Метод психологічного аналізу документів

Метод аналізу продуктів діяльності.

Продукти людської діяльності є корисним об'єктивним матеріалом, що дозволяє розкрити багато особливостей людської психіки.

Аналіз продуктів діяльності дозволяє охарактеризувати уміння
і навички, прийоми і способи роботи, риси особистості, що виражаються у відношенні до діяльності тощо.

Для з'ясування ролі особистісного фактору, професійної майстерності необхідне узагальнення передового досвіду, а також помилок у діяльності, що виникають у результаті дії різних психологічних факторів. З цією метою вивчаються матеріали по обміну
досвідом, публікації вчених тощо.

Специфічним різновидом даного методу є вивчення результатів
злочинної діяльності, способів здійснення злочину.

Добре відомо, що злочинці, які «спеціалізуються» на якомусь
певному виді злочину, як правило, вчиняють його тим самим способом, що утворює так званий «злочинний почерк».

Вивчення способу, місця і часу здійснення злочину іноді дозволяє установити деякі особистісні властивості злочинця (жорсто-
кість, ощадливість, легкодумство тощо.).

За способом здійснення злочину можуть бути встановлені, крім
уже відзначеного, професійні навички й уміння, рівень інтелектуального розвитку, здібності злочинця.

Документ у широкому значенні цього слова (тобто те, що записано, намальовано або зображене якимось способом) може містити
відомості, які цікавлять психологію. Аналіз документа - метод,
що дозволяє добути такі відомості.

Крім якісного аналізу документа, тобто аналізу змісту змістовної його сторони, існує кількісний, формалізований аналіз, виділення и обробка одиниць інформації. Найбільш розповсюдженим
тут є метод контент аналізу. Сутність методу полягає у виділенні (в змісті тексту значеннєвих одиниць (слово і символ), які можна

однозначно фіксувати і переводити в кількісні показники за допомогою одиниць рахунку. Як одиниці рахунку використовують
частоту появи ознаки в тексті, обсяг тексту, що містить значеннєву
одиницю (у рядках, абзацах).

Аналіз документів дає можливість отримати інформацію також

про досліджувану людину. Це можуть бути листи, щоденники, кон­спекти, доповіді, записки, літературні твори, наукові роботи тощо.

При оцінці особистості за документами необхідно враховува­ти не тільки їхній зміст, але і форму вираження думок, почуттів, станів.

Особливе місце серед методів психології займає графологія на­ука що ставить своєю метою визначення властивостей особистості за особливостями індивідуального почерку. По почерку можна ви­значити стать людини, рівень освіти, емоційний стан, порушення в мові і психіці, деякі особливості темпераменту.

Будь-яке дослідження психіки людини закінчується узагальнен­ням всіх отриманих матеріалів, що знаходить своє відображення в психологічній характеристиці особистості.

Складання характеристики («психологічного портрету») допо­магає орієнтуватися в зібраному матеріалі, сприяє виявленню и усуненню наявних протиріч, які можливі при використанні окре­мих методів психології.

Етапи психологічного дослідження. Психологічне дослідження

складається з декількох етапів.

1. Підготовчий етап, що складається з вивчення стану, визна­чення задач, питання і робочої гіпотези дослідження, розробки методики;

2. Збір фактичних даних, що забезпечують вірогідність висно­вків. Для цього застосовуються різні методи;

3. Кількісна обробка даних дослідження, побудова графіків;

4. Інтерпретація даних і формулювання висновків, підготовка характеристики.

Питання для самоперевірки

• В чому полягає різниця між життєвою та науковою психологією?

• Дайте визначення поняття «Психологія»?

• Що є предметом психології?

• Перерахуйте методи психології.

• Розкрийте сутність методу спостереження.

• Охарактеризуйте метод бесіди.

• Дайте характеристику анкетного методу.

• В чому полягає сутність біографічного методу?

• Яка мета методу узагальнення незалежних характеристик?

• Розкрийте сутність експериментального методу.

• Назвіть специфіку методу тестів.

• Розкрийте зміст методу аналізу продуктів діяльності.

• В чому полягає сутність методу аналізу документів?

• Назвіть етапи психологічного дослідження.

Література

1. Андросюкв.г., КазміренкоЛ.І.. Кондра- тьев Я. Ю., Юхновець Г. О. Психолопчне забезпечення оперативно-служ­бової ДІЯЛЬНОСТІ працівників міліції: У 2 ч.: Навч.-метод. посібник/Наці­ональна академія внутрішніх справ Украіни. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. — 328 с.

2. Антонян Ю.М., Еникеев М. И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования пре ступлений.- М: Юристь, 1996.- 333 с.

3. Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності. - Луганськ, 2007. - 275 с.

4. Васильев В.Л. Юридическая психология. – Спб:Изд-во Питер, 1997. – 656 с.

5. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я. Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе оперативных служб: Учебное пособие. – К.:ЧПП, 2005. – 314 с.

6. Ковтун Г.Философия разведки. – К.: Издательский дом «Журнал президента», 2001. – 629 с.

7. Коновалов В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков, 1978

8. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: Учебное пособие. – М.: Юнити – ДАНА, 2001

9. Чуфаровский Ю.В. Психология оперативно-розысковой деятельности. – М.:Эксмо, 2005

10. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. – Гродно:ГрГУ., 1998. – 370 с.

РОЗДІЛ 1

СИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАВООХОРОНЦІВ

1.1. Психологічна характеристика професійної діяльності і професійно важливі якості правоохоронця

Поняття «правоохоронна діяльність» було введено в науковий лексикон напочатку 60-х років і позначає це, як діяльність спеці­альнихдержавних органів, що здійснюють безпосередню боротьбу зі злочинністю.

Виходячи з законодавчо визначених задач діяльності правоохо­роннихорганів, можна виділити наступні її різновиди: оперативно-розшукову;розвідувальну та контррозвідувальну; профілактичну; діяльність із дізнання і розслідування злочинів; діяльність з охо­ронисуспільного порядку й безпеки; судочинство; пенітенціарну діяльність тощо.

Правоохоронна діяльність стосується інтересів усіх громадян, має високу соціальну значимість, впливає на формування соціаль­но-політичної обстановки в країні.

Для вирішення питання про професійно важливі якості особис­тостіправоохоронця, ми звернулися до проблеми професюграфічного аналізу діяльності. Професіографія - це опис системи вимог певноїпрофесії допсихофізіологічних і психічних якостей люди­ни - основапрофесійної діагностики, професійного добору, психограми.Ми виходимо з того, що професіограма є також основою базової та спеціальної психологічної підготовки правоохоронців. Спеціальнапсихологічна підготовка - це предмет різних прикладнихгалузей психології: оперативної, пенітенціарної, розвід­увальної таконтр розвідувальної, судової тощо. Базова (загальна) психологічна підготовка може бути спільною для всіх без виклю­чення напрямків правоохоронної діяльності і е предметом даного навчального посібника.

Професіограма визначає вимоги, що пред'являє правоохоронна

діяльність до психіки правоохоронця, його індивідуально-психологічних якостей, що складає зміст психограми. У психограмі визна­чаються чіткікритерії професійної придатності або непридатної до правоохоронної діяльності. Аналіз літератури дозволяє виділити наступні основні базові характеристики правоохоронної діяльності:

• правова регламентація професійної поведінки і прийнятих рішень;

• оперативність і екстремальність;

• пізнавально-пошукова спрямованість;

• комунікативно-організаційна спрямованість;

• мотиваційно-вольова готовність.

Згідно з цим сформульовано 5 основних факторів професійної придатності. Вони включають відповідні блоки професійно важливих психологічних якостей, знань, вмінь та навичок.

Перший фактор - високий рівень правосвідомості. Цей фактор відображає нормативність поведінки правоохоронця в будь- яких утому числі складних, екстремальних умовах, його доцільно розглядати як один з провідних факторів професійної придатності до роботи в правоохоронних органах. До особистісних якостей, що формують цей фактор, відносяться:

• високий рівень правосвідомості, просоціальна професійна спрямованість та професійна самооцінка особистості;

• чесність, об'єктивність, цивільна мужність, порядність, совісність, принциповість (непримиренність) у боротьбі зі злочинністю;

• обов'язковість, сумлінність, дисциплінованість, відповідальність.

Свідченням професійної непридатності до правоохоронної діяль­ності за цим фактором є протилежні якості: аморальність, брехливість, безвідповідальність, недисциплінованість, схильність до протиправних деліктів тощо.

Другий фактор - адаптивність до стресу (емоційна стійкість, стресостіикість, ризикостійкість, конфліктостійкість), психічна та психофізіологічна надійність.

Цей фактор припускає:

• стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю над емоціями і поведінкою, безпомилковість дій у критичних і фрустраційних ситуаціях;

• розвинуті адаптивні властивості особистості, що дозволяють зберігати працездатність у стані стомлення, здатність адек­ватно реагувати на різні професійно значимі складні ситуації тощо.

Негативно за цим фактором оцінюються наступні якості осо­бистості: низька адаптивність, емоційна нестійкість, підвищена емоційна збудливість, надлишкова агресивність, імпульсивність, невротичні симптоми, швидка стомлюваність, психопатичні властивості характеру, адиктивна поведінка тощо.

• Третій фактор - високий рівень когнітивно-ітелектуального розвитку, пізнавально-пошукова (когнітивна) активність правоохоронця Цей фактор обумовлений наступними якостями особистості:

• розвинутий інтелект, широкий кругозір, ерудиція; гнучке, творче, рефлексивне, критичне мислення;

• розвинуті мнемічні здібності;

• спостережливість;

. розвинута уява, інтуїція, здатність до абстрагування, рефлексії.

Як несприятливі для правоохоронної діяльності можна виділити такі якості, як низький рівень інтелекту, ригідне, некритичне мис­лення. нерозвинена або занадто надмірна уява. Ці якості несумісні з ефективною правоохоронною діяльністю.

Четвертий фактор - комунікативно-організацшна компетент­ність правоохоронця, яка обумовлюється:

· здатністю установлювати психологічнии контакт із різними учасниками діяльності, підтримувати з ними у неоохідних межах довірчі відносини;

· проникливістю, здатністю розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, психічні стани;

· доброзичливим, увічливим відношенням до людей, умінням слухати учасника діалогу, емпатійністю (здатність емоційно відзиватися на переживання співрозмовника);

· вільним володінням вербальними і невербальними засобами спілкування;

· здатністю виконувати роль та перевтілюватися в процесі спілкування;

· умінням в конфліктних ситуаціях вибирати адекватну стра­тегію комунікативної поведінки, змінювати, в залежності від обставин,стиль спілкування;

· почуттям гумору тощо.

Якостями, що утрудняють спілкування в правоохоронній діяльності, знижують його результативність, є: замкнутість, підвищена зосередженість на своїх проблемах, переживаннях (інтравертованість), вразливе самолюбство, підвищена уразливість конфліктність, агресивність, імпульсивність, недостатнє володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, явна акцен­туація характеру.

П'ятий фактор - мотиваційно-вольова складова. Вони дозво­ляють правоохоронцю долати перешкоди і труднощі, з якими при­ходиться мати справу у процесі здійснення професійної діяльності і спілкування. Це наступні якості:

· активність, ініціативність, спритність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість;

· рішучість, уміння виділяти головне, прогнозувати наслідки приинятих рішень, самостійність;

· почуття відповідальності за власні дії і вчинки; здатності до саморегуляції власних станів і вчинків, самоор­ганізація професійної діяльності, організованість, зібраність тощо.

Крім перерахованих якостей особистості, ефективність правоохоронної діяльності залежить від мотиваційної сфери особистості якою мірою в ній домінують соціально значимі мотиви, потреба в досягненні успіху в роботі, у завоюванні професійного престижу авторитету і поваги серед співробітників, а також громадян, чиї законні права й інтереси правоохоронець захищає.

Якостями, що істотно знижують професійні можливості правоохоронця є: слабкість волі і характеру, психопатичні властивості підви­щена агресивність, незбалансованість процесів гальмування і збуджен­ня, емоційна нестійкість, пасивність, безвідповідальність, надлишкова помисливість, тривожність, низький рівень інтелекту тощо.

Професійно важливі якості особистості правоохоронця інтегру­ються в психологічній структурі особистості.

1.2. Психологічна підготовка співробітників правоохоронних органів: авторський підхід

Одним з ведучих напрямків удосконалювання правоохоронної діяльності є психологічна підготовка співробітників.

Метою і кінцевим результатом психологічної підготовки співробітників є формування у них готовності діяти професійно грамотно, ефективно, безпомилково, чітко, з високою працездатністю в будь-яких складних умовах правоохоронної діяльності, що здій­сниться завдяки формуванню та розвитку професійно важливих якостей, знань, вмінь та навичок.

Правоохоронна діяльність висуває високі вимоги до особистісних якостей співробітників, у першу чергу до професійно важли­вих. Особливості цієї діяльності вимагають розвитку високого рівня правосвідомості, когнітивної та комунікативної компетентності, емоційної стійкості, стресостійкості, вольової та мотиващиної готовності.

Відповідно, основні задачі психологічної підготовки полягають у тім, щоб сформувати вищеназвані якості, забезпечити умови для подальшого професійного саморозвитку завдяки професійно-психологічним знанням вмінням та навичкам.

Психологічна підготовленість є складовою професійної майстерності співробітників і може розглядатися як сукупність сформо­ваних і розвинутих професійно важливих якостей, знань, вмінь та навичок, що відповідають вимогам правоохоронної діяльності і є необхідними передумовами її ефективного здійснення.

Психологічна підготовленість істотно підвищує професійну майстерність правоохоронця. Наукові дані і наявний позитивнии досвід указують на необхідність уведення спеціальних задач, форм і методів цілеспрямованого формування психологічної готовності в системі професійного навчання. Психологічна підготовка важ­лива складова професійної підготовки співробітника.

Психологічна підготовка - це спеціально організований, цілеспрямований процес впливу на співробітників по формуванню, розвитку й активізації професійно необхідних якостей, знань, вмінь та навичок, що обумовлюють успішне, ефективне виконання функціональних повноважень.

Основною метою і результатом психологічної підготовки є психологічна готовність. Вона поділяється на декілька видів:

• функціональна готовність, що припускає сформованість професійно важливих знань, умінь і навичок;

• особистісна готовність, що включає сформованість і розви­неність професійно важливих якостей.

Психологічна готовність може бути також довгостроковою (постійною) та тимчасовою (ситуативною). Базова психологічна підготовка спрямована саме на розвиток довгострокової готовності виконувати професійні завдання.

Отже, психологічна підготовка обумовлена особливостями правоохоронної діяльності співробітників її загальною професіограмою. Відповідно до цього її зміст орієнтований на:

• формування і розвиток професійно важливих рис характеру та індивідуального стилю правоохоронної діяльності, в залеж­ності від власного темпераменту;

• розвиток здібностей до правоохоронної діяльності;

• розвиток професійної спостережливості;

• розвиток професійної спрямованості особистості;

• розвиток професійної пам'яті, мислення, уяви;

• розвиток емоційно-вольових якостей, знань, вмінь та навичок;

• формування і розвиток комунікативної компетентності;

• розвиток лідерських та організаторських якостей. Система психологічної підготовки, обумовлюючись професіографічними вимогами, складається з наступних блок-модулів:

• Особистість правоохоронця.

• Психологія професійної спрямованості та професійної само­оцінки.

• Темперамент і індивідуальний стиль правоохоронної діяль­ності.

• Здібності до правоохоронної діяльності.

• Психологія професійного характеру.

• Соціально-перцептивна і атенційна підготовка.

• Мнємічна підготовка.

• Мисленєва підготовка.

• Імажинітивна підготовка.

• Емоційно-вольова та антистресова підготовка.

• Комунікативна підготовка.

• Соціально-психологічна підготовка.

Питання для самоперевірки

· Назвіть основні характеристики правоохоронної діяльності.

· Перерахуйте фактори психологічної придатності до правоохоронної діяльності.

· Охарактеризуйте професійно важливі якості особистості правоохоронця.

· Дайте визначення поняття «психологічна підготовка».

· Що є кінцевим результатом психологічної підготовки?

· Назвіть основні задачі психологічної підготовки правоохо-
ронця.

· Назвіть види психологічної готовності до правоохоронної діяльності.

· На що зорієнтований зміст психологічної підготовки?

· Назвіть складові системи психологічної підготовки.

Література

1. Андросюкв.г., КазміренкоЛ.І.. Кондра- тьев Я. Ю., Юхновець Г. О. Психолопчне забезпечення оперативно-служ­бової ДІЯЛЬНОСТІ працівників міліції: У 2 ч.: Навч.-метод. посібник/Наці­ональна академія внутрішніх справ Украіни. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. — 328 с.

2. Антонян Ю.М., Еникеев М. И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования пре ступлений.- М: Юристь, 1996.- 333 с.

3. Ганзен В.А. Системніеописания впсихологии. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1984. – 175 с.

4. Григорьевских В.С., Минав А.Н. Надежность труда как главный показатель прогнозирования поведения человека в экстримальных условиях // Проблемы оценки функциональных возможностей человека и прогнозирования здоров’я. – М., 1985.

5. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основне свойстванервной системы. – М., 1970. – 272 с.

6. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.Л., Пономаренко З.А. Готовность к деятельности внапряженных ситуаціях. – Минск, 1985.

7. Еникеев М.И. Юридическая психология. Ученик для вузов. – М:НОРМА-ИНФА-М, 1999. – 517 с.

8. Землянов В.М. Своя контразведка: Практическое пособие. – Мн.:Харвест, 2002. – 416 с.

9. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я. Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе специальных служб: Учебное пособие. – К.: ЧПП, 2005. – 314 с.

10. Коновалов В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков, 1978

11. Климов Е.А. Психология профессионала. – М., 1996. – 400 с.

12. Комаров К.Э. Психологическая полготовка к действиям вусловиях повышеного риска: Учебно-методическое пособиедля специалистов, занимающихся подготовкой подразделений МО, ФСБ, МВД, МЧС, Минюста Росии. – М., 2002

13.Лебедев В.И. Личность вэкстримальных условиях. – М.: Политиздат, 1989.-304с.

14. Макнаб К. Психологическая подготовка подроздилений спициального назначения. – М. 2002

15. Маркова А.К. Психология профессионализма. – М., 2001. – 190 с.

16. Никифоров Г.С. Надежность профессиональной деятельности. – СПб.: Узд-во СПбГУ, 1996. – 172 с.

17. Пирожков В.Ю. Криминальная психология. – М.: Ось-89, 2001. – 704с.

18. Прыгунов П. Я. Психологическоеобеспичение специальных операций: ролевоеповедение. К.: Узд-во Епроп.ун-та, 200. – 303 с.

19. Ронин Р. Своя разведка: Практическое пособие – Мн.:Харвест, 1998, - 368 с.

20. Ростунов А.Т. Формированиепрофессиональной пригодности. – М., 1984. – 176 с.

21. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: Учебное пособие. – М.: Юнити – ДАНА, 2001

22. Физическая и психологическая подготовка разедчика / Авт.-сост. Д.И. Дудинский. – М.:АСТ, 2005. – 96 с.

23.Чуфаровский Ю.В. Психология оперативно-розысковой деятельности. – М.:Эксмо, 2005

24. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. – Гродно:ГрГУ., 1998. – 370 с.

Дата добавления: 2015-05-22