Тема 2. Основні фонди і виробнича потужність підприємства

1. Відновна вартість верстата (машини, агрегату):

де Сн - вартість нового верстата аналогічного призначення, грн.;

Пс, Пн - годинна продуктивність старого і нового верстата за годину відповідно, в один. продукції.

2. Рівень фізичного зносу основних фондів визначається в розрізі
окремо взятого елемента основних фондів і по груш елементів основних
фондів, включаючи всю сукупність основних фондів. На практиці
застосовують два методи оцінки міри фізичного зносу ОПФ.

Перший метод простий, але менш точний (обґрунтований):

Іф = Тф/Тн;

Другий метод більш точний і обґрунтований, але і більш трудомісткий:

Іф = Тф/(Тф + Тз),

де Тф, Тн, Тз - фактичний, нормативний і залишковий термін служби ОПФ відповідно. Залишковий термін служби визначається на основі експертних оцінок.

2. Коефіцієнт морального зносу першого виду:

Ім і=(Сп-Св)/Сп,

де Сп, Св відповідно первинна і відновна вартість верстата (агрегату).

3. Коефіцієнт морального зносу другого виду:

Ім 2 = (Пн - Пс) / Пн,

де Пн, Пс - відповідно годинна (змінна) продуктивність нового і старого верстата.

4. Узагальнюючим показником використання ОПВФ підприємства (
показник фондовіддачі (ФВ). Він визначається відношенням обсягу
виробленої продукції (В) до середньорічної вартості ОПВФ (Ф):

6. Інший узагальнюючий показник використання ОПВФ на підприємстві - фондомісткість продукції визначається відношенням середньорічної вартості ОПВФ до обсягу випущено) продукції в грошовому, натуральному або трудовому виражені (В), тобто:

7. Коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кно) визначається відношенням кількості (потужності) діючого обладнання (Nд) до кількості всього обладнання, що є в наявності на підприємстві (N_но):

8. Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання визначається відношенням кількості діючого обладнання до загальної кількості встановленого на підприємстві обладнання:

Nд
Ку = ------

Nу

9. Коефіцієнт використання ефективного (або планового) фонду часу обладнання (Ке) визначається таким чином:

Відносно окремих одиниць обладнання цей коефіцієнт прийнято називати коефіцієнтом екстенсивного завантаження і визначати діленням Тф на Те.

10. Коефіцієнт змінності роботи обладнання:

де Твт-з - фактично відпрацьоване число верстато-змін;

Тдн - число робочих днів у періоді;

Те (зм)- ефективний фонд часу встановленого обладнання при роботі в одну зміну.

11. Основним з них е коефіцієнт інтенсивного завантаження
обладнання (Кі.з.), який характеризує використання обладнання за
продуктивністю в одиницю часу:

Вф

Кі.з. = —

Вн

12. Інтегральний коефіцієнт завантаження (використання) обладнання (Кі) дозволяє дати загальну оцінку рівня його використання, як за продуктивністю, так і за часом. Він визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного (Ке.з.) і інтенсивного завантаження (Кі.з.), тобто:

Кі = Ке.з. х Кі.з.

13. Узагальнюючим показником використання виробничої потужності є коефіцієнт використання виробничої потужності (КП), що визначається за формулою:

де Q - річний обсяг виробництва продукції;

ВП - величина середньорічної виробничої потужності. Даний коефіцієнт може розраховуватися як по окремих видах продукції, дільницях, цехах, так і по підприємству загалом.

14. Вихідна потужність (Пвих) розраховується за формулою:

П_вих = П_вх + П_вв - П_вив,

де П_вх, П_вв, П_вив - вхідна потужність, що вводиться і потужність, що

виводиться відповідно.

15. Середньорічна потужність:

де К₁, К₂ - кількість місяців відповідаю з моменту введення і виведення до

кінця року.

16. Календарний фонд часу:

а) в днях: Фк(д) = 365 (366) дав;

б) в годинах: Фк(г) =365 * 24 = 8760 годин.

17. Режимний фонд часу. Для підприємств з безперервним
процесом виробництва режимний фонд часу рівний календарному, для
підприємств з перервним виробництвом він визначається на основі
наступних формул:

а) в днях: Фр(д) = Фк(д) - Дс - Дв;

б) в годинах Фр(г) = (Фк(д) - Дс - Дв)* 3 * Тз),

де Дс, Дв - кількість святкових і вихідних днів протягом розрахункового періоду (рік, квартал);

3 - кількість змін роботи;

Тз - тривалість зміни.

18. Ефективний (корисний) фонд часу являє собою максимально можливий фонд часу роботи обладнання (агрегату, лінії) при заданому режимі роботи підприємства (виробничого підрозділу) з урахуванням витрат часу на планово-попереджувальний ремонт.

Для підприємств з безперервним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи обладнання рівний:

а) в днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Др,

б) в годинах: Фе(г) =Фе(д) * 24 = (Фр(д) - Др) * 24,

де Др - кількість днів простою обладнання в плановому ремонті.

Для підприємств з перервним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи обладнання рівний:

а) в днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Дс Дв - Др;

б) в годинах: Фе(г) = Фе(д) * 3 * Тз = (Фр(д) - Др)* 3 * Тз = (Фк(д) - Дс -
Дв-Др)*3*Тз

19. Для визначення міри відповідності пропускної спроможності
цехів, дільниць, окремих агрегатів основного виробництва, виявлення
«вузьких місць» і вживання заходів з їх ліквідації проводиться оцінка
спів напруженості окремих виробничих підрозділ і груп обладнання на
основі розрахованого коефіцієнта спів напруженості:

К_с = П₁ / (П₂ * Р_у),

Де П₁,П₂ - потужність цехів (дільниці), між якими визначається Кс;

Ру - питома витрата продукції першого цеху (дільниці) на одиницю продукції другого цеху (дільниці).

20. Виробнича потужність агрегатів безперервної дії (автоклави,
хімічні агрегати) визначається за наступною формулою:

де Q - місткість агрегату;

k_в - коефіцієнт корисного виходу;

t_ц - тривалість циклу, година.;

Фе - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, година.

21. Виробнича потужність групи предметно спеціалізованого технологічно однорідного обладнання (наприклад, групи ткацьких верстатів):

N_об * Ф_е * k_нв

ВП= ------------------ =N_об* Ф_е * k_нв*Н_в,

t_од

де N_об - кількість обладнання;

t_од - нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо-години;

k_нв - коефіцієнт виконання норм вироблення;

Н_в - годинна норма виробітку.

22. ВП цехів масового і велико серійного виробництва визначається
потужністю ведучих конвеєрів, потокових ліній механічної обробки і
збирання продукції:

де τ- такт потокової лінії, виражений в годинах.

23. Виробнича потужність складального виробництва (цеху,
дільниць) при стендовому збиранні виробів:

Sо*Фр
ВП =--------,

Sу * t_од

де Sо, Sу - розмір виробничої площі складального цеху (дільниць) і питомої площі, що займається одним стендом, м²;

Фр - річний режимний фонд часу робота складального виробництва, години.;

t_од - трудомісткість збирання одного виробу, нормо-години.

24. За технологічною спеціалізацією обладнання розрахунок
виробничої потужності зводиться до розробки і аналізу балансу
завантаження обладнання ведучого цеху (дільниць) в розрізі окремих його
груп. 3 цією метою для кожної групи обладнання розраховується
фактичний і потрібний фонд часу. Фактичний фонд часу визначається
множенням середньорічної кількості обладнання і ефективного річного
фонду часу одиниці обладнання. Потрібний фонд часу розраховується
виходячи з обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту
виробничої програми підприємства), що плануються і нормованих
верстато-годин за групами обладнання на одиницю виробу.

На основі зіставлення фактичного і потрібного фондів часу за кожною групою обладнання роблять висновки: 1) про збільшення виробничої програми (при наявності надлишків фонду часу обладнання за всіма групами); 2) про скорочення виробничої програми (при дефіциті часу за всіма (або більшої частини) групами обладнання); 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу за однією або декількома групами обладнання).

Порядок визначення величини амортизаційнихвідрахувань

Вартість основних коштів, що підлягає амортизації, розраховується як різниця Між собівартістю об’єкта (або іншою сумою, що замінює його собівартість в балансі) і його ліквідаційною вартістю.

Приклад. Собівартість придбаного верстата становить 20000 грн., а термін його корисної експлуатації рівний 4 рокам. Очікується, що цей верстат буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн. Вартість верстата, що підлягає амортизації, становитиме 20000 - 2000 = 18000 грн. Метод прямолінійного списання.

При використати методу прямолінійного списання сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути списана двома способами.

При першому способі розрахунок проводиться діленням вартості об’єкта, що підлягає амортизації, на термін його корисної експлуатації. У нашому прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань рівна:

При другому способі сума, щорічних відрахувань визначається множенням річної корми амортизації на вартість об’єкта, що підлягає амортизації.

У нашому приклада річна норма амортизації рівна 25 % (100: 4) і, отже, сума щорічних відрахувань складе:

(20000 - 2000) х 25
--------------------------- = 4500 грн.

Метода дигресивної (прискореної) амортизації

При використанні метода прискореної амортизації в перші роки

експлуатації основних засобів списується велика (основна) частина їх

вартості. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми

амортизаційних відрахувань.

Найбільш поширеними методами прискореної амортизації є метод

суми цифр років (кумулятивний метод) і метод зниження залишку.

Метод суми цифр років (кумулятивний метод)

Сума цифр років - це результат складання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.

У нашому випадку, оскільки термін служби верстата складає 4 роки, сума цифр рівна:

1+2+3+4= 10

Згідно з цим методом річна норма амортизації визначається як відношення терміну служби, що залишився (на початок звітного року) до суми цифр років.

У нашому приклада ця норма складає: в 1-й рік - 4 /10, у 2-й - 3 / 10, в З-й-2/10, в 4-й - 1/10.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року множиться на вартість об’єкта основних засобів, яка підлягає амортизації.

У випадку, якщо термін експлуатації об’єкта досить тривалий, сума цифр років визначається за формулою кумулятивного числа:

Метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об’єкта основних засобів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма розраховується за формулою:

де n - кількість років корисної експлуатації об’єкта. У нашому приклад норма амортизації рівна:

1 – ⁴v_--------- = 1 - 0,5623 = 0,437 = 44 %

Різновидом розглянутого методу є метод подвійного зниження залишку. При цьому метода як норма амортизації використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

Для визначення річного суми амортизаційних відрахувань отриману норму амортизації потрібно помножити на балансову вартість об’єкта на початок званого року.

Потрібно зазначити, що ліквідаційна вартість верстата в цьому випадку не береться до уваги при розрахунку сум амортизаційних відрахувань.

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкта в кінці періоду його експлуатації була не менша його ліквідної вартості.

Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації проводиться на основі сумарного виробництва об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (кількість заготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу і пр.)

Норма амортизації розраховується на одиницю діяльності (виробництва, послуг) за формулою:

Припустимо, що в нашому прикладі верстат був куплений для виготовлення 90000 од. продукції. Тоді норма амортизації на одиницю продукції складе:

20000 - 2000
--------------- = 0,2 грн / од.

Протягом терміну експлуатації фактично виготовлено, од.: 1-и рік - 30000; 2-й рік - 25000; 3-й рік - 15000; 4-й рік - 20000. Сума амортизаційних відрахувань для першого року складе: 0,2 х 30000 = 6000 грн.; другого 0,2 х 25000 = 5000 грн. і т.д.

Дата добавления: 2015-05-22