Економічна система соціалізму: теорія і практика

ТЕМА 23. СОЦІАЛІСТИЧНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ

Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму

Соціально-економічною основою економічної системи є відносини власності. У сучасній «змішаній економіці» взаємодіють різні типи, види та форми власності. Пануючою є капіталістична власність на засоби виробництва, але не індивідуальна, а групова або акціонерна. Сучасний розвиток продуктивних сил у більшості галузей об'єктивно вимагає колективної та суспільної (державної) власності. Ядром сучасних економічних відносин є, з одного боку капіталістична акціонерна (групова) власність, яка визначає якісно нові відносини між найманою працею і капіталом, а з іншого — панівна роль у приватному секторі монополій та фінансових магнатів.

Змінюється як юридична форма акціонерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають усі акціонери певної фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від однієї особи або декількох), так і її економічний зміст — виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.

Об'єктивна необхідність соціальної орієнтації. Змішану економіку іноді ототожнюють з соціально-реформістською або соціально орієнтованою ринковою економікою. Обидві концепції мають спільні риси: необхідність соціалізації ринкової економіки, оптимальне поєднання ринкової економіки та індикативного планування, регулювання економіки, соціальний захист населення.

Необхідність соціалізації економіки визначається, по-перше, негативними соціально-економічними наслідками розвитку вільної ринкової економіки (банкрутства, безробіття, кризи, бідність), існуванням інвалідів, хворих, багатодітних та інших соціально незахищених верств населення, і по-друге, зростанням ролі людського фактора в сучасному виробництві і суспільстві та необхідністю створення нормальних умов для відтворення робочої сили більш високої якості, незалежно від рівня доходу особи, сім'ї або участі у виробництві взагалі.

Ідея соціалізму — це ідея справедливого суспільства. Вона зародилася як форма виявлення протесту проти експлуатації і гніту. В історії соціалізму виділяють декілька етапів: спочатку виникнення утопічного соціалізму, потім еволюцію утопічного соціалізму від соціалістів-утопістів до прихильників концепції анархізму і, нарешті, перетворення соціалізму з утопії в науку — марксизм.

За концепцією К.Маркса соціалізм — це загальнонародна власність на речові фактори виробництва, що поєднує в одній особі працівника і власника засобів виробництва, утверджує трудовий і колективістський характер асоціації виробників і визначає соціальну рівність між людьми як найбільш суттєвий момент соціальної справедливості. Економічною основою соціалізму є суспільна власність на засоби виробництва, соціалістична планова система, можливість свідомого суспільного управління економічними процесами, свідоме регулювання темпів і пропорцій розвитку виробництва.

Економічна теорія розрізняє два концептуально відмінних трактування соціалізму, які базуються на протилежних ідеологічних підходах до теоретико-практичного обгрунтування категорії «соціалізм». Так, марксизм обґрунтовує соціалізм як соціальний устрій, що виникає в результаті ліквідації капіталістичного способу виробництва і встановлення диктатури пролетаріату, суспільної власності і розподілу за принципом: «Від кожного — за здібностями, кожному — за працею».Мета соціалізму — найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб усього суспільства на основі безперервного і планомірного розвитку народного господарства.

Західні економісти, вважають що сутність соціалізму полягає в тому, що всі засоби виробництва перебувають під виключним контролем суспільства, яке підміняє вільний ринок і має своїм базисом «командну економіку».

Державний соціалізм. У теорії соціалізму марксизм обґрунтовує необхідність і можливість гармонізації відносин людини і суспільства. Економічна модель має антиринковий і недержавний характер. Соціалізм розглядається як устрій вільних і рівних асоційованих виробників. Економічна модель соціалізму, що була реалізована на практиці в СРСР— це грубе спотворення ідеї соціалізму, тому що в центрі її знаходилася не людина, а держава.

На основі монополізації власності держава виступила головним суб'єктом — організатором усіх господарських процесів: виробництва, розподілу обміну та споживання. Цю економічну модель визначають як державний соціалізм. Але цей термін має умовний характер, його синонімами є: воєнний комунізм, казармений соціалізм, авторитарно-бюрократичний соціалізм, адміністративно-командний ринковий соціалізм, швецька модель соціалізму тощо.

Дата добавления: 2015-05-22