Завдання. 1. Прочитайте творчу роботу студентки Мар’яни «Моя група – «Крокодил»

1. Прочитайте творчу роботу студентки Мар’яни «Моя група – «Крокодил»

2. Проаналізуйте конфліктну ситуацію «Моя група – «Крокодил» за схемою:

· учасники конфлікту;

· об’єкт і причина конфлікту;

· вид конфлікту;

· поведінка учасників конфлікту, використана ними стратегія;

· результати і наслідки конфлікту;

· якби до вас звернулася Мар’яна зі своєю проблемою, щоб ви їй порадили?

Конфлікт «Моя група – «Крокодил» (Мар’яна)

В житті кожного з нас трапляються конфлікти, значні і не дуже, короткочасні та довготривалі.

Я – холерик. В моєму житті постійно трапляються конфліктні ситуації і тому мені важко жити в суспільстві. Мою життєву позицію можна віднести до слів одного відомого політичного діяча 18 століття: “Избавь меня, Господи, от друзей, а с врагами я сам справлюсь”. Ці слова стали для мене правилом не тому, що я не хочу дружити, а тому, що я не вмію дружити і обирати собі друзів. Намагаючись знайти собі друзів, я завжди створювала собі та оточуючим зайві проблеми. Після останнього конфлікту з даного приводу я вирішила, що я – одиначка по характеру.

Цей конфлікт триває вже 3 роки і я вважаю, що він триватиме ще щонайменше 1,5 року. Я не знайшла мирного та полюбовного виходу з цього конфлікту, який би мене задовольнив. Якщо мій конфлікт класифікувати науково, то він є: Конфліктом між одним та групою, емоційним (з мого боку так точно), затяжним (3 роки і це ще не кінець), дисфункціональним (не приносить користі). Цей конфлікт важко класифікувати за статусом, оскільки з одного боку він є горизонтальним (всі учасники конфлікту - студенти), а з іншого - вертикальним (група – заможні горожани, а я – небагата донька фермера).

Перш ніж розбирати цей конфлікт по частинах, я хочу сказати, що не вся підгрупа бере в ньому участь: три особи зберігають нейтралітет, одна особа рідко вступає зі мною в конфлікт, оскільки рідко приходить в університет, тобто конфліктні ситуації виникають в мене з 6 людьми.

Звичайно ж мій погляд на цю конфронтацію суб’єктивний, можливо хтось із моїх супротивників скаже, що ніякого конфлікту не існує (під цим матиметься на увазі що ніхто не вступає зі мною в конфлікт і це лише мої вигадки). Нехай буде так, бо можливо за 3 роки конфлікту в мене міг “поїхати дах”, адже кожного дня стикатися з конфліктною ситуацією -- це не дуже легко. Конфлікт із групою я уявляю собі досить метафорично. В цьому конфлікті я уявляю групу в образі крокодила, а себе – в образі його жертви. Коли ти виступаєш один проти всієї групи, то тебе неначе ковтнув крокодил. Я бачу три шляхи вирішення цього конфлікту:

1. Викликати у крокодила (групи) нудоту, щоб він тебе виплюнув. Ти залишаєшся більш-менш цілим, з трохи зіпсованими нервами та настроєм. Крокодил незадоволений, але вже знає, що ти йому не по зубах. Він буде періодично погрозливо клацати зубами і все. (Мій вибір);

2. Піти на поступки групи, тобто дати крокодилу себе переварити. Від тебе нічого не залишається, ти станеш частиною крокодила, послугуєш йому будівельним матеріалом для розвитку тіла.

3. Розпочати війну з групою. Тобто викликати у крокодила дисфункцію шлунку. В такому випадку ця ситуація вирішиться пізніше і іншим ніж у першій ситуації шляхом. Від тебе мало що залишиться, ти не поступишся своїми принципами, але собою колишнім також не залишишся. У крокодила деякий час болітиме шлунок, а в тебе буде жалюгідний вигляд.

Розберемо цей трирічний конфлікт поетапно: Перший етап – це латентна фаза. 1 курс, 1 семестр. Я немісцева, небагата дівчина з невеликого провінційного містечка. Почуваючись чужою у великому місті, намагаюся потоваришувати з кимось з одногрупників (усі шестеро - Черкащани). Намагаючись влитися у колектив, ходжу з ними на прогулянки, запрошую до себе у квартиру, яку винаймаю. Але до мене ставляться відчужено, тому що я не маю змогу ходити з ними у нічні клуби (адже це дорого) і вдягаюся у скромне, дешеве вбрання темних кольорів. Другий етап – демонстративна фаза, 1 курс, 2 семестр. Коли вся група збирається разом, я завжди залишаюся осторонь. У групу дівчат мене приймають неохоче, вони відносяться до мене з байдужістю, у розмові мене перебивають і не слухають. Третій етап – агресивна фаза, 1 курс, друга половина другого семестру. Група входить в агресивну фазу: про всі новини, зміни в розкладі та домашні завдання мені не повідомляють. Якщо комусь одному потрібно обдзвонити всю групу, мені не дзвонять (в мене є і мобільний і домашній). Доводиться просити старосту, щоб він повідомляв мені усі новини особисто (він – нейтральна сторона).

У відкритий конфлікт із групою першою вступила я. Бомба здетонувала тоді, коли я на одній перерві вимикаю музику в навушниках, але роблю вигляд, що слухаю далі. Притопуючи в такт уявної пісні, я прислухаюся про що розмовляють дівчата. З цієї розмови я дізнаюся, що вони про мене думають: я – людина другосортна, бо батьки в мене фермери і розводять свиней на продаж, що я одягаюся як бомж і не люблю ходити по нічних клубах (одним словом – “селючка”). Тепер, знаючи що про мене думає більшість групи, я сама віддаляюся від них, і вже не беру участь у житті групи і в масових заходах.

Чесно кажучи, одного разу я не витримала: коли вони почали з мене кепкувати, я проявила агресію проти них, використовуючи нецензурну лексику, та вийшла з аудиторії. Так я змусила крокодила виплюнути мене, доки він мене не переварив. Конфлікт триває і досі. Я – поза групою, намагаюся менше контактувати з одногрупниками. Агресивність групи триває і досі: вони відверто кепкують з мене, кажуть що я нібито літом працюю на будівництві і прибираю за свинями, що я свій ноотбук купила за гроші від продажу поросят, нарікають на те, що я завжди ходжу в чорному і в мене не дуже великий вибір одягу. Іноді кепкують з того, що в мене є проблеми зі слухом і це дуже мене ображає: адже я вважаю неприпустимим знущання над людиною з вадами.

Цей зубастий крокодил ще іноді намагається вкусити мене, але я вже відійшла від нього і лише здалеку проявляю свою невдоволеність. Так мені спокійніше. Моя стратегія у цьому конфлікті: спочатку спроба протистояння, а потім ухилення.

Тепер, оглядаючись назад на початок конфлікту, я заздрю одній людині. Цей хлопець майже такий як я, але він зміг уникнути конфлікту, бо він не шукав друзів. Він одразу прийшов і сказав: “Ви мене не чіпаєте, а я вас не чіпаю”. В групі його теж не люблять, але не проявляють до нього агресії.

Дата добавления: 2015-05-22