Середні сукупні витрати АТС (Average Total Cost) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції. 5 страница

Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі, одна частина якого у формі підприємницького доходу (середнього прибутку) залишається орендарю, а друга частина (земельна рента) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею.

Окрім земельної ренти, орендна плата може включати амортизаційні відрахування за користування приміщеннями, спорудами, енергетичним устаткуванням тощо, якщо вони є на орендованій земельній ділянці. Орендна плата може включати в себе також у повному обсязі вартість оборотних засобів, якщо вони надаються власником у користування орендарю.

Орендна плата за користування землею визначається за формулою:

,

(9.5)

де А – амортизація споруджень і будівель на землі;

R – земельна рента;

і – відсоток на вкладений землевласником капітал. Переважно він дорівнює банківському відсотку й показує мінімальну границю економічної ефективності використання об’єкта, тому що, коли землю продати й виручені гроші покласти в банк, з банку на поміщений капітал можна щорічно одержувати доход у вигляді банківського відсотка.

Ціна землі – це така сума грошей, яка, будучи покладена в банк, дозволяє її власнику отримати дохід у формі відсотка, що дорівнює земельній ренті: це – грошова сума, що її одержує власник землі за реалізацію земельної ділянки.

,

(9.6)

де R – земельна рента;

і – норма позичкового відсотка.

Ціна землі – ірраціональна форма, тому що земля за своєю природою не є товаром, бо вона не результат праці людей, а значить, не має вартості. При певних соціально-економічних умовах набуває форми товару, ціна на який заснована не на вартості товару, а на доході, який земля приносить при її використанні власником або на основі взаємодії попиту й пропозиції.

Окрім даних, які фіксує офіційна статистика, частину своїх ресурсів домогосподарства пропонують у тіньовій економіці. Масштаби тіньового сектора в країнах із розвиненою економікою становлять пересічно 5–15% ВВП, залежно від специфіки конкретної країни. У країнах із перехідною економікою ситуація складніша. Тут частка тіньового сектора на певному етапі розвитку нерідко сягає половини офіційного обсягу виробництва товарів і послуг.

І, нарешті, вагомим джерелом доходів домогосподарств в Україні стали доходи від продажу праці та підприємницького хисту поза межами України. За різними оцінками, у трудовій міграції сьогодні перебуває до 7 млн українських громадян, хоча більш обґрунтованими видаються цифри 4–5 млн. Якщо кожен із заробітчан передає на Батьківщину 1,0–1,5 тис. доларів США на рік, то в масштабі країни це може становити 4–7 млрд доларів.

Сукупні грошові доходи домогосподарств у міських поселеннях значно переважають доходи домогосподарств у сільських поселеннях, які забезпечуються на 22,7% за рахунок сільськогосподарської продукції. У 2003 році грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції домогосподарств у сільській місцевості переважають аналогічний показник міських домогосподарств у 28 разів. Зауважимо, що низька питома вага частки доходів домогосподарств, особливо в сільській місцевості (34,3% у 2003 р.), свідчить про те, що заробітна плата втрачає своє значення як основне джерело формування доходів домогосподарств. Це є наслідком, зокрема, того, що за відомих об’єктивних і суб’єктивних причин на більшій частині підприємств України нині занедбано нормування й організацію праці, знижено рівень економічної роботи щодо організації заробітної плати.

9.3. Використання доходів домогосподарств

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела їхніх доходів, а також їх розподіл. Розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів. Історія знає розподіл за працею, капіталом, власністю, факторами виробництва. У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою. У розподілі отриманих домогосподарствами сукупних доходів можна виділити два етапи:

– перший етап – це розподіл загального доходу. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й домогосподарства як суб’єкти економічної діяльності. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку доходу. Пропорція розподілу доходу між державою й домогосподарствами має важливе значення для забезпечення потреб суспільства й потреб домогосподарств. В умовах ринкових відносин це одна з принципових проблем реалізації економічної політики держави, від правильного вирішення якої залежить розвиток суспільного виробництва в цілому.

Пропорції розподілу доходу між державою (бюджетом) і домогосподарствами складаються під впливом кількох чинників. Головне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарської діяльності. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок доходу, у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

– другий етап – це розподіл і використання доходу, що залишився в розпорядженні домогосподарств після здійснення платежів до державного бюджету.

У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів.

Функціональний розподіл доходів означає, що грошовий доход країни поділяється на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Тобто сукупний доход суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за використання робочої сили; рента й відсоток – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

Дата добавления: 2015-05-22