ПЕРЕДМОВА. У сучасній зарубіжній психології, присвяченій дослідженню проблем становлення особистості, можна знайти чимало спроб відповісти на риторичне запитання Гордона

У сучасній зарубіжній психології, присвяченій дослідженню проблем становлення особистості, можна знайти чимало спроб відповісти на риторичне запитання Гордона Олпорта, одного з провідних дослідників ХХ століття у цій галузі: “Яким повинно бути психологічне життєописання людини?” Активність пошуків відповідей на це запитання зрозуміла: вона зумовлена його визначальною актуальністю для адекватного пояснення і прогнозування відмінностей у поведінці різних осіб за однакових умов життєдіяльності і конкретної особи у різних умовах. З’ясування цих відмінностей дозволить дати відповіді на запитання, чому одні індивіди виявляють активну життєву позицію і досягають високого рівня самореалізації, у той час як в інших виникають ускладнення при вирішенні життєвих проблем. Розміркування відносно того, на підставі яких особистісних властивостей можна прогнозувати, що певна людина має вірогідність зайняти високі лідерські позиції у майбутньому професійному житті, перебувають, як підкреслюють сучасні зарубіжні дослідники [8], у самому центрі уваги теоретиків у галузі дослідження особистості.

Мета даного підручника – розглянути розроблені у зарубіжній психології особистості підходи до дослідження зазначених вище проблем і проаналізувати існуючі теорії і моделі особистості з точки зору того, який прогрес у розвитку уявлень про особистість був досягнутий за їх допомогою на понад сторічному дослідницькому шляху у цій галузі наукової психології.

Початок досліджень психології особистості зарубіжні дослідники традиційно пов’язують з датою публікації З. Фрейдом його новаторської і одночасно суперечливої праці «Інтерпретація сновидінь» (1900), сьомий розділ якої розглядають як ядро психоаналізу і, отже, як найбільш релевантний початок розробки сучасних теорій особистості (Campbell, 2008, с.190 [10]). При цьому під “сучасними теоріями” розуміють внутрішньо поєднані підходи до дослідження стійких тенденцій, які характеризують індивідуальне людське життя в його унікальній цілісності [10].

Тому, плануючи відбір матеріалу для даного підручника і визначаючи структуру його викладу, ми вирішили почати зі стислого огляду теорій особистості, запропонованих протягом ХХ століття, і завершити аналізом новітніх теорій, описи яких містяться, зокрема, у виданих у 2008 році довідниках SAGE “Психологія ХХІ століття” [25] та “Теорія особистості і діагностика”. Том 1. Теорії і моделі особистості [8]. Ці довідники суттєво доповнюють уявлення про стан розвитку психології особистості, яка, за оцінкою Халла і Ліндсея, авторів класичної монографії “Теорії особистості”, (1957), відігравала “дисидентську роль” у розвитку наукової психології. Між іншим, і у вітчизняній психології наголошується на необхідності «зближення об’єкта наукової психології з її предметом», за який С. Д. Максименко в його останній монографії “Ґенеза становлення особистості” [1] пропонує розглядати саме психологію особистості.

При відборі матеріалу для включення у цей підручник, звичайно, виникло запитання, за якими критеріями доцільно класифікувати існуючі теорії і моделі особистості для забезпечення якомога максимально чіткого їх сприйняття як студентами напряму “Психологія”, яким, у першу чергу, адресований цей підручник, так і студентами інших соціальних і гуманітарних спеціальностей, яких він теж може зацікавити як джерело інформації для самопізнання та особистісного зростання.

Підхід до класифікації був вибраний не за хронологічним принципом, а за змістовним, деякі орієнтири якого окреслив I. B. Campbell у розділі згаданого вище довідника SAGE “Теорії і моделі особистості” [10, с. 190-208]. Він розглядає новітні теорії особистості під кутом зору того, що нового вони внесли у забезпечення розуміння психології особистості і що було втрачено завдяки їх впровадженню. По-перше, пропонується враховувати положення, яке висловлювалось і раніше, відносно того, що адекватне розуміння поведінки людини може базуватись лише на вивченні цілісної особистості. По-друге, як стратегічний контекст для розробки теорій особистості вважається доцільним розглядати “реципрокну взаємозалежність” особистості і ситуації як чинників, що зумовлюють поведінку людини. Це вимагає, як стверджує Mischel [23], побудови своєрідного “перехідного містка” між психологією особистості як розділом наукової психології і соціальною психологією. Подібну точку зору підтримує Baumeister [7, с. 367], який вважає, що психологи, які досліджують особистість, і соціальні психологи можуть і повинні співпрацювати у вивченні взаємодії особистості і ситуації як єдиної надійної моделі людської поведінки.

Mc. Adams пропонує відокремлювати в еволюції теорій особистості три періоди. Перший він пов’язує з постатями Олпорта, Мюррея і Кеттелла, котрі запропонували багатовимірні конструкти для описання особистості, які можна аналізувати на різних рівнях. Другий період, на його думку, припадає на 1950-1970 роки, які характеризувались розквітом експериментальної психології і занепадом психології особистості, оскільки остання зосередилась на вивченні окремих особистісних конструктів, внаслідок чого цілісна особистість була розщеплена на «деконтекстуалізовані» диспозиційні риси, що було характерною ознакою когнітивного підходу до її вивчення. І, врешті-решт, період з 1970-го року до теперішнього часу характеризується послідовною зміною двох тенденцій у дослідженні психології особистості. Перше десятиріччя цього періоду отримало назву «десятиріччя сумнівів», проте в останні два десятиріччя ХХ століття поновився оптимізм і рішучість продовжувати дослідження.

На підставі аналізу різних оцінок стану досліджень теорій і моделей особистості у сучасній зарубіжній психології, зокрема поглядів авторів згаданих вище новітніх довідників з психології [8; 25], а також матеріалів останніх європейських конференцій з психології особистості [5] ми виокремили для упорядкування матеріалу у даному підручнику такі напрями дослідження психології особистості.

1. Дослідження особистісної динаміки, які базуються переважно на клінічному підході до вивчення розвитку і формування особистості. Він представлений психодинамічними теоріями: Фрейда, Юнга, Адлера, Еріксона, Роджерса, Маслоу та ін.

2. Дослідження структури особистості, що базуються на кореляційному підході до вивчення диспозиційних (неконтекстуалізованих) особистісних рис. Цей напрям представлений дослідженнями Мюррея [24], Олпорта [3], Кеттелла, Айзенка [27], Грея [17] і Цукермана [33], Гольдберга [16] і МакКрає і Коста [22], Ештона і Лі [5] та інших. У межах цього напряму розглядаються принципи побудови, емпіричний і теоретичний статус диспозиційних моделей особистісних рис як генералізованих нейропсихічних структур, зокрема: 16-факторна модель Кеттелла (і спроби її спрощення (Грегорі Бойл [9]), трьохфакторна модель Ганса Айзенка, п’ятифакторна модель Гольдберга (Віg 5), МакКрає і Коста («NEO-PI-R») і аспекти її критики, альтернативна п’ятифакторна модель Цукермана-Кульмана (ZKPQ), шестифакторна модель HEXACO (Ештона і Лі) та її культурно зумовлені варіанти.

3. Дослідження саморегуляції особистості, що базуються на контекстуалізованому підході до вивчення так званих «динамічних рис» (dynamic traits). Він представлений пояснювальними моделями і теоріями особистості (explanatory models), зокрема:

- когнітивно-адаптивною теорією (Дж. Меттьюс);

- соціально-когнітивною теорією (А. Бандура);

- когнітивно-афективною моделлю (CAPS) – (Мішель і Шода);

- моделлю особистісної архітектури (KAPA) – «знання та їх оцінка» (Д. Цервоне);

- когнітивно-експерієнціальною теорією (С. Епштейн).

4. Інтегративний підхід до дослідження індивідуальності, представлений багатовимірною ієрархічною моделлю Я -концепції; дослідженнями самосвідомості; моделлю мотиваційних рис; дослідженнями впевненості людини у собі, дослідженнями емоційного інтелекту і стратегій подолання стресу; моделлю «позитивних рис» «Цінності-у-дії» (позитивні риси особистості) (Peterson i Seligman [26]).

5. Імпліцитні моделі оцінювання особистості, що базуються на аналізі певних аспектів поведінки, в яких особистісні характеристики відбиваються опосередковано, зокрема через урахування латентних періодів моторних реакцій.

Дата добавления: 2015-05-22