на ЛЗ, на відміну від існуючих підходів, слід використовувати розроблену на кафедрі економіки підприємства НФаУ і затверджену МОЗ України методику, що базується на розрахунку порівняльного комплексного індексу параметричної оцінки нового ЛЗ і препарату, обраного за базу для порівняння:

,

де - максимально припустима ціна на новий ЛЗ, що забезпечує одержання фармакоекономічного ефекту споживачами;

- ринкова ціна на ЛЗ, обраний в як база для порівняння;

- порівняльний комплексний індекс параметричної оцінки нового ЛЗ, який розраховується за формулою:

,

де - вагомість k-того локального параметра при проведенні комплексної параметричної оцінки нового ЛЗ;

- локальний порівняльний індекс оцінки нового ЛЗ за k-тим параметром.

Оскільки локальні параметри, що використовуються для комплексної параметричної оцінки нового ЛЗ поділяються на ті, для яких тенденція зростання є позитивною і негативною, то для їх розрахунку слід використовувати різні формули.

Для розрахунку локальних індексів параметрів, для яких позитивною є тенденція зростання, формулу:

,

де і - відповідно параметри нового ЛЗ і препарату, обраного за базу для порівняння.

Для розрахунку локальних індексів показників, для яких позитивною є тенденція зниження, відповідно формулу:

Вибір препарату для порівняння в процесі проведення фармакоекономічних досліджень може проводитися з врахуванням різних засад:

– загальновизнаний стандартний препарат при даному показанні;

– препарат – “лідер ринку”;

– прототип;

– препарат – очікуваний “лідер ринку”;

– відомий (ефективний, добре відомий) препарат із тієї ж фармакотерапевтичної групи;

– препарат з аналогічними показниками, зареєстрований в країні.

Алгоритм розрахунку максимальної ціни на новий ЛЗ, при якій забезпечується одержання фармакоекономічного ефекту, наведений на рисунку 13.11.

Як видно з наведеного алгоритму, ключовим етапом моделювання конкурентоспроможної ціни на новий ЛЗ з урахуванням фармакоекономічних підходів є розрахунок порівняльного комплексного індексу його параметрич-ної оцінки на базі попередньо відібраних критеріїв.

У наукових виданнях, що присвячені дослідженню проблем конкурентоспроможності ЛЗ, серед головних нецінових параметрів, як правило, називаються: клінічна ефективність (а₁); безпечність (а₂); якість (а₃); зручність використання (а₄).

Рис13.11. Алгоритм розрахунку максимальної ціни на новий ЛЗ

на підставі використання параметричного підходу

Визначена вагомість кожного з названих параметрів наступна: а₁ – 0,4; а₂ – 0,3; а₃ – 0,15; а₄ – 0,15.

Для розрахунку максимально припустимої ціни на ЛЗ доцільно використовувати такі показники:

– частота клінічного видужання (покращання), %;

– тривалість курсу лікування, днів;

– частота виникнення побічних ефектів (ускладнень), %.

Слід зауважити, що оскільки вагомість впливу на ціну ЛЗ фактору ефективності визначена на рівні 0,4, а кількість показників, відібраних для визначення ефективності ЛЗ – 2, то вагомість кожного з цих показників відповідно оцінюється на рівні 0,2.

Параметричну оцінку якості нового ЛЗ доцільно проводити на підставі аналізу відповідності умов його виробництва правилам GMP, на підставі вис-новків проведеної сертифікації. Якщо умови виробництва ЛЗ повністю відповідають вимогам GMP, його якість оцінюється в 3 бали; часткова відповідність оцінюється в 2 бали і невідповідність - 1 бал.

Зручність використання ЛЗ, в першу чергу, визначається пролонгова-ністю його дії, тому як кількісний вимірювач цього параметру використовується показник кількості доз на добу.

Дані для порівняльної параметричної оцінки нових ЛЗ таблеток “Альтан” і мазі “Альтанової 2%” і препаратів порівняння таблеток “Сульфасалазін” і мазі “Нітацид - Дарниця” наведені в таблиці 13.6.

.

Таблиця 13.6

Дата добавления: 2015-05-22