Аналіз вольової дії

Воля людини проявляється в діях, вчинках, виконуємих із заздалегідь поставленою метою. Однак такі дії, як ходьба, усний рахунок в межах таблиці множення, мовне спілкування з близькими, рідними і т. д., не є специфічно вольовими. Ці дії цілеспрямовані, але вольовий момент у них незначний.
Вольові дії характеризуються наявністю мети, а також перешкод, труднощів, наявністю своєрідного напруги, що переживається в ході їх виконання.
Прийнято розрізняти прості і складні вольові дії. Прості, як правило, мають дві ланки - постановку мети і виконання. У них одна ланка слідує за іншою негайно, без проміжних ланок. У складній вольовій дії чітко позначені три ланки - усвідомлення мети, планування і виконання.

Усвідомлення мети. Мотиви людської поведінки різноманітні. Ними можуть бути матеріальні потреби - голод, спрага, необхідність одягу - і духовні - спілкування з іншими людьми, оволодіння знаннями.

Зароджується потреба відбивається у свідомості людини у вигляді смутного, неясного потягу. Це обумовлено тим, що потреба недостатньо включена в систему знань людини.

В міру зростання потреби і усвідомлення її потяг перетворюється в бажання. Бажати чого-небудь - це значить бути в змозі висловити, що саме турбує, яка відчувається потреба і чим можна її задовольнити.

Бажання - це ідеально існуючий зміст потреби. Бажання може виявитися мотивом до дії. Наприклад, в спекотний літній день, перебуваючи під палючими променями сонця, людина відчуває спрагу: сухість у роті, фізичну слабість. У той же час у свідомості виникають певні образи, думки про тінь, джерело води. В даному випадку людина віддає собі звіт у тому, що її турбує, яку вона відчуває потребу і чим ця потреба може бути задоволена. А потребує вона зниження зовнішньої температури та поповнення організму вологою.

Бажати - ще не означає діяти. Хоча в бажанні вираажено зміст потреби, в ньому немає дієвості, активного елементу. Бажати людина може багато чого, але це не означає, що вона діє або буде діяти у всіх напрямках. Таким чином, бажати чого-небудь - це перш за все знати, що спонукає до дії.

Однак не можна ставити знак рівності між бажанням і знанням взагалі. Не всяке знання перетворюється в бажання, але всяке бажання - це знання. Перш ніж бажання перетво тається в безпосередній мотив поведінки, а потім в ціль, воно оцінюється людиною. У ході оцінки ми наводимо дово ди «за» і «проти». Ми як би озираємося назад, ще раз усвідомлюємо, що ж спонукає нас поставити дану мету, якими є наші бажання. Ми зважуємо умови, що допомагають і заважаю щие здійсненню мети, в уяві забігаємо вперед і подумки передбачаємо результат здійснення рішення. Інакше кажучи, відбувається напружена розумова робота по відбору та обгрунтуванню бажань.

Такі ситуації вивчав В. С. Мерлін у людей, осліплих в результаті поранення під час Великої Вітчизняної війни. Було встановлено, що ті, хто не мав усвідомлених переконань, довго і болісно шукали вихід із становища. Вони металися: то за прикладом товаришів вирішували йти в музичну школу, то в учні на військовий завод, то жити в сім'ї у родичів. У хворих з усвідомленим і активним переконанням конфліктна ситуація протікала зовсім інакше. Їм теж було важко, але брали вони рішення не по конкретних діях, а визначали свій життєвий шлях, керуючись центральним мотивом: працювати, вчитися, набувати спеціальність. Одного разу вирішивши, вони не змінювали під впливом випадкових обставин і різних мотивів своє рішення.

Таким чином, боротьба мотивів, з одного боку, є показником здатності людини встановлювати зв'язки, розуміти, вибирати бажання, обумовлені вищими мотивами, і перетворювати їх на ціль. З іншого боку, боротьба мотивів спонукала здібності людини напружуватися, докладати зусиль, здатності нести відповідальність за наслідки, пов'язані з досягненням чи недосягненням поставленої мети, тобто виявляти волю. У боротьбі мотивів значною мірою проявляється воля людини, але це не винятковий показник її. В ході боротьби мотивів оформляється мета діяльності, що виражається в ухваленні рішення.

Прийняти рішення - це значить відмежувати одне бажання від інших і таким чином створити ідеальний образ мети. Прийняте рішення зазвичай оформляється у короткій фразі: «Буду робити так», «Вирішено: робимо це», «Зупиняємося на такому рішенні» і т. д.

Після прийняття рішення, як правило, слабшає напруження, що супроводжує боротьбу мотивів. Людина відчуває полегшення, якщо прийняте рішення відповідає її бажанням, помислам. Більше того, в цьому випадку вона переживає почуття задоволення, радості. Але полегшення настає і тоді, коли прийняте рішення не повністю узгоджується з бажаннями і сподіваннями людини, коли немає повної згоди зі змістом мети. У цьому випадку сам факт вирішення знижує напругу.

Планування. У складній вольовій дії за прийняттям рішення йде планування шляхів досягнення поставленої задачі. Правда, іноді способи реалізації рішення в загальних рисах намічаються одночасно з оформленням мети і як би виростають з неї. Але й за цих обставин детальна їх розробка здійснюється безпосередньо перед практичною діяльністю.

При виборі засобів, як і при виборі самої мети, можливі труднощі, пережиті у вигляді напруги. З одного боку, труднощі виникають через те, що деякі шляхи і засоби досягнення мети уявляються простими, але не відповідають моральним нормам, завдають шкоди іншим людям. З іншого боку, інші шляхи можуть бути важкими, вимагати величезних витрат енергії, але не суперечать етичним нормам, не зачіпають честі і совісті людини. Інакше кажучи, внутрішня напруга створюється тому, що складається конфліктна ситуація: людина розуміє можливість легкого шляху досягнення мети і неможливість його прийняття. Коли ця конфліктна ситуація розв'язується, напруга спадає.

Виконання. Як тільки намічені шляхи і засоби, людина приступає до практичного здійснення прийнятого рішення. Вона будує свою поведінку таким чином, щоб наявний у свідомості задум втілився в речі, предметі, рухові, вчинку. Поведінка людини підпорядкована поставленому завданню і заздалегідь спланованим способам дії. Однак людина не тільки діє, а і контролює та коригує свої дії. У кожен момент вона звіряє одержуваний результат з ідеальним образом мети, який був створений заздалегідь. Досягнутий таким чином частковий результат ставиться в ряд з уже досягнутим і «накладається» на ідеальний образ.

Розглянемо це на прикладі.

Людина поставила перед собою мету навчитися плавати. Для цього вона повинен опанувати комплексом узгоджених рухів кінцівками. Учитель розповідає, і показує, які рухи потрвбно засвоїти і виконувати, щоб домогтися успіху.

Спочатку людина засвоює рухи, у неї створюється образ їх. Потім вона починає опановувати рухами. Шляхом повторень підганяє практичне виконання під наявний ідеальний шаблон, зразок. Тренування і полягає в тому, щоб якомога точніше накласти практичну частину на зразок.

Успіх залежить від ряду обставин: від того, наскільки чітко і виразно створений уявний образ рухів, як людина вміє контролювати виконувані дії та співвідносити їх зі зразком, як вона вміє напружуватися і долати перешкоди об'єктивного і суб'єктивного порядку.

Практичне здійснення наміченої мети пов'язане з подоланням перешкод. Їх можуть створювати предмети, процеси, люди, час, простір. Разом з тим можуть виникати перешкоди особистого порядку, такі, як втома, хвороба, недолік знань, навичок. Зовнішні та внутрішні перешкоди, відбиваючись у свідомості, породжують напругу. Конфліктна ситуація розвязується або послідовним рухом до мети, а отже, підтриманням вольового зусилля, або відмовою від практичної діяльності, від вольового зусилля, а в кінцевому рахунку - від мети. Відмова від практичної діяльності не завжди є показником безвілля особистості. Якщо людина припиняє прагнення до мети через небажання, нездатність впоратися з виниклим напруженням чи призупиняє практичну діяльність без достатньо вагомих причин - це показник слабкості волі. Якщо ж у людини є серйозні підстави до того, щоб припинити прагнення до мети, характеризувати його безвільним не можна.

Дата добавления: 2015-05-22