Захист прав використання нематеріальних активів

Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що застосовуються в діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством. Вод­ночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарюван­ня, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та викори­стання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не нава­житься вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є не­матеріальними активами.

В даний час, коли в Україні відбувається фо­рмування ринку інтелектуальної власності, особливо гостро встає питання про правовий захист нематеріальних ресурсів. На відміну від звичайних товарів продукти творчої діяльності, якщо вони не забезпечуються спеціальною правовою охороною держави, не в змозі приносити їх власникам скільки-небудь гарантовані прибутки. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

Під патентом розуміється документ, що засвідчує пріоритет, авторство і виняткове право патентовласника на володіння, користування і розпорядження об'єктом на території дії охорони з метою одержання комерційної вигоди. Згідно законодавству, виняткове право володіння патентом надає його власнику наступні можливості: використання винаходу на свій розсуд; заборона використання винаходу третьою особою, крім випадків, коли таке використання не є порушенням прав патентовласника; продаж ліцензії; переуступка прав на об’єкт власності, що захищається патентом. Таким чином, суть виняткового права, як в Україні, так і в будь-якій іншій країні, залишається однією і тією ж, воно дозволяє забороняти іншим виробляти протягом певного часу і на певній території продукцію, що потрапляє під дію патенту.

Суть патентування полягає в отриманні патенту і прав, що містяться в ньому, – прав інтелектуальної власності. Основні цілі патентування: виникнення правового пріоритету на об’єкт промислової власності, першості, інформування потенційних споживачів про нові техніко-економічні рішення; отримання можливості патентовласником захищати свої права від несумлінних посягань з виплатою відповідної компенсації; вихід на світовий ринок об’єктів промислової власності, що неминуче передбачає первинність патентування їх в Україні.

Власник патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок і власник свідоцтва на торгову марку має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання відповідного об’єкту промислової власності на підставі ліцензійного договору (угоди).

Передача права власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання, комплексу інформації, що передається, тощо. У відповідності з цим розрізняють декілька видів ліцензій.

Залежно від підстави, на якій видається дозвіл використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. Добровільна ліцензія характерна тим, що в ній ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони; обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного рішення державного органу проти волі патентовласника.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіату права викличного користування об’єктом ліцензії. Але ліцензіар зберігає за собою право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об’єктом ліцензії протягом визначеного у договорі періоду.

В залежності від характеру об’єкту, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, що захищене патентом.

За використання об’єкту ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширені серед них: періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продаж, до собівартості виробництва або у розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж являє собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Відповідно до законодавства України, авторським правом охороняються твори в галузі мистецтва, літератури, науки, зокрема комп’ютерні програми і бази даних. Власник авторського права для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторських прав, який зображається на кожному екземплярі твору і складається з латинської літери в колі - ©, імені власника авторського права і року першої публікації твору.

Охорона авторського права діє протягом всього життя автора та 50 років після його смерті. Відповідно до законодавства України, використання об’єкта авторського права допускається на підставі авторського договору. Проте закон передбачає в певних випадках вільне використання творів без укладення авторського договору і згоди автора. Таке використання має супроводжуватись обов’язковим позначенням імені автора і джерела запозичення, не повинне ущемляти необґрунтованим чином законні інтереси автора.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке «нематеріальні ресурси підприємства»? Яке їх значення для сучасної системи господарювання та підвищення ефективності виробництва?

2. Дайте змістовну характеристику об’єктів промислової власності. Які особливості використання окремих об’єктів промислової власності?

3. Охарактеризуйте різновиди об’єктів інтелектуальної власності.

4. Дайте характеристику нематеріальних активів підприємства.

5. Які документи забезпечують право на використання нематеріальних ресурсів?

6. Які види ліцензій ви знаєте?

7. Перелічіть ознаки, за якими можна класифікувати ліцензії.

8. Як може проводитися плата за користування об’єктом ліцензійної угоди?

9. Дайте визначення поняття «роялті».

10. Дайте визначення поняття «паушальна виплата».

Тести:

1. За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають завдяки:

а) зносу основних виробничих фондів;

б) рідкості ресурсів;

в) зменшенню індивідуальних витрат на виробництво;

г) новим, унікальним знанням у будь-якій формі;

д) наближенню споживачів до виробників продукції;

2. Головною особливістю нематеріальних фондів є:

а) відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони надають підприємству;

б) короткий життєвий цикл;

в) неможливість забезпечення їхнього правового захисту;

г) їх обов’язкова наявність на будь-якому підприємстві.

3. Які з нижче наведених нематеріальних ресурсів не є об’єктами промислової власності:

а) товарні знаки та товарні марки;

б) винаходи;

в) бази даних;

г) раціоналізаторські пропозиції;

д) промислові зразки.

4. Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються такі критерії:

а) новизна і практична корисність;

б) новизна, певна технічна ознака і практична корисність;

в) новизна, винахідницький рівень і промислова придатність;

г) новизна, оригінальність і промислова придатність.

5. Винахід – це:

а) Принципово нове технічне рішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства;

б) Розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві;

в) Корисна рекомендація, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві;

г) певний досвід підприємства у будь-якій сфері його діяльності.

6. Товарні марки і товарні знаки – це:

а) оригінальні позначення для відрізнення на ринку товарів та послуг одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників;

б) знаки, що характеризують репутацію та становище підприємства в цілому;

в) знаки, що вказують на відповідність товару встановленим стандартам;

г) знаки, що вказують на приналежність товару певній товарній групі.

7. Сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв’язки, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів тощо – це:

а) товарний знак;

б) гудвіл;

в) «ноу-хау»;

г) Фірмове найменування.

8. Розроблена автором або авторським колективом модель вибору, який буде випускатися на даному підприємстві – це:

а) винахід;

б) промисловий зразок;

в) раціоналізаторська пропозиція;

г) корисна модель;

д) еталон.

9. Який з нижченаведених об’єктів не належить до об’єктів інтелектуальної власності:

а) програмне забезпечення;

б) база даних;

в) банк даних;

г) «ноу-хау».

10. Нематеріальні активи – це:

а) право на використання об’єктів промисловості та інтелектуальної власності;

б) різновид нематеріальних ресурсів;

в) складова потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи отримання доходів;

г) усе перелічене.

11. Авторське свідоцтво посвідчує пріоритет і авторство на:

а) товарні знаки;

б) промислові зразки;

в) корисні моделі;

г) винаходи.

12. Патент – це:

а) система правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних творів на використання плодів своєї праці;

б) договір на строкове і і відшкодоване володіння та користування майном;

в) документ, яким держава, надає особі або підприємстві виключне право використання зазначеного в ньому об’єкта промислової власності;

г) дозвіл на використання нематеріальних ресурсів.

13. Реалізовувати право власності на нематеріальні ресурси може:

а) безпосередньо їх власник;

б) довірена особа;

в) довірене підприємство;

г) усі перелічені.

14. Передача власником права використання нематеріальних ресурсів іншій заінтересованій особі здійснюється у формі видачі:

а) державного дозволу;

б) сертифіката;

в) ліцензії;

г) патенту;

д) свідоцтва;

е) авторського свідоцтва.

15. Ліцензіар – це:

а) власник, який передає іншій заінтересованій особі ліцензію на використання в певних межах прав на патенти, «ноу-хау» тощо;

б) заінтересована особа, якій власник передає права користуватися об’єктом ліцензії;

в) державний орган, що видає ліцензії.

Дата добавления: 2015-05-22