Політичний рух в Україні в період національно-демократичної революції 1917-1920 років

Політичний рух українців в період Першої світової війни.

Як східні так і західні українці вимушені були виявити підтримку «своїм» урядом у війні. Так, С.Петлюра в статті «Війна і українці» підкреслив, що українці мають лояльно виконувати свій обов’язок перед російською державою і що серед них не існує «австрійської орієнтації». Аналогічні заяви вийшли з боку інших українських політичних кіл.

Проте, це не заспокоїло російський уряд, який вважав, що український рух було інспіровано Німеччиною та Австрією. Через це було закрито нечисленні національні друковані органи, почались репресії проти політичних діячів. Було вислано в глиб Росії М.Грушевського, А.Шептицького та інших. Населення Західної України насильно переводилось в православ’я.

Представницький орган українців в Західній Україні - Головна Українська Рада, заявила, що царська Росія найбільший ворог для українців І підтримала Австрію та Німеччину. Зусиллями цієї організації навіть було сформовано бойовий легіон Українських Січових Стрільців (УСС).

Емігранти з Наддніпрянщини, що перебували у Львові, Д.Донцов, В.Дорошенко, А.Жук, М.Залізняк та інші створили Союз Визволення України (СВУ). СВУ мала представляти інтереси східних українців в Європі, мала на меті боротьбу за самостійну українську державу. В цій боротьбі організація сподівалась на допомогу Австрії та Німеччини. СВУ розгорнула широку видавничу та інформаційну роботу серед полонених українців.

За кордоном також діяла невелика група українських соціал-демократів на чолі з Л.Юркевичем. Саме він вступив в гостру полеміку із СВУ, з її пронімецькими настроями, а з В.Леніним - проти його національної програми.

На сході України, протягом війни, недовгий час діяли ті чи інші поллітичні осередки, найбільше серед молоді. Серед них такі як «Українська юнацька спілка», «Український соціалістичний колектив», «Ініціативний комітет Українського самостійного союзу» Починають діяти окремі осередки УСДРП.

Згодом, коли росіяни зазнали поразки на Західному фронті, їх ставлення до українців стало поміркованим, користуючись з цього, українці виголосили кілька петицій з такими вимогами: рівність українського народу з російським, вільний розвиток української культури, школи, друку і т.д. А в окремих з них йшлося навіть про автономію.

1917-1920-ті роки стали роками найбільших досягнень і поразок національно-політичного руху. Домінантою руху стає боротьба за проголошення автономії, а згодом і незалежності України.

Саме тому, першим кроком ТУП стало утворення Української Центральної Ради (УЦР). Завдяки діяльності українських політиків УЦР розвинулась від обмеженого зібрання київської інтелегенції (березень-квітень 17-го року) до представника українців (квітень-липень 17-го року), а згодом, після входження до неї російських і єврейських політиків, УЦР почала представляти все населення України.

На чолі УЦР, Генерального Секретаріати, інших інституцій стояли діячі УСДРП, УПСФ, УПСР. Якщо соціал-демократи та соціалісти-федералісти мали певні політичні традиції, то остання партія - партія українських соціалістів-революціонерів, організаційно сформувалась навесні 1917 року. Її очолили молоді політики М.Ковалевський, П. Христюк, В. Голубович. Радикальна соціально-економічна програма есерів імпонувала українському селянству. Це дозволяло забезпечувати підтримку з боку широких народних мас тієї політики, що проводили більш досвідчені лідери УСДРП та УПСФ.

1917 рік пройшов у боротьбі українських політиків за визнання української автономії, проти загально - російських впливів, за розширення своєї соціальної бази.

1918 рік почався з драматичних подій, що привели до проголошення незалежності України. В першій половині 1918 року чи не головним в політичній боротьбі стало ставлення до австрійсько-німецько-української угоди в Бресті, розгрому УЦР та проголошення гетьманату. Для підтримки Скоропадського було сформовано Демократичну Хліборобську Партію. Основу партії складала заможне селянство. Опозиційні українські партії створили Український Національний Демократичний Союз (УНДС). Цей орган об’єднав національні політичні сили в їх боротьбі проти Гетьмана. В листопаді 1918 року УНДС була створена Директорія, як орган збройної боротьби з Гетьманом.

1919 рік проходив в гострій політичній боротьбі навколо головних питань української революції:

1) політичний устрій України;

2)першочерговість вирішення політичних, соціально-економічних проблем;

3) взаємовідносини між лідерами УНР і ЗУНР;

4) вибір зовнішніх союзників.

З поразкою національної революції окремі партії продовжили свою діяльність за кордоном. Серед них соціал-демократи, есери, демократично-радикальна партія. Там вони намагались привернути увагу світу до подій на Україні. Так, наприклад, соціал-демократи очолювані І.Мазепою увійшли до Соцінтерну. Серед їхніх акцій - розповсюдження заяв і декларацій щодо репресій в Україні, голодомору 1932-33 року і т.н. Діяльність за кордоном була обмежена емігрантським середовищем і не мала великих впливів і наслідків.

Дата добавления: 2015-05-22