Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Гуманістично-феноменологічна традиція дослідження особистісного розвитку




Спадщина К. Роджерса і А. Маслоу

Оцінюючи перспективи розвитку психології ХХІ століття, ідеї попередніх етапів розвитку психології особистості, які зберігають певний вплив на теоретизування у сучасних зарубіжних дослідженнях, дослідники вказують на гуманістичну і феноменологічну традиції дослідження особистості. Для того щоб оцінити цей напрям у розвитку психології особистості, вони вважають доцільним підкреслити той факт, що якщо психоаналітичний підхід розглядається інколи як «перша сила» у галузі психології особистості, а «другою силою» вважають біхевіористську традицію, то гуманістична психологія є «третьою силою», внесок якої у формування теоретичних засад психології особистості важко переоцінити [25].

Хоча біхевіоризм виник у прямій опозиції теорії Фрейда, обидва напрями були детерміністськими у розумінні того, що людина не є вільною у виборі своєї власної поведінки, проте детермінізм Фрейда базувався на «внутрішніх» особистісних чинниках, а Скіннера – на зовнішніх. До 1950-х років перша і друга сили вже мали добрі традиції в інтелектуальному середовищі зарубіжної психології, але у цей час почала формуватись опозиція цим двом силам, головним чином у працях Карла Роджерса [29] і Абрахама Маслоу [21]. Як і Фрейд, обидва ці теоретики орієнтувалися на клінічні дослідження, хоча Маслоу за базовою освітою був експериментальним психологом. Обидва представники цього напряму виступили у явній опозиції деяким центральним ідеям як Фрейда, так і Скіннера, при вивченні факторів, які впливають на поведінку людини. Роджерс і Маслоу, наприклад, відхиляли детермінізм, який був притаманний теоретизуванню Фрейда і Скіннера. Гуманістичний підхід був спрямований на те, щоб дослідити свободу індивідуума у виборі його власного життєвого шляху. Крім того, Роджерс і Маслоу, як підкреслюють сучасні зарубіжні дослідники, виходили з положення про позитивність природи людини, відхиляючи фрейдівське твердження про те, що поведінку людини спрямовують примітивні егоїстичні інстинкти, анімалістичні сили.

Роджерс і Маслоу акцентували увагу на розвитку особистості, який триває протягом усього життєвого шляху людини, і, зокрема, оптимістично розглядали спрямування цього розвитку, вважаючи, що він повинен бути здоровим. Роджерс писав: «У мене не викликає схвалення достатньо поширений погляд на те, що людина є здебільшого ірраціональною істотою. Поведінка людини є винятково раціональною» [29, с.194]. У цьому сенсі Роджерс і Маслоу передбачили напрямок сучасної позитивної психології (Селігман, 2000 [30]). При зазначених розбіжностях у поглядах, Фрейд і Роджерс використовували подібні моделі конфліктів для описання механізму розвитку особистості. Проте для Роджерса це був конфлікт між «істинною сутністю індивіда» і спотвореним Я -образом. Отже, повторюється ідея неусвідомленого конфлікту. Але для Роджерса внутрішня природа людини є позитивною, а зовнішні впливи можуть спотворювати її, а для Фрейда, навпаки, сутність людини є негативною і загрозливою.

Важливі теоретичні конструкти

У першій важливій праці Роджерса «Консультування і психотерапія: нові концепції у практиці» (1942), були окреслені основні засади його теоретичного підходу. Згідно з цим підходом, організм при народженні є основною психологічною реальністю, яка з часом породжує більш складні особистісні структури. Однією з цих структур є Я («self»), яка у цілому відповідає феномену самоідентичності особистості. У міру того, як Я піддається впливам умов, які є випробуванням для гідності особистості, стикається з обставинами, в яких Я оцінюється стосовно певних видів поведінки і ставлень, воно починає змінюватись відповідно з умовами, в яких воно оцінюється. Наприклад, дитина, що розвивається, може виховуватись в оточенні, де забороняється безпосереднє виявлення гніву. У ранньому дитинстві, коли дитина перебуває в ситуаціях, в яких гнівливість не приймається, вона навчається знецінювати такі ситуації. Оскільки всі оточуючі потребують позитивного ставлення, людина навчається відмовлятись від певних форм поведінки. У міру продовження процесу розвитку за такими зразками, деякі аспекти істинної природи людини змінюються. Це веде до формування розуміння того, що людина певною мірою є лише тінню своєї істинної природи. Отже, подолання цих особистісних обмежень є завданням зростання і перетворення на особистість, яка функціонує більш повно. Роджерс був впевнений в тому, що за умов належного психологічного оточення навіть без психотерапевтичних впливів людина може функціонувати як психологічно здорова особистість.

Маслоу поділяв з Роджерсом деякі фундаментальні постулати відносно динаміки розвитку особистості, але, крім того, зробив унікальний індивідуальний внесок у розвиток теорії особистості. Найбільш відомою для більшості студентів, які вивчають психологію, є ідея Маслоу відносно ієрархії мотивів, в якій він окреслив важливі аспекти розвитку свого теоретизування. Суттєвою ідеєю в його ієрархії є те, що людина проходить декілька рівнів розвитку, в яких більш низькі, базові потреби повинні бути задоволені, перш ніж людина почне задовольняти більш високі потреби в ієрархії. Ці низькі потреби, як відомо, називають вітальними (життєво важливими) – потреба у надійності, безпеці, належності, любові, самоповазі, самооцінці і, врешті-решт, самоактуалізації.

Важливий внесок у розвиток теорії особистості почався з його докторської дисертації. Він дослідив у ній наявність домінант і певних форм мотивацій у макак. З раннього періоду своєї кар’єри Маслоу цікавився тим, що найкращого може зробити тварина, і пізніше поширив цей інтерес і на людей. Він розпочав дослідницьку програму, в якій вивчав деякі з найбільш видатних постатей в історії людства. Наприклад, він дослідив життя Ральфа Емерсона, Джорджа Вашингтона, Вільяма Джемса та інших, щоб зрозуміти, які особистісні характеристики допомогли цим особам виявити свої відмінності від інших людей. І Роджерс, і Маслоу намагались, таким чином, виявити рівень, на якому люди можуть перевершити себе, здійснити свої творчі задуми. Сила теоретичних положень і особистісних властивостей Роджерса і Маслоу стимулювала інших людей перетворюватись на їх послідовників.

Теоретична й емпірична робота Роджерса і Маслоу вплинула на інші аналогічні підходи. Більшість з них має екзистенційне орієнтування, тобто спрямованість на розглядання фундаментальних питань природи існування людини, її страждань. В них наголошується роль особистісного вибору у спрямуванні життя людини, у створенні його змісту. Оптимістичними були також погляди на людину Ролло Мея, Віктора Франкла та інших, що містять варіанти феноменологічної тематики, яку розвивали Роджерс і Маслоу.

На підгрунті гуманістичної феноменологічної теорії Роджерс забезпечив фундаментальне керівництво застосуванням його теоретичних положень при наданні допомоги особам із психологічними проблемами. Фактично, роботи Роджерса у галузі надання психотерапевтичної допомоги здійснили революцію в уявленнях про те, як терапевти маютьнадавати допомогу людям з відповідними потребами. У найбільш конкретизованому вигляді переконання Роджерса базувались на уявленні, що навіть повсякденні взаємовідносини можуть бути психологічно лікувальними, терапевтично корисними. У той час як психоаналіз покладався значною мірою на техніки здійснення терапії, роджеріанський підхід базувався на особистості терапевта як компоненті надання допомоги. Протягом усього періоду своєї наукової діяльності Роджерс, перш за все, надавав увагу клієнтові, внаслідок чого його терапія отримала назву клієнт-центрованої, на відміну від психоаналітичної з її установкою відносно провідної ролі експерта-аналітика. Практичне застосування теорії Роджерса базувалось на більш егалітарних відносинах між тим, хто надає допомогу, і суб’єктом, якому вона адресується. Роджерс стверджував, що існують три необхідні і достатні умови, які неминуче призведуть до позитивних терапевтичних змін (1957). Ці умови полягали в тому, що терапевт повинен:

а) демонструвати безумовне позитивне ставлення до клієнта;

б) бути конгруентним, відвертим і допомагати клієнтові налаштуватись на його власну аутентичність;

в) демонструвати емпатію відносно клієнта і у такий спосіб надавати клієнтові можливість глибше пережити його власні почуття.

Роджерс вважав, що виконання цих умов терапевтом стимулюватиме рух клієнтів у напрямку більш глибокого розуміння самих себе і позитивного вирішення наявних проблем. Вплив терапевта не повинен зводитись до ролі експерта, який знає певні відповіді на запитання, а має виявлятись у ролі помічника, який надає допомогу клієнтові у розкритті його власних відповідей на існуючі запитання. Таким чином, мета роджеріанської терапії полягає у наданні можливості суб’єкту самостійно усвідомити шляхи досягнення стану повного функціонування.

Дослідницькі методи й емпіричні дані.

Хоча деякі з теоретичних конструктів Роджерса не досить вдало сформульовані і є складними для емпіричного вивчення, він систематично дослідив велику кількість основних положень теорії поведінкової психотерапії. Користуючись таким методом як Q-сортування, Роджерс з’ясував, як змінюється Я -концепція клієнта протягом періоду консультування. Крім того, він був першим, хто ввів звукореєструвальну технологію в психотерапевтичні сесії з тим, щоб ці сесії можна було пізніше піддати більш детальному емпіричному аналізу. Ця практика і зараз широко використовується. У 1956 році Роджерсу була вручена перша наукова вища нагорода американської психологічної асоціації за видатні дослідження в психології.

Оцінка внеску Роджерса і Маслоу у вивчення психології особистості

Сучасні зарубіжні дослідники високо оцінюють внесок гуманістичної феноменологічної теорії у дослідження особистості і підкреслюють, що, як психоаналітичний підхід, традиції Роджерса і Маслоу є важливими для розуміння динаміки особистісного розвитку. Теорія Роджерса більш чітко сформульована і розвинена, ніж теорія Маслоу, але обидві теорії є досить багатоаспектними і внутрішньо узгодженими. Вони стимулювали значну кількість емпіричних досліджень і дискусій. В їх межах були сформульовані важливі принципи дослідження психології особистості, які знайшли відбиття у типових підручниках психології для студентів зарубіжних ВНЗ, у них, зокрема, наводиться такий порівняльний аналіз внеску різних теорій у вивчення особистісної динаміки.

1. Як психоаналітичний, так і біхевіористський підходи є детерміністськими. Люди відчувають потяги певних рушійних сил, які перебувають поза межами їх контролю. Це можуть бути або неусвідомлені сили, які виникають ізсередини (за Фрейдом), або підкріплення, які надходять ззовні (за Скіннером). Гуманістичні ж психологи підтримували ідею наявності в людини вільного вибору та її спроможності змінювати спрямованість власної поведінки.

2. Друге положення гуманістичного підходу стосується того, що істинна наукова психологія повинна розглядати свій предмет як повністю гуманістичний, що означає визнання за індивідуумами ролі інтерпретаторів власного досвіду і їх внутрішнього світу. Поведінка, таким чином, повинна тлумачитись в термінах суб’єктивного досвіду індивідуума. Цей підхід називають гуманістично-феноменологічним. На противагу позитивістському підходу, поширеному у природознавчих науках, у межах якого людину вивчають як стороннього спостерігача, для гуманістичного підходу провідним є положення, що тільки індивідуум може пояснити зміст конкретної поведінки. Саме він, а не дослідник чи терапевт, є експертом поведінки.

3. Третє важливе положення гуманістичного підходу полягає у тому, що Маслоу і Роджерс підкреслювали позитивний аспект («healthy half») людської особистості, у той час як Фрейд дав тлумачення хворобливого аспекту, стверджуючи неможливість запобігти виникненню неврозу без допомоги психоаналітика, завдяки «природженій самодеструктивності» людини.

У логіці гуманістичного підходу Маслоу розглядав самоактуалізацію як вершину ієрархії потреб, у той час як Роджерс говорив про актуалізаційну тенденцію як внутрішню властивість життя, що відбиває прагнення людини до розвитку, зростання і збільшення своїх можливостей. Повно функціонуюча особистість є ідеалом зростання. Розвиток особистості природно здійснюється у позитивному напрямі, якщо він не заблокований зовнішніми факторами, і тому повинен розглядатись як норма.

4. Маслоу, на відміну від гештальтпсихологів, підкреслював важливість розуміння цілісного суб’єкта, а не окремих його характеристик чи аспектів виявлення поведінки.

Гуманістичний підхід сприяв усвідомленню психологами положення про те, що поведінка людини зумовлена значно більшою кількістю факторів, ніж ті, які можуть бути об’єктивно проаналізовані. Гуманістичні психологи пропагували позитивний підхід до аналізу індивідуальної поведінки і підкреслювали індивідуальну відповідальність людини за свої вчинки. Клієнт-центрована терапія є основним внеском, зробленим прихильниками гуманістичного підходу у вивчення психології особистості. Консультування перетворилось завдяки цьому підходу до дослідження психології особистості на величезну «індустрію», навколо якої почали створюватись групи так званої самодопомоги, телефонне консультування, з’явились висококваліфіковані, підготовлені терапевти.

Фундаментальним елементом гуманістичної психотерапії є безумовне позитивне ставлення до клієнта і впевненість в його спроможності самовдосконалення.

Недоліки підходу

Незважаючи на зазначені вище позитивні аспекти, гуманістичний підхід піддавався критиці з різних кутів зору.

Перш за все, зарубіжні дослідники вважають недоліком гуманістичної психології те, що вона обирає предметом аналізу лише ті аспекти функціонування людини, які нею усвідомлюються. Внаслідок цього ігноруються важливі процеси, які відбуваються поза рівнем усвідомлення.

При безумовному покладанні на індивідуальний усвідомлений досвід людини, прихильники цього підходу виходять з точки зору, що людина спроможна адекватно охарактеризувати свій досвід. Проте це не завжди так. Достатньо згадати бажання людини справити позитивне враження на психотерапевта, яке завжди має місце у ситуації консультування. Деякі критики гуманістичного підходу вважають його нечітким, ненауковим і таким, що не може бути перевіреним емпірично [27]. Теорії, які сформульовані в межах цього підходу, не піддаються емпіричній верифікації, що, принаймні частково, зумовлено тим, що гуманістичні психологи навіть і не прагнуть здобути підтвердження своїм теоретичним міркуванням. Деякі дослідницькі прийоми, що застосовуються у межах цього підходу, наприклад, дискурс-аналіз, дозволили дещо вдосконалити його надійність, але міра надійності залишається нез’ясованою.

Критикуючи гуманістичний підхід, зарубіжні дослідники також підкреслюють, що його положення не піддаються фальсифікуванню, тобто їх неможливо ані довести, ані спростувати. Це теж заважає подальшому розвитку цього напряму досліджень психології особистості.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1239; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.023 сек.