Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Підприємстві




Формування прибутку на фармацевтичному

У процесі управління прибутком фармацевтичного підприємства головна роль належить формуванню прибутку від операційної діяльності. Операційна діяльність фармацевтичних підприємств пов’язана з виробництвом лікарських засобів.

Вона носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності. Відповідно і прибуток від здійснення цієї діяльності в нормальних умовах функціонування підприємства має найбільшу питому вагу в загальному обсязі прибутку фармацевтичного підприємства.

Операційна діяльність фармвиробників пов’язана з різними сегментами фармацевтичного ринку, що обумовлене характером лікарських засобів, специфікою використовуваних субстанцій та матеріалів, особливостями виробничого обладнання. Тому, умови формування операційного прибутку в значній мірі залежать від стану кон’юнктури фармацевтичного ринку і певних його сегментів.

Операційна діяльність підприємства складається із кількох послідовних етапів, на характер яких впливають галузеві особливості. Принципова схема здійснення операційної діяльності на фармацевтичних підприємствах наведена на рис. 14.1.

 

 
 

Рис. 14.1. Схема операційної діяльності

фармацевтичного підприємства і структура його операційних активів

 

Одним із найважливіших факторів формування операційного прибутку на фармацевтичних підприємствах є ефективне управління операційними активами.

Механізм управління операційним прибутком побудований на тісному взаємозв’язку цього показника з показниками обсягу реалізації продукції, доходів і витрат. Система цього взаємозв’язку має назву “директ-костінг”. За допомогою цієї системи стає можливим вирішення досить актуальних для кожного підприємства питань:

– оцінка рентабельності виробничої і комерційної діяльності;

– планування рентабельності на основі запасу фінансової міцності;

– визначення підприємницького ризику;

– розробка ефективної асортиментної і цінової політики підприємства;

– вибір оптимальної стратегії виходу з кризового стану та ін.

Сутністю системи «директ-костінг» є розподіл витрат на змінні і постійні в залежності від зміни обсягів виробництва.

Змінні витрати – це витрати, які збільшуються або зменшуються пропорційно зміні обсягів виробництва. Це витрати на сировину та матеріали, паливо та електроенергію, заробітну плату основних виробничих робітників, транспортні витрати, торгівельно-комісійні видатки та ін.

Постійні витрати не змінюються в залежності від динаміки обсягів виробництва. До них належать: амортизаційні відрахування, оклади адміністративно-управлінського персоналу, проценти за кредит, орендна плата, витрати на рекламу та ін.

Варто зазначити, що наведена класифікація витрат носить досить умовний характер, тому що за певних обставин деякі статті постійних витрат можуть зростати при зміні обсягів виробництва. Так, при збільшенні обсягів виробництва понад критичного рівеня, як правило, зростає кількість працівників в апараті управління. При цьому практично завжди збільшуються витрати на рекламу продукції, яка виробляється, що пов’язано з необхідністю зростання інтенсивності її продажу та іншими факторами. Тому розподіл витрат на постійні та змінні повинен уточнюватися в відповідності з умовами господарювання.

З урахуванням викладеного вище виручку від реалізації продукції фармацевтичного підприємства можна представити таким чином:

 

де ВР – виручка від реалізації лікарських засобів;

З – змінні витрати, які пов’язані з виробництвом і реалізацією лікарських засобів;

С – постійні витрати, які пов’язані з виробництвом і реалізацією лікарських засобів;

П – прибуток від реалізації лікарських засобів.

У практичних розрахунках досить часто використовують поняття маржинального прибутку (валової маржі), який являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінними витратами:

 

 

де ВМ – валова маржа.

Таким чином, прибуток від реалізації можна представити як різницю між валовою маржою і постійними витратами:

 

 

З наведеної формули можна зробити наступний важливий висновок: умовою прибуткової діяльності фармацевтичного підприємства є перевищення валовою маржою рівня постійних витрат.

З точки зору ефективного управління формуванням операційного прибутку підприємства необхідним є визначення точки беззбитковості (порога рентабельності).

Поріг рентабельності – дорівнює такій виручці від реалізації продукції, при якій підприємство не має ні прибутків, ні збитків. Це означає, що валова маржа покриває тільки його постійні витрати, а прибуток дорівнює нулю:

 

 

Для обчислення порога рентабельності проведемо певні перетворювання. Як зазначалося, змінні витрати пропорційно залежать від обсягів виробництва і реалізації продукції. Тому, змінні витрати можна представити у вигляді добутку коефіцієнта пропорційності та виручки від реалізації:

 

 

де k – коефіцієнт пропорційності.

З використанням наведеного коефіцієнту формула для розрахунку виручки від реалізації має такий вигляд:

 

 

У зв’язку з тим, що співвідношення між змінними витратами і обсягом реалізації практично завжди залишається постійним, точка беззбитковості обчислюється так:

де Q – точка беззбитковості (критичний обсяг реалізації).

Отже, на критичний обсяг реалізації впливають рівень постійних і змінних витрат, ціни на продукцію та валова маржа. Поріг рентабельності (критичний обсяг реалізації) можна визначити як добуток ціни реалізації одиниці продукції на критичний обсяг реалізації цієї продукції в натуральному вимірюванні:

 

,

 

де Ці – ціна реалізації і-того товару.

Визначити порогову кількість певного фармацевтичного препарату можна завдяки формулі:

 

або ,

 

де j – питома вага і-того препарату;

Зі – змінні витрати на одиницю і-того препарату.

Вплив зміни постійних витрат на критичний обсяг реалізації можна обчислити за формулою:

 

 

де DQн – рівень впливу динаміки постійних витрат на поріг рентабельності;

Сі і Со – відповідно рівень постійних витрат в поточному і базовому періодах.

Збільшення постійних витрат обумовлює зростання критичного обсягу реалізації продукції і, навпаки, їх скорочення – до зменшення показника точки беззбитковості і покращання фінансового стану підприємства.

Для кожного фармацевтичного підприємства досить актуальним в умовах постійного коливання кон’юнктури фармацевтичного ринку є визначення запасу фінансової міцності.

Запас фінансової міцності підприємства розраховується як різниця між розміром фактично одержаної виручки від реалізації лікарських засобів і порогом рентабельності:

 

 

де Зфм – запас фінансової міцності підприємства;

ВРф – фактичний обсяг виручки від реалізації;

Q – критичний обсяг реалізації продукції (поріг рентабельності).

Дослідження, проведені на вітчизняних фармацевтичних підприємствах дозволили визначити, що запас фінансової міцності на більшості з них не перебільшує 6 – 8 %. Згідно міжнародним стандартам цей показник повинен перевищувати 10 %. Саме такий рівень на думку фахівців дозволяє забезпечити оптимальне сполучення прибутковості і підприємницького ризику.

Зміна величини прибутку підприємства може досягати не тільки під впливом факторів виробничо-фінансової діяльності, а і за рахунок лівериджу. Лівериджем називають важіль впливу на зміну структури активів і пасивів з метою отримання приросту прибутку.

Одним із найефективних методів впливу на масу і темпи зростання операційного прибутку є використання ефекту операційного ліверіджу (важелю).

Дія операційного ліверіджу (важелю) проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди обумовлює більш суттєву зміну прибутку.

Сила впливу операційного важелю може бути розрахована за формуло:

 

 

Як видно з наведеної формули, сила впливу операційного важеля залежить від розміру постійних витрат: чим вони більші (за умов постійної виручки від реалізації), тим сильніше дія операційного важелю і навпаки.

Якщо виручка від реалізації зменшується, сила впливу операційного важелю зростає як за умов підвищення, так і зниження питомої ваги постійних витрат в їх загальній сумі.

Позитивний вплив операційного ліверіджу починає проявлятися лише після того, як підприємство подолало точку беззбитковості своєї операційної діяльності. Доки підприємство не забезпечило беззбитковості своєї виробничо-збутової діяльності, високий коефіцієнт операційного ліверіджу буде додатковим тягарем у досягненні цієї точки.

Після подолання точки беззбитковості чим вищий коефіцієнт операційного ліверіджу, тим більший вплив на приріст валового прибутку буде мати підприємство за умов нарощування обсягу реалізації продукції.

Найбільш позитивний вплив операційного ліверіджу досягається в полі, що максимально наближене до точки беззбитковості. По мірі подальшого нарощування обсягу реалізації продукції та віддалення від точки беззбитковості ефект операційного ліверіджу починає зменшуватися. Інакше кажучи, кожний наступний відсоток приросту обсягу реалізації продукції призводитиме до все меншого темпу приросту суми операційного прибутку (але при цьому темпи приросту суми прибутку завжди залишатимуться більшими, ніж темпи приросту обсягу реалізації продукції).

Ефект операційного ліверіджу залишається незмінним лише протягом короткого періоду. Це визначається тим, що операційні витрати, які відносяться до постійних, залишаються незмінними лише певний проміжок часу. За умов зростання реалізації продукції відбувається черговий стрибок суми постійних операційних витрат, тому підприємству необхідно долати нову точку беззбитковості або пристосовувати до неї свою операційну діяльність. Інакше кажучи, після стрибка, що обумовлює зміну коефіцієнта операційного ліверіджу, його ефект проявляється в нових умовах господарювання підприємства.

Усвідомлення механізму операційного ліверіджу дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних і змінних поточних витрат підприємства з метою підвищення ефективності його операційної діяльності в цілому. Це управління зводиться до зміни значень коефіцієнта операційного ліверіджу з метою пристосування до різних тенденцій кон’юнктури товарного ринку і стадій життєвого циклу підприємства.

За несприятливої кон’юнктури фармацевтичного ринку, що визначає можливе зменшення обсягу реалізації продукції, а також на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, коли воно ще не подолало точку беззбитковості, необхідно вживати заходів до зниження коефіцієнта операційного ліверіджу. І навпаки, за умов сприятливої кон’юнктури ринку і подолання підприємством точки беззбитковості, вимоги до здійснення режиму економії постійних витрат можуть бути значно послаблені – у такі періоди підприємство може значно розширювати обсяг реального інвестування, здійснювати реконструкцію та модернізацію основних виробничих фондів, придбавати нематеріальні активи інноваційного характеру.

Управління операційним ліверіджем на фармацевтичних підприємствах може здійснюватися шляхом впливу як на постійні, так і на змінні операційні витрати підприємства. На кожному підприємстві є достатньо можливостей до зниження (за необхідності) суми та питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервів можна віднести суттєве скорочення витрат на управління за несприятливої кон’юнктури фармацевтичного ринку, продаж частини не використовуваного обладнання і нематеріальних активів із метою зменшення потоку амортизаційних витрат; широке застосування короткострокових форм оперативного лізингу машин та обладнання замість придбання їх у власність; скорочення обсягу споживання окремих комунальних послуг та деякі інші.

При управлінні змінними витратами основним орієнтиром має бути забезпечення постійної їх економії – після подолання точки беззбитковості сума економії змінних поточних витрат забезпечуватиме прямий приріст валового операційного прибутку. До основних резервів економії змінних витрат на фармацевтичних підприємствах можна віднести зменшення чисельності робітників основного та допоміжних виробництв за рахунок забезпечення зростання продуктивності їхньої праці; скорочення розміру страхових запасів субстанцій, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон’юнктури фармацевтичного ринку; забезпечення вигідніших умов постачання підприємству субстанцій і допоміжних матеріалів тощо.

Цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами на основі механізму операційного ліверіджу, оперативний контроль за зміною їх співвідношення на різних стадіях кон’юнктури фармацевтичного ринку дозволить збільшити потенціал формування операційного прибутку на фармацевтичних підприємствах.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 435; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.037 сек.